Рішення № 87796074, 12.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. справа № 300/1891/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Ткачук О.П.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Говзана М.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.06.2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства України, на підставі незаконно складеного за результатами проведення інспекційного відвідування акту, протиправно винесено оскаржену постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, яка підлягає до скасування, як незаконна.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.01.2020 року підготовче провадження закрито і справу призначено до судового розгляду.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.10.2019 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.31-40). Зокрема зазначив, що при прийнятті оскарженого рішення Управління Держпраці в Івано-Франківській області діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Вказав, що під час проведення інспекційного відвідування посадовою особою відповідача виявлено факт допуску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до роботи працівника без укладення трудового договору. Таким чином вважає, що оскарженою постановою на позивача штраф у розмірі 125 190 грн накладено правомірно.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги, викладені у позовній заяві, підтримали у повному обсязі та додатково зазначили, що відповідачем не доведено факту виконання на користь ОСОБА_1 трудових функцій ОСОБА_2 , а перебування останнього на території відпочинкового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та виконання певних робіт, згідно пояснень ОСОБА_2 , зумовлене виключно проханням його знайомого, а не позивача. Звернули увагу суду, що в якості доказів порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.3 ст.24 КЗпП України посадовою особою відповідача безпідставно взято до уваги пояснення, відібрані 06.05.2019 року у позивача та ОСОБА_2 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області. Крім того вказали, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року за №295, на момент проведення інспекційного відвідування не був чинний, а відтак складені за результатами контрольного заходу на підставі цього Порядку документи не є належними доказами вчиненого правопорушення в сфері господарської діяльності та не могли бути взяті до уваги відповідачем при прийнятті оскарженого рішення. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду в обох випадках був належним чином повідомлений, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою та особистою розпискою про отримання повістки (а.с.103, 108). Причини неявки суду не повідомив. Таким чином, у відповідності до п.2 ч.3 ст.205 КАС України суд визнав за можливе розглянути дану адміністративну справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова позивача та його представника, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 07.05.2019 року на адресу управління Держпраці в Івано-Франківській області від Прокуратури Івано-Франківської області надійшла вимога від 07.05.2019 року № 04/2/4-730-19, якою відповідача зобов`язано провести перевірку дотримання трудового законодавства ФОП ОСОБА_1 (а.с.42).

За результатами розгляду даної вимоги, на підставі пп. 4 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано наказ від 13.05.2019 року № 707-Д «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 » та відповідне направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.05.2019 року № 04-13/15-10/3351 (а.с.43-44).

На підставі вищевказаних документів управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю, за результатами чого складено акт інспекційного відвідування за № 1220/1673/АВ від 15.05.2019 року, яким зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог трудового законодавства, а саме ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

У відповідності до наявної в матеріалах справи та дослідженої в якості письмового доказу копії вищевказаного акту, інспекційним відвідуванням встановлено, що гр. ОСОБА_2 впродовж двох тижнів працював різноробочим та водієм на території відпочинкового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» в с. Бистрець Верховинського р-ну Івано-Франківської області, що належить ФОП ОСОБА_1 , однак трудові відносини з ним не були оформлені належним чином, заробітна плата не виплачувалася (а.с. 47-51).

На підставі акта інспекційного відвідування відповідачем винесено припис від 24.05.2019 року за №ІФ 1220/1673/АВ/П з вимогою усунути порушення частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (а.с. 56).

В судовому засіданні встановлено, що 13.06.2019 року заступником начальника Управління Держпраці, відповідно до п. 8 Порядку № 509 винесено постанову про накладення фінансових санкцій уповноваженими посадовими особами за № ІФ 1220/1673 АВ/П/ПТ/ТД-ФС за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України (а.с.68).

За наслідками розгляду справи суд не погоджується з правомірністю оскарженої постанови суб`єкта владних повноважень з огляду на нижчевикладене.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено підстави для здійснення позапланових заходів серед яких є і настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Суд зазначає, що Кодекс законів про працю України (надалі - Кодекс) встановлює правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Даний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні встановлено, що інспекційне відвідування позивача з питань дотримання вимог законодавства про працю проводилось посадовою особою відповідача 15.05.2019 року в тому числі відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі за текстом - Порядок № 295).

Одночасно, суд зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 визнано нечинною.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації ст. 259 КЗпП України та ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто з 14.05.2019 року.

Таким чином норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 не підлягали застосуванню до спірних правовідносин під час проведення інспекційного відвідування, як такі, що були нечинними на той момент.

Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того ЄСПЛ в п. 73 рішення по справі "Гефген проти Німеччини" від 01.06.2010р. (заява № 22978/05) застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

З огляду на зазначене, оскільки оскаржувана постанова суб`єкта владних повноважень прийнята на підставі акта інспекційного відвідування за № 1220/1673/АВ від 15.05.2019 який визнано судом недопустимим доказом то, враховуючи наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку, суд дійшов висновку про неправомірність постанови про накладення фінансових санкцій уповноваженими посадовими особами за № ІФ 1220/1673 АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Одночасно суд приймає до уваги обставини, встановлені постановою про закриття провадження Коломийського міськрайонного суду в справі за №346/3064/19 від 12.08.2019 року, що набрала законної сили 23.08.2019 року, а саме щодо недоведеності, а відтак і відсутності в діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 41 КУпАП (а.с.74-75).

При цьому суд залишає без уваги твердження суду, що вищевказана постанова та висновки суду не можуть мати преюдиційного значення при вирішенні справи щодо законності накладення фінансових санкцій в порядку адміністративного судочинства, так як відповідно до положень ч.6 ст.78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим під час судового розгляду судом не встановлено на підставі яких доказів та обставин в ході інспекційного відвідування посадовою особою відповідача було беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 впродовж двох тижнів працював різноробочим та водієм на території відпочинкового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» в с. Бистрець Верховинського р-ну Івано-Франківської області, що належить ФОП ОСОБА_1 (а.с.49).

Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів пояснень позивача, наданих головному державному інспектору управління Держпраці в Івано-Франківській області Соловйову В.В., від 14.05.2019 року та 22.05.2019 року, ОСОБА_2 не був найманим працівником у ФОП ОСОБА_1 , останній не виплачував ОСОБА_2 заробітну плату, не надав жодних обов`язкових вказівок чи розпоряджень, особисто чи безпосередньо не залучав до виконання робіт, а відтак будь-які трудові відносини, на переконання суду, в ході перевірки не знайшли своє підтвердження (а.с.46, 53).

Крім того, відповідно до листа управління Держпраці в Івано-Франківській області за №04-09/15-10/3629 від 24.05.2019 року з наданих документів встановлено, що ОСОБА_2 працював різноробочим та водієм на території відпочинкового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» в с. Бистрець Верховинського р-ну Івано-Франківської області, що належить ФОП ОСОБА_1 , однак трудові відносини з ним не були оформлені та заробітна плата не виплачувалася (а.с.59).

Одночасно згідно наявної в матеріалах справи копії вимоги про надання документів за №ІФ1220/1673/ПД від 14.05.2019 року ОСОБА_1 було надано відповідачу копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , паспортні дані та ідентифікаційний код позивача, заяви, накази про прийняття працівників на роботу, трудові договори, повідомлення в ДФС, підтверджуючі квитанції, документи, що підтверджують нарахування заробітної плати працівникам у 2019 році, фінансові документи, що стосуються виплати заробітної плати працівникам у 2019 році, письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с.45).

В той же час, на переконання суду, з вищевказаних документів не можливо встановити факт виконання ОСОБА_2 робіт на території відпочинкового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», так як останні виключно підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 не укладав жодних трудових угод з ОСОБА_2 та не виплачував останньому заробітну плату.

Більше того, у вищевказаному листі за №04-09/15-10/3629 від 24.05.2019 року управління Держпраці в Івано-Франківській області зазначило, що оскільки отримати пояснення від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вдалося, просило надати копії пояснень цих осіб, відібраних слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області (а.с.59).

Суд звертає увагу на те, що письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 було надано головному державному інспектору управління Держпраці в Івано-Франківській області Соловйову В.В . двічі: 14.05.2019 року та 22.05.2019 року, при цьому позивач зазначив, що до нього ухвалою суду від 08.05.2019 року застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, а відтак надати особисті пояснення не вбачається можливим (а.с.46, 53).

З огляду на вищевикладене суд вважає безпідставним та необґрунтованим прийняття до уваги при вирішенні питання про застосування фінансових санкцій, передбачених ст.265 КЗпП України, пояснень ОСОБА_1 відібраних слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області.

Окрім того стосовно доказового значення пояснень, отриманих на стадії досудового слідства, в адміністративному процесі суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту чи пояснення, надані під час досудового розслідування, не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція, яку відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України слід враховувати суду при виборі і застосуванні норм права, викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18, від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 від 26.06.2018 по справі №808/2360/17.

Судом встановлено, що ні на момент проведення інспекційного відвідування та прийняття оскарженої постанови, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо ФОП ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 у відповідача та Івано-Франківського окружного адміністративного суду відсутня.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) вищевказаних осіб, в рамках такої кримінальної справи, на переконання суду, не є беззаперечним фактом, що підтверджує використання найманої праці без укладення трудового договору.

Відтак матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями не можуть бути враховані при вирішенні даного публічно-правового спору як докази порушення позивачем трудового законодавства.

Таким чином, суд вважає, що висновки управління Держпраці в Івано-Франківській області про порушення позивачем законодавства про працю є безпідставними, а тому постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ІФ 1220/1673/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13.06.2019 року підлягає до скасування.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 1 251,90 грн підтверджується квитанцією за № 0.0.1462405561.1 від 12.09.2019 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги позивачем є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ІФ 1220/1673/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13.06.2019 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці в Івано-Франківській області 1 251 (одну тисячу двісті п`ятдесят одну) грн. 90 коп. судового збору.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Управління Держпраці в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39784625, вул. Незалежності,67, м. Івано-Франківськ, 76018.

Рішення складене в повному обсязі 24.02.2020 року.

Суддя Гундяк В.Д.