Рішення № 87796051, 24.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 лютого 2020 року (17 год. 30 хв.)Справа № 280/4157/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6 корп. «В», каб. 402, код ЄДРПОУ 37825968) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач ГУ ДФС у Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (далі - третя особа або ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 № № 0008751305, 0008761305, 0008741305.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу про те, що позивачем у 2017 році отримано від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» дохід у сумі 933077,05 грн. за ознакою доходу «126» - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку. Зауважує, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу, оскільки такий борг було переведено на поручителя, а надалі погашено у зв`язку з реалізацією іпотекодавцем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири позивача. Так, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податку з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Однак, борг позивача переведено на третю особу - поручителя. А в результаті заходів з погашення заборгованості позивач не тільки не отримав будь-яке благо (економічну вигоду у вигляді збереження активів), а втратив нерухоме майно - належне йому житло. Відтак, у позивача не виникало обов`язку щодо подання декларації про майновий стан та доходи отримані в 2017 році, а також сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 21.10.2019.

21.10.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №43273), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що перевірка проведена у відповідності до наявної податкової інформації щодо громадян, які не надали декларації за 2017 рік про доходи, отримані за ознакою «126» у 2016 році, а також на підставі документального підтвердження, наданого податковим агентом щодо нарахованого ОСОБА_1 доходу за ознакою «126» у сумі 933077,05грн. ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», згідно з яким ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» 26.08.2016, в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України прийнято рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості за договором №11238761000 від 26.10.2007 ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) в сумі 58073,12 доларів США (в т.ч. тіло кредиту - 36872,50 дол. США. відсотки - 21200,62 дол. США), що по курсу НБУ станом на 26.08.2016 складає 1469569,34 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем в порушення вимог пп. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, пп.179.1, пп.179.7 ст.179 Податкового кодексу України податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016р. з відображенням отриманих доходів (отриманого додаткового блага) до податкового органу не надано. Таким чином, у зв`язку із заниженням позивачем загального місячного (річного) доходу та встановленими порушеннями пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті контролюючим органом донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 111948,67 грн. та військового збору за 2016 рік з доходу, отриманого у вигляді додаткового блага за ознакою «126» у сумі 13985,82 грн. (932388,05грн.х 1,5%). Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

21.10.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.11.2019.

Ухвалою суду від 12.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 23.12.2019 та розгляд справи відкладено до 16.12.2019.

Ухвалою суду від 12.11.2019 витребувано у ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» інформацію щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 сум доходу у 2016 році, які відображені у розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2016 року; інформації про підстави для нарахування та виплати доходу І.І. Іванову із доказами такого нарахування та виплати.

Ухвалою суду від 16.12.2019 провадження у справі зупинено до 20.01.2020.

Ухвалою суду від 20.01.2020 провадження у справі поновлено.

20.01.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.01.2020.

Протокольною ухвалою суду від 24.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 24.01.2020.

Представника третьої особи у судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

24.01.2020 у судовому засіданні, за клопотанням учасників справи, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

26.10.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11238761000, за умовами якого Банк зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 57000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 287850,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору.

26.10.2007 між ОСОБА_1 та AT «УкрСиббанк» укладений Іпотечний договір №11238761000/3, за яким предметом іпотеки є Об`єкт нерухомого майна у складі чотирьох кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 85,8 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м. (а.с.29-31).

Так, судом встановлено, що на придбання вищевказаної квартири позивач у банку взяв (прийняв) зазначений кредит (грошові кошти).

12.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Клієнт) та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (Фактор) укладено Договір факторингу №1, за умовами якого Клієнт зобов`язується передати у власність Фактору, а Фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначений у додатку 1 до договору. Одночасно з відступленням прав вимоги до Фактора переходять усі права Клієнта за усіма договорами забезпечення. Передання прав Клієнта за договорами забезпечення, що були посвідчені нотаріально, відбувається на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладанням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню (підпункти 1.1,1.2, 1.4, 1.5 пункту 1 договору).

Згідно з випискою з Додатку № 1 до Договору факторингу №1 від 12.12.2011, ПАТ «УкрСиббанк» передано ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» право вимоги за укладеним з позивачем Договором про надання споживчого кредиту від 26.10.2007 №11238761000.

25.08.2016 фізична особа ОСОБА_2 виступила фінансовим поручителем ОСОБА_1 , у зв`язку із чим до Договору про надання споживчого кредиту №1238761000 між позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №11238761000/П2 (а.с.35).

Оскільки, ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулось до позивача з вимогою про погашення виниклої заборгованість та гарантував списання залишку заборгованості з відповідача та припинення будь-яких вимог до поручителя.

Так, 26.08.2016 поручителем ОСОБА_3 перераховано кошти у розмірі 417 932,05 грн. на рахунок ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» таким чином погашено борг за кредитним договором в повному обсязі.

Відповідною довідкою вих. № 145-22290 від 26.08.2016 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» підтвердило, що станом на 27.08.2016 позичальник ОСОБА_1 за кредитним договором № 11238761000 від 26.10.2007, право вимоги за яким відступлено АТ «УкрСиббанк» на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», не має заборгованості перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (а.с.38).

На виконання вимог ухвали про витребування доказів від 12.11.2019, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надіслано на адресу суду повідомлення про анулювання боргу вих. № 145-22277 від 26.08.2016 (а.с.120-121).

Так, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» подано до податкового органу уточнюючий податковий розрахунок ф.1- ДФ за 3 кв. 2016 року №9271835161 від 03.01.2019, в якому відображено нарахування та виплату ОСОБА_1 доходу за ознакою «126» у сумі 933077,05 грн., та за ознакою «127» у сумі 536492,29 грн. (а.с.85).

Відповідно до отриманої інформації щодо громадян, які не надали декларації про доходи, отримані у 2016 році за ознакою «126» (Дохід, отриманий платником як додаткове благо) контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до даних Відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України у 3 кв. 2016 року отримано дохід за ознакою «126» в сумі 1469569,34грн. без зазначення відомостей, щодо нарахування та сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з зазначеного виду доходу.

З метою підтвердження інформації, що відображена у відомостях з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів стосовно отримання ОСОБА_1 , доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) у 3 кв. 2016 року в сумі 1469569,34 грн. ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» направлено запит від 31.10.2018 №37740/10/08-01-50-07, у відповідь на який листом від 13.11.2018 №13/11-18/4 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомлено податковий орган, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було прийнято рішення про анулювання (прощення) частини кредитної заборгованості, та повідомлено боржника (фізичну особу) ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) листом від 26.08.2016 вих.№145-22277 щодо прощення частини боргу в сумі 58073,12 доларів США (в т.ч. тіло кредиту - 36872,50 доларів США, відсотки -21200,62 доларів США), що по курсу НБУ станом на 26.08.2016 складає 1469569,34 грн. (в т.ч. основна сума боргу 933077,05грн., заборгованість за відсотками 536492,29 грн.).

У період з 14.03.2019 по 27.03.2019, відповідно до наказу від 14.02.2019 № 527, відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи, яке не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності повноти та сплати податків і зборів з доходів фізичної особи за ознакою доходу «126» за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатом якої складено Акт від 29.03.2019 №151/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (а.с.70-80).

Висновками до Акту перевірки від 29.03.2019 №151/08-01-13-05/ НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 167829,85 грн.;

пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору у сумі 13985,82 грн.;

пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016р. у 2017р. не подано, не задекларовано «Дохід, отриманий платником як додаткове благо» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податки та збори з отриманого доходу.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки 29.03.2019 №151/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , позивачем подано письмові заперечення від 12.04.2019 на акт перевірки, на які листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 23.04.2019 № 7651/14/08-01-13-05-09 надано відповідь, за змістом якої, висновки акту перевірки є правомірними, а заперечення необґрунтованими та залишаються без задоволення (а.с.87-99).

На підставі акту перевірки від 29.03.2019 №151/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019:

№0008761305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 209 787,31 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 167 829,85 грн., за штрафними санкціями 41957,46 грн. (а.с.103);

№0008751305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 17 482,28 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 13985,82 грн., за штрафними санкціями 3496,46 грн. (а.с.101);

№0008741305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170,00 грн (а.с.105).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.566 ЦК України, після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Згідно зі статтею 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22.05.2019 у справі № 821/3224/15-а, від 17.07.2019 у справі № 819/1574/17.

Разом з цим, до ОСОБА_4 перейшли всі права кредитора за зазначеним вище зобов`язанням, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання що передбачено п.2.4. Договору поруки № 11238761000/П2 від 25.08.2016 та ч.2 ст.556 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотеко держателя. Перевищення між вартістю предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя відсутнє, що підтверджується Довідкою про вартість об`єкту нерухомості №7367/14 від 14.09.2016, наданою суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006», згідно із якою вартість предмета іпотеки складає 340 000,00 грн. (триста сорок тисяч гривень).

Отже, згідно п.4.2., 4.3. Іпотечного договору №11238761000/3 від 26.10.2007, Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в тому числі і шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет Іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

За зверненням ОСОБА_4 , як кредитора до якого перейшли права ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/6125/16-ц від 26.09.2017 звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 85,8 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м., вартістю 340 000,00 (триста сорок тисяч гривень), що є власністю ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 26.10.2007 року за р.№9772 та зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 2448421, шляхом набуття іпотекодержателем - ОСОБА_2 права власності в рахунок задоволення боргових зобов`язань ОСОБА_1 відповідно до Договору про надання споживчого кредиту № 11238761000 від 26.10.2007, укладеного між ОСОБА_1 та AT «УкрСиббанк», яке відступило своє право вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»; Договору поруки №11238761000/112 від 25.08.2016, укладеного між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» і ОСОБА_6 та укладеного в забезпечення виконання зобов`язань - Іпотечного договору №11238761000/3 від 26.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Півняком О.С., зареєстровано в реєстрі №9775. Визнано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 85,8 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м. (а.с.19-20).

Враховуючи наведені вище норми, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податку з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Проте судом встановлено, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу оскільки такий борг було переведено на поручителя - ОСОБА_2 , а надалі погашено у зв`язку з реалізацією іпотекодавця свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставності посилань податкового органу на те, що кошти у розмірі 933077,05 грн. є оподатковуваним доходом позивача, передбаченим пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Таким чином, нарахування на зазначену суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є необґрунтованим.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що позивач не отримував у 2017 році дохід від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», у зв`язку з чим у позивача не виникло обов`язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, є протиправним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 2274,40 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6 корп. «В», каб. 402, код ЄДРПОУ 37825968) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 № № 0008751305, 0008761305, 0008741305, які винесені Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2274,40 грн. (дві тисячі двісті сімдесят чотири гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.02.2020.

Суддя Ю.В. Калашник