Рішення № 87795645, 24.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/12532/19

категорія 112040201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-гоподарських санкцій та пені в сумі 23966,13грн,

встановив:

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідність на загальну суму 23966,13 грн.

Ухвалою суду від 27.12.2019року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що перевіркою поданої до відділення Фонду соціального захисту інвалідів державної звітності Відповідача "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік" встановлено, що Відповідач не забезпечила виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця. Відповідач протягом 2018року не створила жодного робочого місця для інвалідів. За зазначене правопорушення до Відповідача застосовується адміністративно-господарська санкція на 21762,50грн., яку Відповідач в добровільному порядку не сплатила, а тому була нарахована ще й пеня в сумі 2203,63грн. Нарахування розміру адміністративно-господарської санкції та пені проводилося виключно на підставі звіту Відповідача.

Відповідач, в судовому засіданні проти позову заперечила і пояснила, що дійсно 19.12.2019року до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подала звіт за 2018рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Дані, зазначені в цьому звіті, в тому числі щодо середньооблікової кількості штатних працівників та розміру адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, заповнені особисто Відповідачем.

Разом з тим, Відповідач вважає, що Позивач пропустив строк звернення до суду а тому такий позов суд повинен залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 27.01.2020року в судовому засіданні була оголошена перерва за клопотанням Відповідача для ознайомлення із відповіддю Позивача на відзив на позов.

Ухвалою суду від 06.02.2020року в судовому засіданні була оголошена перерва за клопотанням Відповідача щодо неможливості явки в судове засідання з поважних причин.

В судове засідання призначене на 24 лютого 2020року сторони по справі не з`явилися надіслали на адресу суду клопотання, в яких просять справу розглядати у порядку письмового провадження.

Враховуючи неявку в судове засідання сторін та відсутність в потребі допиту свідків та експерта, суд відповідно до вимог ч.9 ст.205 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні відносини між сторонами в даній справі щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, в тому числі щодо забезпечення прав таких на працевлаштування та оплачувану роботу, регулюються правовими нормами Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII (надалі - Закон N 875-XII), що були чинні на день виникнення спору.

За змістом статті 18 Закону N 875-XII Відповідач, як фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, зобов`язана виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, Відповідач подала звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Відповідача впродовж 2018 року становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону N 875-XII - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідно до звіту визначена в розмірі 43525,00 грн.

Одночасно Відповідач сама вирахувала адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 21762,50 грн., (а.с.8).

Згідно зі ст.19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Приписами статті 20 вказаного Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону N 875-XII. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону N 875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів настає:

1) або в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону N 875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів;

- 2) або у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону N 875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Одночасно суд враховує, що Нормами наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з вимогами названого Порядку форма N 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця та за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Разом з тим, як встановлено судом, всупереч вказаним вимогам Відповідач протягом 2018року не подавала жодного звіту за формою N 3-ПН про створення робочих місць для осіб з інвалідністю. Тобто не створювала робочих місць для осіб з інвалідністю.

Вказані обставини підтверджуються дослідженим судом листом Попільнянської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості (а.с.12).

Отже, наявні всі підстави для застосування до Відповідача передбаченої відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій за не виділення та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, тобто за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця, що становить 21762,50грн.

Доказів погашення Відповідачем вказаної заборгованості в установлений Законом строк суду не надано.

Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Як зазначено в п.4 цього ж Порядку, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Згідно розрахунку розмір пені Відповідачу нараховано в сумі 2203,63грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, а кошти в сумі 23966,13грн. (21762,50грн. + 2203,63грн.) підлягають стягненню з Відповідача на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів Відповідача про порушення Позивачем строків звернення до суду з даним позовом.

Безспірно, відповідно до положень ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Разом з тим, судом встановлено та визнається сторонами, що про не виконання Відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018рік Позивачу стало відомо 19.12.2019року з дня подачі Відповідачем відповідного звіту.

З даним позовом Позивач звернувся до суду 24.12.2019року, тобто в межах тримісячного строку.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити, стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Домбровського, 38 м. Житомир. 10003, код ЄДРПОУ 20401066) 23966,13грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк