Рішення № 87795401, 24.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Справа № 160/12778/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “СОФТ ОІЛ” до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “СОФТ ОІЛ” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якій просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA504120/2019/0000008/2 від 11.11.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС №UA504120/2019/00051 від 11.11.2019 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

21.01.2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Миколаївської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає зокрема, що за результатом опрацювання документів встановлено, що подані декларантом документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), так як згідно Правил Інкотермс - 2010 умови поставки DAP не передбачають обов`язкового страхування вантажу, а відповідно до ч. 10 п. 7 ст.58 при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Так страхування вантажу може бути здійснено Продавцем (як самостійно, так і за дорученням та від імені Покупця), Покупцем, Перевізником, Відправником. Також, митний орган стверджує, що митна вартість товару, заявлена декларантом ТОВ «СОФТ ОІЛ» не відповідає «дійсній ціні» імпортованого товару, на яку розраховується митні платежі. При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадовою особою підрозділу митного оформлення було встановлено наступне: подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності та неточності, а саме: у коносаменті від 15.05.2019 № 1 наявна помітка "for Customs purposes only" ("лише для митниці"), що може свідчити про можливу взаємопов`язаність контрагентів та/або наявність додаткового пакету документів; на інвойсі № CDM-R4111-8160 від 20.05.2019 наявна помітка "інвойс на теплохід не надавався", що використовується при перевезенні морським транспортом, коли митниця призначення (митниці в портах України) проставляє дану відмітку на оригіналі інвойсу, це свідчить про те, що інвойс на товар, що прибув з Греції, можливо виписаний на території України; в інвойсі від 20.05.2019 № CDM-R4111-8160 не зазначені умови оплати, відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, не вказано посаду особи, яка підписала зазначені інвойс та проформу-інвойс та невідомо, чи є в неї відповідні на це повноваження; - підписи уповноваженої особи Продавця Coral Energy DMCC на інвойсі № CDM-R4111-8160 від 20.05.2019, контракті № CD-SO/100519 від 10.05.2019, додаткових угодах № 1 від 04.06.2019, № 2 від 11.06.2019, специфікації № 1 від 15.05.2019 та змінах до неї від 15.08.2019, знаходяться в одному і тому ж самому місці по відношенню до печаток, з однаковим кутом нахилу та розташуванням по відношенню до символів зображених на печатках, що дає підстави сумніватися в оригінальності та легітимності цих документів; на виконання переліку митних процедур за кодами 101-1 та 101-3, згенерованих Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками, у декларанта було запитано оригінали документів, зазначених у митній декларації, або засвідчені ЕЦП кольорові скановані копії з оригіналів документів. Декларант надав скановані копії таких документів: контракту № CD-SO/100519 від 10.05.2019, додаткової угоди № 1 від 04.06.2019 та № 2 від 11.06.2019, специфікації № 1 15.05.2019 та змін до специфікації № 1 від 15.08.2019. При цьому, при порівнянні скан-копій цих документів, які було надано разом з митною декларацією та скан-копій з оригіналів, надісланих на вимогу митного органу, було виявлено ряд розбіжностей між ними. А саме на різних копіях одного й того ж документу розташування печаток та підписів контрагентів відрізняється, також відрізняється структура самого тексту (перенесення абзацу на іншу сторінку), присутні сторонні підписи внизу аркушів. Вказані розбіжності можуть свідчити про фіктивність наданих документів; не надані додаткові документи для підтвердження таких складових митної вартості як «витрати на страхування», «витрати на транспортування», «витрати на вивантаження», відповідно до п.13 контракту № CD-SO/100519 від 10.05.2019, в якому зазначається, що судно, що здійснює перевезення, має страхове свідоцтво в розмірі не менше найвищого стандарту страхування від забруднення нафтою та сертифікат страхування цивільної відповідальності за збиток від забруднення нафтою, а також, що будь-які витрати у відношенні судна, враховуючи демередж або інші додаткові витрати, збори або мито, що стягуються з судна в пункті вигризки в порту/терміналі, повинні бути оплачені за рахунок Покупця; наданий разом з митною декларацією лист Продавця Coral Energy DMCC № CDM-R4205-4106BO від 21.08.2019 стосовно страхування не стосується поточного митного оформлення, у зв`язку з тим, що в ньому йдеться мова про інший товар та інше судно; не наданий переклад сертифікату кількості б/н від 15.05.2019, на виконання ст.254 МКУ (вимога митного органу надіслана 24.10.2019); в митній декларації країни відправлення від 10.05.2019 № GREX300200035817 відсутні відмітки митних органів Греції, у зв`язку з чим виникають сумніви про її фактичне оформлення; вказані у гр.44 цієї митної декларації документи до митного оформлення не надані; виявлено розбіжності в митній декларації країни відправлення від 10.05.2019 № GREX300200035817 щодо дат, які вказані в різних кутках зазначеної декларації; не наданий вичерпний перелік оригіналів документів, зазначених у графі 44 митної декларації або засвідчених ЕЦП кольорових сканованих копій з оригіналів документів (вимога митного органу від 16.10.2019); не наданий договір фрахтування від 03.05.2019, зазначений у інвойсі від 16.05.2019 №07-2019.

Також, відповідач зазначає, що декларантом надано наступні додаткові документи: лист ТОВ «Софт ОІЛ» від 23.10.2019 вих. №2310-2, кольорові скановані копії з оригіналів документів, засвідчені ЕЦП, а саме: зовнішньоекономічного контракту №CD-SO/100519 від 10.05.2019, додаткової угоди №1 від 04.06.2019, додаткової угоди №2 від 11.06.2019, специфікації №1 від 15.05.2019, змін до специфікації №1 від 15.08.2019, а також - лист виробника від б/н 22.10.2019 (з перекладом), паспорт безпеки б/н від 01.05.2019 (з перекладом), сертифікат кількості б/н від 15.05.2019, експортна декларація від 10.05.2019 № GREX300200035817 (з перекладом), висновок про вартісні характеристики товару РТПП Миколаївської обл. від 16.10.2019 № 120-1054, котирування ICIS, видання за 14 та 28 травня 2019 року (з перекладом), інвойс від 16.05.2019 № 07-2019 (к договору фрахтування), інвойс експортера від 16.05.2019 №0004139, лист «Софт ОІЛ» від 11.11.2019 № 0811-1 щодо підтвердження, що всі наявні у нього документи надані. Інші документи, передбачені ч.3, ч.4 та ч. 6 ст. 53 МКУ декларантом не надано. Отже, позивачем не підтверджено фактично сплачену вартість оцінюваного товару.

Крім цього, ТОВ «СОФТ ОІЛ» не надана інформація щодо наявності/відсутності оплати демереджу (розділ 7 Контракту) та витрат, фактично понесених відповідно до положень розділу 13 Контракту. Так, позивачем надано інвойс від 16.05.2019 № 07-2019 щодо вартості послуг перевезення, проте не надано договір фрахтування від 03.05.2019, зазначений у ньому. Відповідно до інформації, зазначеної у інвойсі від 16.05.2019 № 07-2019, замовником послуг є підприємство CORAL ENERY PTE LTD, SINGAPORE., яке не є стороною Контракту. Таким чином митний орган позбавлений права, передбаченого п.1 ч.5 ст.54 Кодексу, упевнитися щодо наявності/відсутності вимог щодо страхування оцінюваного товару, розрахунку демереджу та додаткових витрат, пов`язаних з перевезенням оцінюваного товару. Також, відповідно до митної декларації країни відправлення від 10.05.2019 № GREX300200035817 підприємство CORAL ENERGY DMCC Дубай не експортував оцінюваний товар з території Греції. Крім цього, не надано інвойс, зазначений у експортній декларації від 10.05.2019 №ОЯЕХ300200035817. Додатково відповідач зазначив, що наданий експертний висновок № 120-1054 від 16.10.2019 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки не містить інформації з урахуванням індивідуальних характеристик оцінюваного товару (марки, виробника, хімічного складу тощо) та базується на документах, наданих ТОВ «СОФТ ОІЛ». Таким чином, декларантом неправомірно застосований основний метод визначення митної вартості. Відтак, митна вартість імпортованого товару була визначена відповідачем за резервним методом відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України.

21.01.2020 року та 11.02.2020 року від Чорноморської митниці Держмитслужби до канцелярії суду надійшло клопотання про заміну сторони. Так, у поданих до суду клопотаннях митний орган зазначив, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р Кабінет Міністрів погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій та повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. П.7 Положення про державну митну службу України передбачено, що Держмитслужба здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів належать митниці та спеціальні органи. Згідно з частиною 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений поставною Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 передбачено, що права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.219 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1, в тому числі Чорноморську митницю Держмитслужби, шляхом реорганізації Миколаївської митниці ДФС та митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Отже, з огляду на приписи ст. 52 КАС України, суд вважає за необхідне замінити Миколаївську Митницю ДФС на її правонаступника Чорноморську митницю Держмитслужби.

18.02.2020 року від ТОВ “СОФТ ОІЛ” до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив про те, що надані відповідачу документи для підтвердження числових значень митної вартості товару містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості та не можуть надавати підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. А отже, за таких обставин твердження відповідача, що митна вартість товару, заявлена ТОВ “СОФТ ОІЛ” не відповідає «дійсній ціні» імпортованого товару є безпідставним. Щодо відсутності документів про здійснення оплати за товар, пояснюємо, статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Відтак, рішення відповідача про коригування митної вартості ґрунтується на припущеннях, а також що відповідачем безпідставно застосований шостий (резервний) метод визначення митної вартості та, всупереч приписам Митного кодексу України, попередні методи відповідачем не застосовані.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 прийнято до свого провадження справу №160/12778/19 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 10.05.2019 року між ТОВ “СОФТ ОІЛ” та іноземною компанією «Coral Energy DMCC» укладено зовнішньоекономічний договір поставки №CD-SO/100519.

Укладаючи даний Договір поставки, Сторони передбачили можливість визначення умов поставки за згодою Сторін в специфікаціях на кожну партію товару відповідно. І, виконуючи умови зовнішньоекономічного Договору поставки, змістом документів, поданих разом з митною декларацією, підтвердили свою згоду на поставку Товару на умовах DАР-Дніпро.

Як видно із матеріалів справи, відповідно до умов Контракту №CD-SO/100519 та на підставі супровідних документів здійснено поставку оливи базової «SN 150», загальною вагою 5000 кг. на загальну суму 3237,5 доларів США (0,64 доларів США/кг), на умовах DAP Миколаїв.

Оцінюваний товар у кількості 500 тн та відповідні товаросупровідні документи подано до митного оформлення за митною декларацією № UA504120/2019/108425 16.10.2019 року шляхом електронного декларування за кодом 2710199900 згідно УКТЗЕД .

Згідно з графою 43 МД UA504120/2019/108425 декларантом визначено метод митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст.58 Митного кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом із зазначеною митною декларацією Товариство надало митному органу всі наявні документи, що передбачені ст.53 Митного кодексу України і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні обґрунтування, в тому числі: Сертифікат якості №1138; Сертифікат якості №11101/5336/19; Рахунок-фактура(інвойс) № CDM-R4111-8160; Інвойс №0004139 від 16.05.2019; Коносамент №1; Декларація про походження товару № CDM-R4111-8160.

Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації, у Миколаївської митниці ДФС виник сумнів стосовно достовірності наданих Позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, тому згідно з вимогами статті 53 Митного кодексу України відповідач зобов`язав Декларанта надати додаткові документи.

Декларантом від час процедури консультацій було надано наступні додаткові документи:

- лист ТОВ “СОФТ ОІЛ” від 23.10.2019 за вих.№2310-2;

- кольорові скан-копії з оригіналів документів, засвідчені ЕЦП, а саме: зовнішньоекономічного контракту №CD-SO/100519;

- додаткова угода №1 від 04.06.2019;

- додаткова угода №2 від 11.06.2019;

- специфікації №1 від 15.05.2019;

- змін до специфікації №1 від 15.08.2019;

- а також – лист виробника б/н від 10.05.2019 з перекладом;

- паспорт безпеки б/н від 01.05.2019 з перекладом;

- сертифікат кількості б/н від 15.05.2019;

- експортна декларація від 10.05.2019 з перекладом;

- висновок про вартісні характеристики товару РТПП Миколаївської області від 16.10.2019 №120-1054;

- котирування ICIS, видання за 14 та 28 травня 2019 року (з перекладом);

- інвойс від 16.05.2019 (до договору фрахтування), інвойс від 16.05.2019;

- лист ТОВ “СОФТ ОІЛ” від 11.11.2019 року.

Разом з цим, митний орган повідомив Товариство про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та 11.11.2019 року Миколаївською митницею ДФС винесено рішення №UA504120/2019/000008/2 відповідно до положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС №UA504120/2019/00051.

В картці відмови митний орган зазначає, що ним здійснене коригування митної вартості товару № 1 згідно з рішенням про визначення митної вартості від 11.11.2019 № UA5041120/2019/000008/2 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA504120/2019/108425 на підставі пункту 6 статті 54 МКУ, а саме: відомості у поданих документах не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості та невірно визначені кількісно, а також додаткові документи, витребувані згідно статті 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товару №1 декларантом не надані у повному обсязі.

Не погоджуючись із спірними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, Миколаївська митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених по вище наведеній митній декларації, встановила, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується згідно ч.2 ст.58 МК України у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності та неточності, серед яких зазначено: у коносаменті від 15.05.2019 № 1 наявна помітка "for customs purposes only" ("лише для митниці"), що може свідчити про можливу взаємопов`язаність контрагентів та/або наявність додаткового пакету документів; на інвойсі № CDM-R4111-8160 від 20.05.2019 наявна помітка "інвойс на теплохід не надавався", що використовується при перевезенні морським транспортом, коли митниця призначення (митниці в портах України) проставляє дану відмітку на оригіналі інвойсу, це свідчить про те, що інвойс на товар, що прибув з Греції, можливо виписаний на території України; в інвойсі від 20.05.2019 №CDM-R4111-8160 не зазначені умови оплати, відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, не вказано посаду особи, яка підписала зазначені інвойс та проформу-інвойс та невідомо, чи є в неї на це повноваження; підписи уповноваженої особи Продавця Coral Energy DMCC на інвойсі №CDM-R4111-8160 від 20.05.2019, контракті №CD-SO/100519 від 10.05.2019, додаткових угодах №1 від 04.06.2019, №2 від 11.06.2019, специфікації №1 від 15.05.2019 та змінах до неї від 15.08.2019, знаходяться в одному і тому ж самому місці по відношенню до печаток, з однаковим кутом нахилу та розташуванням по відношенню до символів зображених на печатках, що дає підстави сумніватись в оригінальності та легітимності цих документів; на виконання переліку митних процедур за кодами 101-1 та 101-3, згенерованих Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками, у декларанта було запитано оригінали документів, зазначених у митній декларації, або засвідчені ЕЦП кольорові скановані копії з оригіналів документів. Декларант надав скановані копії таких документів, при цьому, при порівнянні скан-копій цих документів, які було надано разом з митною декларацією та скан-копій з оригіналів, надісланих на вимогу митного органу, було виявлено ряд розбіжностей між ними, які можуть свідчити про фіктивність наданих документів; в митній декларації країни відправлення від 10.05.2019 №GREX300200035817 відсутні відмітки митних органів Греції, у зв`язку з чим виникають сумніви про фактичне оформлення.

В той же час, за приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, висновок відповідача про встановлення розбіжностей у поданих позивачем документів, які не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, як на підставу для здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не довів, що певні недоліки, які на його думку якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

До того ж, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі №420/2315/19.

Крім того, рішення про коригування митної вартості товарів було прийнято у зв`язку з тим, що позивач не надав документів, які було витребувано для підтвердження заявленої митної вартості товару.

В той же час, судом під час розгляду справи було встановлено, що позивачем було надано відповідь за вих. № 0811-1 від 08.11.2019р., у якій було вказано, що на момент надсилання запиту про надання оригіналів або засвідчених ЕЦП кольорових сканованих копій з оригіналів документів, які зазначені у митній декларації, у ТОВ “СОФТ ОІЛ” були в наявності оригінали документів.

У зв`язку з цим, позивачем було надано до митниці засвідчені ЕЦП кольорові скановані копії з оригіналів документів. Також було зазначено, що на поданих додатково документах всі підписи та печатки зроблено наживо, оскільки вони є зовсім неоднаковими.

Таким чином, додатково подані засвідчені ЕЦП кольорові скановані копії зроблено з оригіналів документів, тому вони є достовірним документальним підтвердженням здійснення ТОВ “СОФТ ОІЛ” господарських міжнародних операцій.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість товару, заявлена декларантом ТОВ «СОФТ ОІЛ» не відповідає «дійсній ціні» імпортованого товару, на яку розраховується митні платежі.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA504120/2019/0000008/2 від 11.11.2019 року, а також прийняте на її підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС №UA504120/2019/00051 від 11.11.2019 року - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 3842 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №53 від 17.12.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3842 грн. підлягає стягненню з Чорноморської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “СОФТ ОІЛ” до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA504120/2019/0000008/2 від 11.11.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС №UA504120/2019/00051 від 11.11.2019 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СОФТ ОІЛ” (ЄДРПОУ 42318031) за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3842 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні), сплачені згідно платіжного доручення №53 від 17.12.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник