Рішення № 87795284, 17.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Справа № 160/11904/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2019 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ГТУЮ у Дніпропетровській області, в якій просило суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 05.11.2019 року № 59260833, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що не враховуючи отриману інформацію про добровільне виконання рішення суду, державним виконавцем 05.11.2019 року винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання без поважних причин боржником судового рішення. При винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем порушені норми п. 1 ст. 75 Закону, яка передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На думку державного виконавця, Головним управлінням рішення суду виконане частково, але при цьому, Законом не передбачено накладення штрафу за часткове невиконання рішення, як це зазначено в обґрунтуванні постанови про накладення штрафу. Відтак, накладення штрафу на Головне управління за невиконання рішення суду без поважних причин є неправомірним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства України та дійсним обставинам справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідачем у визначений законодавством строк відзиву на позовну заяву не подано.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019 року, зазначена вище справа була розподілена та 29.11.2019 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

У період з 09.12.2019 року по 10.12.2019 року, та 16.12.2019 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Зобов`язано відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у строк до 27 грудня 2019 року подати до суду засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України копію виконавчого провадження №59260833 з виконання виконавчого листа №160/9616/18 виданого 31.05.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

12.02.2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла копію виконавчого провадження №59260833 з виконання виконавчого листа №160/9616/18 виданого 31.05.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом..

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити з огляду на таке.

Суд зазначає, що за допомогою реплікації комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року (суддя Врона О.В., справа №804/9616/18) адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 90% на 70% грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В свою чергу, з матеріалів виконавчого провадження № 59260833 убачається, що 03.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання виконавчого листа №804/9616/18, який видано Дніпропетровським окружним адміністративним судом 31.05.2019 року.

04.06.2019 року на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ванжою Олександром Володимировичем відкрито виконавче провадження № 59260833 примусового виконання виконавчого листа №804/9616/18.

Листом від 19.06.2019 за №12839/08-01/26 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Півня С.В. повідомило про те, що питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду врегульовано постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Пунктом 2 Постанови 649 установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. На виконання рішення суду від 07.03.2019 року по справі №804/9616/18, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Доплата за період з 09.04.2019 (дата набрання чинності рішення) по 31.05.2019, нарахована в розмірі 4 040,40 грн виплачена у червні 2019 року. Доплата за період з 01.01.2018 по 08.04.2019 в розмірі 25 494,60 грн ОСОБА_1 буде виплачена в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649. З 01.06.2019 ОСОБА_1 отримує пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 в розмірі 11 658,46 грн.

Разом з тим, 05.11.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Тетяною Петрівною у відповідності до вимог ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.

Слід зазначити, що підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що Головним управлінням ПФУ у Дніпропетровській області рішення фактично, у повному обсязі не виконано, причини поважності його невиконання не виявлені, при цьому останніми ігноруються факти встановлені судовим рішенням. З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.

Вважаючи постанову про накладення штрафу безпідставною та протиправною, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулося до суду із позовною заявою.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Так, як було зазначено у листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.06.2019 за №12839/08-01/26, доплата за період з 01.01.2018 по 08.04.2019 в розмірі 25 494,60 грн ОСОБА_1 буде виплачена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 (далі - Порядок № 649).

Так, Порядок № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Згідно пунктів 5, 6, 8, 10 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Тобто, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється органами Пенсійного фонду України за правилами Порядку № 649.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач мав провести розрахунок суми виплати відповідно до рішення суду, направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень.

Суд зазначає, що тільки після розгляду поданих боржником (територіальним пенсійним органом) зазначених документів відповідна комісія Пенсійного фонду України може прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на значний проміжок часу, який минув після ухвалення на користь ОСОБА_1 судового рішення у справі №160/9616/16, та пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання цього рішення, таке й досі залишається невиконаним.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а.

Таким чином, посилання позивача на відсутність підстав для накладення штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що держаному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного, в даному разі, рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404. За таких умов, дії відповідача стосовно накладення на позивача відповідної суми штрафу узгоджуються із приписами норм Закону №1404.

Судом не виявлено будь-яких порушень відповідачем порядку прийняття постанови про накладення штрафу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У відповідності з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням всього вищевикладеного та зважаючи на те, що доказів повного виконання судового рішення станом на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови суду не надано, суд не знаходить підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-242, 244-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу– відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник