Рішення № 87795283, 17.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Справа № 160/11910/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2019 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ГТУЮ у Дніпропетровській області, в якій просило суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 05.11.2019 року № 56722340, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що не враховуючи отриману інформацію про добровільне виконання рішення суду, державним виконавцем 05.11.2019 року винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. за невиконання без поважних причин боржником судового рішення. При винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем порушені норми п. 1 ст. 75 Закону, яка передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На думку державного виконавця, Головним управлінням рішення суду виконане частково, але при цьому, Законом не передбачено накладення штрафу за часткове невиконання рішення, як це зазначено в обґрунтуванні постанови про накладення штрафу. Відтак, накладення штрафу на Головне управління за невиконання рішення суду без поважних причин є неправомірним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства України та дійсним обставинам справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідачем у визначений законодавством строк відзиву на позовну заяву не подано.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 року, зазначена вище справа була розподілена та 28.11.2019 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

У період з 09.12.2019 року по 10.12.2019 року, та 16.12.2019 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Зобов`язано відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у строк до 27 грудня 2019 року подати до суду засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України копію виконавчого провадження №56722340 з виконання виконавчого листа №215/4581/17 виданого 23.04.2018 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

12.02.2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла копію виконавчого провадження №56722340 з виконання виконавчого листа №215/4581/17 виданого 23.04.2018 Тернівським районним судом Кривого Рогу.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до інформації із сайту Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016р., відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015, ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов КМУ №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови КМУ від 09.03.2006 №268» та довідки №83/30497 від 18.05.2017року про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015, ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов КМУ №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови КМУ від 09.03.2006 №268» та довідки №83/30497 від 18.05.2017року про розмір грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області подана апеляційна скарга, за результатами розгляду якої, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 року, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2017 року залишено без змін.

В свою чергу, з матеріалів виконавчого провадження № 56722340 убачається, що 14.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання виконавчого листа №215/4581/17, який видано Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 23.04.2018 року.

10.07.2018 року на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Тетяною Миколаївною відкрито виконавче провадження № 56722340 з примусового виконання виконавчого листа №215/4581/17.

Листом від 19.07.2018 за №14888 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Півня С.В. повідомило про те, що відповідно до п. 5 Постанови № 103 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цієї постановою або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку № 45.

Таким чином, питання перерахунку пенсії особам звільненим з органів внутрішніх справ (міліції), з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» врегульовано на законодавчому рівні. Кабінетом Міністрів разом із прийняттям рішення про перерахунок з 1 січня 2016 року пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ особам начальницького і рядового складу внутрішніх справ міліції одночасно врегульований порядок виплати перерахованих пенсій починаючи з 01.01.2018 року та порядок поетапної виплати доплати перерахованих сум пенсій з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року. Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 у розмірі 7471,56 грн. ОСОБА_1 виплачена у квітні 2018 року. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 50 097,60 грн. ОСОБА_1 буде виплачена в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103. З 01.05.2018 пенсію ОСОБА_1 отримує з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, так як за цих умов розмір пенсії більший на 46,08 грн.

05.11.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Тетяною Петрівною у відповідності до вимог ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.

Слід зазначити, що підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що Головним управлінням ПФУ у Дніпропетровській області рішення фактично, у повному обсязі не виконано, причин поважності його невиконання не виявлені, при цьому останніми ігноруються факти встановлені судовим рішенням. З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.

Вважаючи постанову про накладення штрафу безпідставною та протиправною, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулося до суду із позовною заявою.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:

-документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;

-копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;

-розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою (пункт 5).

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія) (пункт 6).

Комісія утворюється у складі не менше семи осіб. Персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України.

Засідання комісії є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її складу і проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць (пункт 7).

Комісія приймає одне з таких рішень:

про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку;

про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання (пункт 8).

З наведеного слідує, що виплата коштів, визначених судовим рішенням, яке до того ж набрало законної сили, фізичній особі залежить від певних дій та рішень органу Пенсійного фонду (боржника) та Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в Пенсійному фонду України.

Утім, статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Слід звернути увагу, що рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2017 року у справі №215/4581/17 боржника зобов`язано здійснити не лише перерахунок пенсії, але й виплату її.

При цьому, а ні резолютивна частина судового рішення, а ні його мотивувальна частина не містять посилань на будь-які обмеження чи способи виконання таких виплат.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі "Глоба проти України" відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява №59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

В пункті 27 рішення у справі «Глоба проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Судом установлено, що станом на час винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Тетяною Петрівною постанови про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн., рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2017 року в повній мірі виконано не було.

Крім того, не доречним є посилання боржника на постанову Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 визнано нечинними.

У відповідності з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням всього вищевикладеного та зважаючи на те, що доказів повного виконання судового рішення станом на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови суду не надано, суд не знаходить підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-242, 244-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник