Рішення № 87795278, 05.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року Справа № 160/8123/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняХобот І.М. за участі: представника позивача представника відповідача Серьогіної С.В. Бандур О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до П`ятихатської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2019 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до П`ятихатської міської ради, у якому просить, визнати незаконним та скасувати рішення П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 року №829-39/ VII «Про встановлення ставок із сплати земельного податку на 2019 рік» в частині встановлення додатком №1 до рішення для юридичних осіб ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, незалежно від місцезнаходження та з кодом класифікації видів цільового призначення земель 12.01 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту» в розмірі 5%.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно даного Закону товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в тому числі ДП «Придніпровська залізниця». Рішенням П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 року №829-39/ VII «Про встановлення ставок із сплати земельного податку на 2019 рік» на території П`ятихатської міської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області встановлено ставки земельного податку з додатком №1 до даного рішення. Так, для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту на земельних ділянках, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлено ставку податку у розмірі 5% незалежно від місцезнаходження. Однак, відповідно до пункту 274.1 Податкового кодексу України, ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки. Таким чином, встановивши юридичним особам в додатку №1 до рішення від 25.04.2019 року №829-39/ VII для земель за кодом класифікації видів цільового призначення земель 12.01 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту» ставку в розмірі 5% за земельні ділянки нормативно грошову оцінку яких проведено незалежно від місцезнаходження, Пятихатською міською радою порушено норми пункту 274.1 Податкового кодексу України та безпідставно збільшено ставку з 3% до 5%. Враховуючи зазначене, рішення Пятихатської міської ради від 25.04.2019 року №829-39/ VII в оскаржуваній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до П`ятихатської міської ради в повному обсязі. Зазначає, що в додатку №1 до рішення П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 року №829-39/VII код застосовувався 12.01 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту» до яких можуть належати землі підприємств різної форми власності. Позивач же посилається тільки на статтю 274 Податкового кодексу України, в якій пунктом 274.1 зазначено, що ставка податку за земельні ділянки нормативно грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки, не приймаючи до уваги пункт 274.2, за яким ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12% від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної власності). З початку 2019 року і до моменту прийняття рішення П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 року №829-39/ VII Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» з повідомленням, що вони являються підприємством 100% акцій якого закріплюються у державній власності, тобто, є місто утворюючим підприємством, не зверталось, тому врахувати цей аспект при розробці проекту рішення та при прийнятті самого рішення не було можливим, сесією було встановлено ставку податку 5% від нормативної грошової оцінки. Окрім того, враховуючи повідомлення П`ятихатської міської ради від липня 2019 року щодо даної обставини, відповідачем було самостійно переглянуто ставки зі сплати земельного податку та встановлено ставку для коду 12.01 у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та внесено зміни до оскаржуваного рішення міської ради.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, Акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно даного Закону товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в тому числі ДП «Придніпровська залізниця».

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» визначено, що товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Рішенням П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 року №829-39/ VII «Про встановлення ставок із сплати земельного податку на 2019 рік» на території П`ятихатської міської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області встановлено ставки земельного податку з додатком №1 до даного рішення.

Так, відповідно розділу 12 «Землі транспорту» додатку №1 «Ставки земельного податку на 2019 рік, введені в дію з 01.05.2019 року», для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту на земельних ділянках, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлено ставку податку для юридичних осіб у розмірі 5% незалежно від місцезнаходження.

24.06.2019 року позивач звернувся з листом до П`ятихатської міської ради, в якому повідомив, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно даного Закону товариство утворене як акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в тому числі ДП «Придніпровська залізниця». Таким чином, при встановленні ставки податку за кодом 12.01 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту» для юридичних осіб у розмірі 5% П`ятихатською міською радою в порушення норми пункту 274.1 Податкового кодексу України збільшено ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено з 3% до 5%. В даному листі зазначено клопотання щодо розгляду питання про внесення змін до вищевказаного рішення на найближчій сесії міської ради.

Рішенням П`ятихатської міської ради від 25.07.2019 року №889-41/ VII « Про внесення змін до рішення П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 року №829-39/ VII «Про встановлення ставок із сплати земельного податку на 2019 рік»» було внесено зміни до розділу 12 «Землі транспорту» додатку №1 «Ставки земельного податку на 2019 рік, введені в дію з 01.08.2019 року», для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту на земельних ділянках, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлено ставку податку для юридичних осіб у розмірі 3% незалежно від місцезнаходження.

Незгода позивача з рішенням П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 року №829-39/ VII в частині встановлення ставки податку, стала підставою для звернення з даним позовом до адміністративного суду.

Отже, питання правомірності рішення П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 року №829-39/ VII «Про встановлення ставок із сплати земельного податку на 2019 рік» в частині розділу 12 «Землі транспорту» додатку №1 «Ставки земельного податку на 2019 рік, введені в дію з 01.05.2019 року», яким встановлено ставку податку для юридичних осіб у розмірі 5% незалежно від місцезнаходження, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Вирішуючи даний спір, по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає завдання адміністративного судочинства. Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 цього Кодексу надано визначення суб`єкта владних повноважень, як органу державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органу місцевого самоврядування, їх посадової чи службової особи, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

В свою чергу, нормативно-правовим актом являється акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнятим відповідно до Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пунктом 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є землекористувачі.

Відповідно підпункту 270.1.1. пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу, об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За статтею 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно пункту 274.1. статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.2 цієї статті встановлено, що ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Отже, за положеннями статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, не повинна перевищувати 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, якщо такі земельні ділянки використовуються суб`єктами господарювання комунальної або державної форми власності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 року №829-39/ VII «Про встановлення ставок із сплати земельного податку на 2019 рік» в частині розділу 12 «Землі транспорту» додатку №1 «Ставки земельного податку на 2019 рік, введені в дію з 01.05.2019 року», яким встановлено ставку податку для юридичних осіб у розмірі 5% незалежно від місцезнаходження, суперечить вимогам статті 274 Податкового кодексу України, а тому є протиправним у цій частині.

Разом з цим суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить визнати оскаржуване рішення незаконним та скасувати. З цього приводу суд зазначає наступне.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначенні статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Частиною 1 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Так само, пунктом 1 частини 2 статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

За змістом частини статті 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливість скасування нормативно правового акта, натомість чітко вказано, що нормативно правовий акт може бути визнано нечинним.

Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Тобто, суд може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права. У даному випадку можливо на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є, саме, визнання протиправним та нечинним рішення П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 №829-39/У11 «Про встановлення ставок із сплати земельного податку на 2019 рік» в частині встановлення додатком №1 до рішення для юридичних осіб ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, незалежно від місцезнаходження та з кодом класифікації видів цільового призначення земель 12.01 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту» в розмірі 5%.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову про визнання протиправним та нечинним рішення.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) до П`ятихатської міської ради (вул. Садова, 79, м. П`ятихатки, Дніпропетровська область, 52100, код ЄДРПОУ 04052620) про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 №829-39/У11 «Про встановлення ставок із сплати земельного податку на 2019 рік» в частині встановлення додатком №1 до рішення для юридичних осіб ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, незалежно від місцезнаходження та з кодом класифікації видів цільового призначення земель 12.01 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту» в розмірі 5%.

Стягнути з П`ятихатської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" судовий збір у сумі 1921 грн. 00 коп.

Зобов`язати П`ятихатську міську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено рішення П`ятихатської міської ради від 25.04.2019 №829-39/У11 «Про встановлення ставок із сплати земельного податку на 2019 рік», після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 лютого 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська