Ухвала суду № 87780167, 13.02.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/368/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Торчинович Н.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про визнання недійсним договору іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 13 лютого 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18.02.2020 року.

ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 19.01.2018 року Монич О.В. вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Згідно розпорядження Ужгородського міськрайонного суду №1064 від 08.10.2018 р., матеріали справи №308/368/18 підлягають повторному автоматизованому перерозподілу у зв"язку із тим, що суддя Монич О.В. звільнена з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області згідно Наказу №266/02-06 від 03.09.2018 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначеного головуючого суддю (суддя-доповідач): Олену Анатоліївну Тхір.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про визнання недійсним договору іпотеки, прийнято до свого провадження вказаним складом суду, та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочавши його спочатку, зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про визнання недійсним договору іпотеки – залишено без розгляду. Вказана Ухвала була оскаржена представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача, про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності. Окрім того, просив суд звернути увагу на те, що позовна заява не підписана позивачем ОСОБА_1 . Натомість позовна заява містить підпис ОСОБА_3 , не наділений повноваженнями на представництво інтересів вказаного позивача.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх у сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

З рішень Європейського суду вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд враховує, що ОСОБА_1 до суду подавались заяви про ознайомлення з матеріалами справи, згідно яких останній особисто ознайомлювався з матеріалами справи, та отримував копії процесуальних рішень. Заяви про розгляд справи без його участі не подавав.

Суд констатує, що судові повістки про виклик позивача в судове засідання здійснювався на адресу зазначену ОСОБА_1 у позовній заяві. Згідно відстеження поштової кореспонденції останній процесуальні документи не отримує, такі знаходяться у точці видачи. Однак у судове засідання позивач повторно не з`явився, а саме: в судове засідання призначене на 20.12.2019 року та 13.02.2020 року.

Суд констатує, що позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився повторно, із жодними заявами чи клопотаннями до суду про рух справи, після ознайомлення з матеріалами справи за його заявою від 14.11.2018 року не звертався. Слід також зазначити, що від позивача заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Слід вказати, і на те, що наявність чи відсутність у позивача представника не обмежує і не позбавляє його процесуальних прав, а саме щодо участі у судовому засіданні при розгляді справи за його позовом особисто.

В судове засідання призначене на 20.12.2019 року, з`явився представник ОСОБА_2 адвокат Субота М.І., однак не надав суду підтвердження наявності у нього відповідних повноважень діяти від імені позивача ОСОБА_1 та відповідно право підпису позовної заяви від імені вказаного позивача. Зобовязався надати відповідні повноваження в наступне судове засідання, у зв`язку з чим судом було ухвалено відкласти розгляд справи на 13.02.2020 року. Адвокат Субота ОСОБА_4 особисто отримав повістку та був належним чином повідомленим про час, дату та місце його проведення.

Разом із тим в судове засідання призначене на 13.02.2020 року ОСОБА_3 не з`явився, про причини неявки не повідомляв, про відкладення судового засідання клопотання не подавав. Суд вважає за необхідне також зазначити, що ОСОБА_3 в якості представника позивача ОСОБА_2 , звертався до суду неодноразово із клопотаннями про надання йому інформації. Разом з тим, підтвердження права на представництво позивача ОСОБА_1 ним не було надано суду.

Відповідно до частин 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно із положенням ч.1 ст.64 ЦПК представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Адвокат Субота М.І., який за його твердженням діє від імені ОСОБА_1 не подав суду підтвердження повноважень діяти в інтересах вказаного позивача, та будучи обізнаним про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явився, жодних клопотань чи заяв до суду як представник позивача ОСОБА_1 не подавав, підтверджень повноважень на представництво інтересів позивача не надав.

При цьому, під час відкриття провадження по справі суд не звернув увагу на те, що позовна заява не підписана позивачем ОСОБА_1 особисто.

Відповідно до ч. 2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до п. 2 с.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу по залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначена позовна заява подана особою, яка не має повноважень на ведення справи, оскільки згідно пояснень ОСОБА_3 особисто подану позовну заяву ОСОБА_1 не підписував, в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Субота М.І., який би свідчив про особисте волевиявлення позивача на ініціювання судового розгляду.

У судові засідання позивач не з`являється та не підтвердив про особисте волевиявлення позивача на ініціювання судового розгляду адвокатом Субота М.І., в судове засідання відкладене за клопотанням адвоката Субота М.І. на 13.02.2020 року підтвердження про наявність відповідних повноважень у останнього на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 не надано, в судове засідання ОСОБА_3 не зявився, а інших даних, які б встанволювали протилежне не встановлено судом.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття 43 ЦПК України чітко визначає права та обов`язки сторін по справі, а у ст. 44 ЦПК України вказано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 5 ст.223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За наведених вище обставин суд вважає, що наявні підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме пунктом 2, 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно ч.2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі наведеного, беручи до уваги підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача, встановлені норми ЦПК України, який не пов`язує причини повторної неявки з їх поважністю, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 13, 44, 130, 131, 210, п. 2, 3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про визнання недійсним договору іпотеки - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє такого позивача повторно звернутися до суду з тотожним позовом, якщо він дійде висновку про необхідність судового захисту своїх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені в день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош