Ухвала суду № 87774584, 21.02.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2500/16-ц

Провадження 2/127/697/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПРИВАТБАНК” про забезпечення позову Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа №127/2500/16-ц),

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа №127/2500/16-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В зазначеній справі 05.04.2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПРИВАТБАНК” заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.01.2014 року, яка становить 37 550,45 грн. та складається з наступного: 30 856,85 грн. - заборгованість за кредитом: 4 429,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1 764,31 грн. – штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 20.02.2020 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області по цивільній справі №127/2500/16-ц від 05.04.2016 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 16.00 год. 17.03.2020 року.

21.02.2020 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль марки HONDA CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , в межах суми позову 37550,45 гривень. Заява мотивована тим, що в ході виконавчого провадження з примусового виконання заочного рішення суду від 05.04.2016 року по справі №127/2500/16-ц було встановлено, що у власності боржника ОСОБА_1 знаходиться автомобіль марки HONDA CIVIC, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 . Постановою державного виконавця від 01.02.2019 року цей автомобіль оголошено в розшук. На думку представника позивача, наслідком скасування заочного рішення буде закінчення виконавчого провадження, що дасть можливість відповідачу реалізувати автомобіль, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи №127/2500/16-ц, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст. ст. 156,158 ЦПК України).

Обґрунтованість заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Положеннями п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи характер позову, та подані докази при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Крім того, суд має враховувати, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Згідно зі ст.179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Поділ речей на подільні і неподільні залежить від їх природних властивостей. Вони обумовлюють можливість фізичного поділу речей на частини, кожна частина зберігає властивості не втративши їх основного призначення. У випадку, коли річ не можна поділити, вона стає неподільною.

Суд вважає, що запропонований позивачем вид забезпечення позову у вигляді арешту на автомобіль в межах ціни позову є необґрунтованим, оскільки таке майно як автомобіль є неподільною річчю. Відтак, застосування арешту щодо фактично частини автомобіля є об`єктивно неможливим.

Окрім зазначеного, з огляду на характер спору між сторонами, підстави позову, зміст висунутих позовних вимог та їх розмір, мотиви викладені в заяві про забезпечення позову, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль безперечно порушить принцип співмірності запропонованого заходу забезпечення позовним вимогам.

Відтак, враховуючи викладене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353- 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПРИВАТБАНК” про забезпечення позову Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа №127/2500/16-ц) – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя: