Рішення № 87774177, 21.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2020Справа № 910/18224/19Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «ЛІКОМ» (03124, м.Київ, ПРОВУЛОК РАДИЩЕВА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 30638249)до проФізичної особи-підприємця Мартиненко Оксани Василівни ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) стягнення 17021,10 грн..Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ЛІКОМ» (далі-Позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мартиненко Оксани Василівни (далі-Відповідач) про стягнення 17021,10 грн., з яких 12978,39 грн. боргу, 1768,49 грн. пені, 2196,49 грн. 40% річних та 77,73 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання Відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості товару, поставленого за Договором поставки № 387 від 20.06.2018 року, у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 12978,39 грн. боргу. З огляду на наявність заборгованості Позивачем нараховано відповідачу 1768,49 грн. пені, 2196,49 грн. 40% річних та 77,73 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 позовну заяву Приватного підприємства «ЛІКОМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16430/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 23.12.2019 направлено на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 27.12.2019 уповноваженій особі Позивача ухвали суду від 23.12.2019 та поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Мартиненко Оксани Василівни є АДРЕСА_1.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 про відкриття провадження у справі №910/18224/19 направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Фізичної особи-підприємця Мартиненко Оксани Василівни, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2018 між Приватним підприємством «Ліком» (Постачальник) та Мартиненко Оксаною Василівною (Покупець) укладений Договір поставки № 387 (далі - Договір № 387), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю товари народного споживання на умовах DDP, або EXW, або FCA ( в редакції міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» 2010 року), в залежності від узгодженого Сторонами замовлення (письмового або усного), а Покупець зобов`язується примати їх та оплачувати на умовах цього Договору. (а.с. 25-27)

За умовами п. 1.3. Договору № 387 асортимент та кількість Товарів визначаються сторонами та узгоджуються в замовленні з врахуванням потреб Покупця в Товарах та можливостей Постачальника у порядку, передбаченому п. 1.1. та 1.2. цього Договору, і дублюються у видаткових накладних (рахунках) на поставку. Замовлення та накладні (рахунки) є невід`ємними частинами цього Договору. У разі відсутності письмового замовлення відомості, передбачені п. 1.1. та 1.2. цього Договору, зазначаються у видаткових накладних (рахунках) на поставку.

У пункті 2.3 Договору № 387 сторони погодили, що момент виконання Постачальником зобов`язання по поставці, та передача права власності на товар вважається:

- момент здачі Товару органу транспорту при само вивозу (FCA);

- момент підписання видаткової накладної, акта прийому-передачі або розписки про отримання Товарів - при здачі на складі Покупця (DDP) або Постачальника (EXW);%

- інший момент, погоджений Сторонами цього Договору у Замовленні.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 387 ціни на Товари та загальна сума кожної поставки вказуються в видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються.

Згідно з п. 3.2 Договору № 387 за поставлені Товару Покупкець зобов`язаний сплатити Постачальнику грошові кошти протягом 14 днів з дня поставки (п. 2.3. Договору), у розмірі. що зазначений у видатковій накладній (рахунку). на підставі якої (якого) поставляється Товар.

прибутковими касовими ордерами (а.с. 54-64)

Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов`язання Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити 40% річних.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2019 року. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін протягом 1 місяця до закінчення дії Договору про припинення або зміну Договору, строк дії Договору продовжується на умовах, передбачених цим Договором. (п. 8.1. Договору № 387)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 387 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято згідно з Видатковими та Товарно-транспортними накладними № Лк-0103519 від 23.05.2019 на суму 3005,80 грн., № Лк-0103520 від 23.05.2019 на суму 3668,51 грн., № Лк-0104535 від 24.05.21019 на суму 34,15 грн., № Лк-0104536 від 24.05.2019 на суму 546,55 грн., № Лк-0132742 від 04.07.2019 на суму 1471,43 грн., № Лк-0132743 від 04.07.2019 на суму 566,44 грн., № ЛК-0153602 від 01.08.2019 на суму 621,68 грн., № Лк-0153603 від 01.08.2019 на суму 288,13 грн., № Лк-0169759 від 26.08.2019 на суму 3668,34 грн., № Лк-0169760 від 26.08.2019 на суму 3977,72 грн., № Лк-017280 від 29.08.2019 на суму 1381,32 грн., № ЛК-017281 від 29.08.2019 на суму 1181,72 грн., № Лк-016478 від 03.09.2019 на суму 3144,16 грн., № Лк-0176479 від 03.09.2019 на суму 2188,13 грн., Товар загальною вартістю 25744,08 грн. (а.с. 28-53)

Вартість отриманого Товару сплачена Відповідачем Позивачу частково у розмірі 12765,69 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами (а.с. 54-64)

12.11.2019 Позивачем направлена Відповідачу Претензія від 12.11.2019 з вимогою сплатити заборгованість за Договором поставки № 387 у розмірі 12978,39 грн. (а.с. 65-67)

Відповідач відповіді на Претензію не надав, заборгованість за Договором 387 не сплатив.

Як зазначає Позивач, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором № 387 від 20.06.2018 щодо оплати поставленого Товару у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 12765,69 грн., з вимогою про стягнення якої звернувся до суду Позивач. Крім того, зважаючи на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань, Позивачем нараховано 1768,49 грн. пені, 2196,49 грн. 40% річних, 77,73 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «ЛІКОМ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дослідивши умови Договору № 387 від 20.06.2018 Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

Суд зазначає, що стороною за вказаним договором - Покупцем - визначено Мартиненко Оксану Василівну , як фізичну особу.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно із частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на зайняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судом встановлено, що Мартиненко Оксана Василівна з ІНФОРМАЦІЯ_1 як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, у видаткових накладних зазначено, що одержувачем є фізична особа-підприємець Мартиненко О.В, видаткові накладні містять посилання на Договір № 387 та податкові накладні, отже, за оцінкою Суду, Договір поставки № 387 укладено Мартиненко О.В . як фізичною особою-підприємцем, товар отримувався від Позивача з метою його подальшої реалізації, а правовідносини, що склались між сторонами за Договором поставки № 387, мають господарський характер.

Правовідносини поставки врегульовано §§ 1, 3 Глави 54 «Купівля-продаж» Цивільного кодексу України та § 1 «Поставка» Господарського кодексу України.

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору № 387 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято згідно з Видатковими та Товарно-транспортними накладними № Лк-0103519 від 23.05.2019 на суму 3005,80 грн., № Лк-0103520 від 23.05.2019 на суму 3668,51 грн., № Лк-0104535 від 24.05.21019 на суму 34,15 грн., № Лк-0104536 від 24.05.2019 на суму 546,55 грн., № Лк-0132742 від 04.07.2019 на суму 1471,43 грн., № Лк-0132743 від 04.07.2019 на суму 566,44 грн., № ЛК-0153602 від 01.08.2019 на суму 621,68 грн., № Лк-0153603 від 01.08.2019 на суму 288,13 грн., № Лк-0169759 від 26.08.2019 на суму 3668,34 грн., № Лк-0169760 від 26.08.2019 на суму 3977,72 грн., № Лк-017280 від 29.08.2019 на суму 1381,32 грн., № ЛК-017281 від 29.08.2019 на суму 1181,72 грн., № Лк-016478 від 03.09.2019 на суму 3144,16 грн., № Лк-0176479 від 03.09.2019 на суму 2188,13 грн., Товар загальною вартістю 25744,08 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд акцентує увагу, що при укладенні Договору № 387 сторони встановили, що за поставлений Товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику грошові кошти протягом 14 днів з дня поставки (п. 2.3. Договору), у розмірі. що зазначений у видатковій накладній (рахунку). на підставі якої (якого) поставляється Товар.

Разом з тим, Суд зазначає, що вартість отриманого Товару сплачена Відповідачем Позивачу частково у розмірі 12765,69 грн. та з порушенням строків, встановлених п. 3.2. Договору № 387, що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами (а.с. 54-64)

Отже, Судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором № 387 становить 12978,39 грн.

12.11.2019 Позивачем направлена Відповідачу Претензія від 12.11.2019 з вимогою сплатити заборгованість за Договором поставки № 387 у розмірі 12978,39 грн. (а.с. 65-67)

Відповідач відповіді на Претензію не надав, заборгованість за Договором 387 не сплатив.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості за Договором поставки № 387 від 20.06.2018 Приватному підприємству «Ліком», а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 12978,39 грн. за Договором поставки № 387 від 20.06.2018, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 77,73 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2019 року по жовтень 2019 року, та 2196,49 грн. 40 % річних, нарахованих за період з 07.06.2019 по 30.12.2019 окремо від суми прострочених платежів по кожній видатковій накладній.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Умовами п. 4.3. Договору № 387 сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов`язання Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити 40% річних.

Перевіривши розрахунок 40 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати вартості товару у розмірі 2196,49 грн. 40 % річних, нарахованих за період з 07.06.2019 по 30.12.2019 окремо від суми прострочених платежів по кожній видатковій накладній, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому розмірі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних витрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 77,73 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2019 року по жовтень 2019 року, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеню у розмірі 1768,49 грн., нарахована за період з 07.06.2019 по 30.12.2019 окремо від суми простроченого платежу по кожній накладній.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

У пункті п. 4.3. Договору № 387 сторони передбачили, що за прострочення оплати поставлених Товарів (п. 3.2 Договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового у розмірі 1768,49 грн., нарахованої за період з 07.06.2019 по 30.12.2019 окремо від суми простроченого платежу по кожній накладній, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в заявленому розмірі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Таким чином, з Фізичної особи-підприємця Мартиненко Оксани Василівни на користь Приватного підприємства «ЛІКОМ» підлягає стягненню 12978,39 грн. боргу, 1768,49 грн. пені, 77,74 грн. інфляційних втрат та 2196,49 грн. 40% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 124, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «ЛІКОМ» до Фізичної особи-підприємця Мартиненко Оксани Василівни про стягнення 17021,10 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мартиненко Оксани Василівни ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «ЛІКОМ» (03124, м.Київ, ПРОВУЛОК РАДИЩЕВА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 30638249) 12978,39 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім грн. 39 коп.) боргу, 1768,49 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят вісім грн. 49 коп.) пені, 77,73 грн. (сімдесят сім грн. 73 коп.) інфляційних втрат, 2196,49 грн. (дві тисячі сто дев`яносто шість грн. 49 коп.) 40 % річних, 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин