Рішення № 87771740, 19.02.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/183/20

Провадження № 2-а/206/14/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора управління патрульної поліції в Дніпропетровській області 3 батальону 1 роти капрала поліції Дрожжака Евгенія Леонідовича, третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови та закриття провадження по справі,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з даним позовом з огляду на наступні обставини. 27.12.2019 приблизно о 15 год. 12 хв. позивач рухався на автомобілі Фольксваген Кадді д.н.з. НОМЕР_1 у напрямку м. Павлоград, при цьому не порушував правила дорожнього руху, а саме швидкість, проте був зупинений відповідачем. Після зупинки поліцейський відразу звинуватив позивача у порушенні п. 9.8. ПДР, нібито позивач не ввімкнув ближнє світло фар поза населеним пунктом, але жодних доказів правопорушення не надав та взагалі не провів розгляд справи. В той же час виробником авто конструктивно встановлені денні ходові вогні, які вмикаються автоматично під час роботи двигуна автомобіля. Відповідач не назвав пункт на який він посилався вимагаючи від позивача пред`явлення документів, не ознайомив позивача з його правами, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час розгляду справи було порушено право позивача користуватися юридичною допомогою адвоката, право на ознайомлення з матеріалами справи, право на повагу до його гідності, право на свободу та особисту недоторканість та свободу пересування. Справа була розглянута не всебічно, формально, суб`єктивно, не було з`ясовано всі обставини справи, під час винесення постанови не були дослідженні та подані до ознайомлення жодні докази ймовірного правопорушення. Відповідачем під час розгляду були вчиненні грубі процесуальні порушення. В зв`язку із чим, позивач просив скасувати постанову ЕАК № 1911020 від 27.12.2019 та закрити провадження по справі.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що відповідач відмовився ознайомлювати його з доказами вчинення адміністративного правопорушення, просив надати посвідчення водія, інспектор Бойко зазначив, що взяв дані позивача з бази армор, з ним у позивача був конфлікт 11.12.2019. Окрім цього позивач зазначив, що постанова не містить інформації про модель автомобіля та місце скоєння адміністративного правопорушення.

Представником третьої особи було подано письмові пояснення на позовну заяву, згідно змісту яких останній вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що на відеозапису з нагрудного відеореєстратора зафіксовано порушення позивачем п. 9.8 ПДР України, а саме рух поза населеним пунктом без ввімкнутого ближнього світла фар або денних ходових вогнів. Позивачу було роз`яснено причину зупинки. На вимогу відповідача надати йому документи, позивач відмовився. Розгляд справи проводився згідно чинного законодавства, позивачу було роз`яснено його права. Позовна заява взагалі не містить будь-якого обґрунтування, в зв`язку і з чим представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, розгляд справи проводити без участи представника третьої особи.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та відтворивши в повному обсязі запис з нагрудної камери, приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Cудом встановлено, що 27.12.2019 капралом поліції поліцейським батальйону 3 роти 1 УПП в Дніпропетровській області Дрожжак Євгенієм Леонідовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн., в зв`язку із тим, що останній керуючи транспортним засобом не виконав вимогу п. 9.8 ПДР України, а саме рух поза населеним пунктом без ввімкнутого ближнього світла фар або денних ходових вогнів, при перевірці документів відмовився пред`являти посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Так, згідно п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно п. 9.8. ПДР, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

В той же час, як вбачається з відтвореного у судовому засіданні в повному обсязі записі з нагрудної камери відповідача, позивач рухався поза населеними пунктами без ввімкнених денних ходових вогнів або ближнього світла фар, чим порушив вищезазначений пункт ПДР, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для зупинки транспортного засобу позивача відповідачем.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Так, з огляду на порушення позивачем п. 9.8. ПДР, суд приходить до висновку, що відповідач мав достатньо підстав вважати, що позивач вчинив правопорушення, відтак вимога відповідача, щодо пред`явлення документів є цілком законною та такою, що підлягає виконанню.

Згідно п. 2.1. ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб, ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до п. 2.4. ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Окрім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 25.09.2019 по справі № 127/19283/17 зазначив, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Таким чином, право інспектора поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб не пов`язується з обов`язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В той же час, як вбачається з відтвореного у судовому засіданні в повному обсязі записі з нагрудної камери відповідача, позивач неодноразову вимогу відповідача, щодо пред`явлення документів не виконав, чим порушив ч. 1 ст. 126 КУпАП, відтак суд приходить до висновку, що винесена відповідачем постанова є цілком законною, а обставини зазначені в ній відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органи Національної поліції.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, під час відтворення і дослідження в залі суду відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, головуючим встановлено, що права позивача інспектором не порушено, оскільки позивачу було роз`яснено підставу для перевірки його документів, в повній мірі роз`яснено його права і обов`язки.

В той же час, судом не встановлено жодного порушення прав позивача, а саме: права користуватися юридичною допомогою адвоката, права на ознайомлення з матеріалами справи, права на повагу до його гідності, права на свободу та особисту недоторканість та свободу пересування, оскільки жодних доказів заявлення відповідних клопотань суду не надано та жодних обставин, які б свідчили про незаконність дій відповідача суду не доведено.

Окрім цього, суд звертає увагу на провокуючу поведінку зі сторони позивача під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення, яка полягала у нецензурних лайках та нахабних діях, в той же час відповідач, під час виконання своїх посадових обов`язків, на провокації з боку позивача не реагував, вів себе спокійно та професійно.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу суд вважає, що відтворений в судовому засіданні відеозапис з нагрудної камери інспектора повно та достеменно підтверджує правомірність дій відповідача, та є доказами наявності порушення ПДР зі сторони позивача, а саме в частині не виконання вимоги інспектора позивачем щодо пред`явлення документів.

Диск, наданий суду для відтворення в робочому стані, без візуальних пошкоджень, дійсність та справжність запису з нагрудної камери інспектора, наявного на диску, не викликає сумнівів у суду.

Згідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП, суд вважає, що відповідачем надано достатні докази вчинення позивачем дій, які були підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Також, суд звертає увагу, що доводи позивача в позовній заяві посилався лише на процесуальні недоліки зі сторони відповідача, таким чином його доводи мають виключно процесуальну природу і не можуть бути самостійною і достатньою підставою для скасування постанови.

В той же час, зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото та відеозапис.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Відтак, щодо визначених позивачем інших підстав для скасування постанови суд вважає, що такі недоліки при оформленні постанови про адміністративне правопорушення не є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджений належними та допустимими доказами.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право прийняти одне з передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення пред`явленого адміністративного позову, скасування постанови та закриття провадження по справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 14, 17, 20, 72, 139, 241-243, 246, 250, 293 КАС України, ст.ст. 7, 9, 33, 36, 126, 222, 251, 252, 268, 280, 284, КУпАП,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Інспектора управління патрульної поліції в Дніпропетровській області 3 батальону 1 роти капрала поліції Дрожжака Евгенія Леонідовича (місцезнаходження: м. Дніпро, Троїцька площа, 2а), третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3, ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови та закриття провадження по справі - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених КАС України.

Апеляційні скарги подаються до Третього апеляційного адміністративного суду або через Самарський районний суд м. Дніпропетровська, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судом за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України, в редакції від 15.12.2017, що відповідає п. 15.5 ч. 1 розділу VІІ перехідних положень КАС України.

Повне судове рішення складено 24.02.2020

Суддя К.С. Маштак