Постанова № 8777026, 25.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.03.10Справа №2а-2008/10/11/0170 о 12 годині 19 хвилин

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Москаленка С.А. , при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянув за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України

про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно у сумі 5436,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно у сумі 5436,00 грн. та визнання відмови у її виплаті протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.03.2010р. позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України, в частині позовних вимог, про визнання протиправною відмови щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно у сумі 5436,00 грн. залишено без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення з 17.12.2009р. За час проходження військової служби позивач не отримував у повному обсязі речове майно (предмети форменого обмундирування), право на отримання якого мав відповідно до норм речового забезпечення військовослужбовців у мирний час та відповідно до вимог ст.116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Заборгованість перед позивачем по виплаті грошової компенсації замість належного до видачі речового майна станом на момент виключення зі списків особового складу, склала 5436,00грн., що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до суду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином - судовою повісткою (а.с.17), про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобовязані своєчасно повідомити про це суд.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю не зявившегося представника відповідача.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно витягу з наказу командира військової частини 3009 №258 (по стройовій частині) від 17.12.2009р. старшина 2 патрульної роти патрульного батальйону старший прапорщик ОСОБА_1 звільнений відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас за пунктом "в" ч.6 ст. 26 (за віком) наказом начальника управління Кримського територіального командування ВВ МВС України військової частини 3009 ВВ МВС України №59 о/с та виключений зі списків особового складу (а.с.5).

Вислуга років у Збройних Силах України МВС станом на 22.12.2009р. складає: календарна 17 років 10 місяців 20 днів, пільгова не має, трудовий стаж - 11 років 08 місяців 25 днів, у загальному обчисленні: 29 років 07 місяців 15 днів (а.с.5).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За визначенням, наведеним у п. 15 ч.1 ст. 3 КАС, під публічною службою розуміється діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Військова служба здійснюється у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Така служба визначена у ч.1 ст. 2 Закону України №2232-XII від 25.03.1992р. “Про військовий обов'язок і військову службу” (із змінами та доповненнями) як державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Згідно з ч.4 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” до видів військової служби відносяться: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Спірні правовідносини сторін повязані із проходженням позивачем військової служби у Військовій частині 3009 ВВ МВС України, отже виконання військового обов'язку під час проходження військової служби у внутрішніх військах МВС України слід вважати публічною службою, тому даний спір є публічно-правовим спором та відноситься до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” №2235-XII від 26.03.1992 (із змінами та доповненнями) Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України (далі - внутрішні війська) входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, охорони установ виконання покарань і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Згідно зі ст. 4 Закону України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” правовою основою діяльності внутрішніх військ є Конституція України, цей Закон, постанови Верховної Ради України, інші законодавчі акти України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, військові статути Збройних Сил України.

Стаття 12 Закону України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” передбачає, що фінансування внутрішніх військ провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів міністерств і відомств, у розпорядженні яких знаходяться об'єкти, які охороняються цими військами.

10 грудня 2008 року Указом Президента України №1153\2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, дія якого поширена на військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. Указ Президента України №1153\2008 від 10.12.08р. набирає чинності з дня його опублікування. Офіційне опублікування наведеного указу відбулося в газеті “Урядовий курєр” 17.12.08р. №237.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Положення) було чинним на момент звільнення позивача з військової служби та виключення його з списків особового складу Військової частини 2009 ВВ МВС України.

Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.

Відповідно до абз. 1 п. 215 Положення, грошове, продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, які звільняються зі строкової військової служби, здійснюється відповідно до законодавства.

Відповідно до абз. 3 п.242 Положення, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII від 20.12.1991р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону №2011 згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 року "Про забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України у мирний час" (далі Положення) військовослужбовці звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнився зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

Позивач виявив бажання одержати компенсацію за не отримане речове майно, відмовляючись від його отримання в натурі, що є правом позивача відповідно до п. 27 Положення.

Станом на день розгляду справи зазначена компенсація позивачу не виплачена.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості перед позивачем по виплаті компенсації за не отримане речове майно (належного до видачі) у сумі 5436,00грн. підтверджується довідкою-розрахунком на отримання грошової компенсації замість належного речового майна (форменого обмундировання)(а.с.6).

Частиною 5 статті 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" визначено: "військовослужбовці - особи, які проходять військову службу", а частиною 2 статті 24 цього ж Закону визначено: "Закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині (військовому закладу, установі тощо) із списків особового складу."

Матеріалами справи, а саме наказом №258 від 17.12.2009р. підтверджено, що ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу 22.12.2009р. (а.с.5).

Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, що діяла станом на 11.03.2000р., держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, а відповідно до п.2 зазначеної статті військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Пунктом 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000р. №1459-ІІІ призупинено дію частини 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Зазначений Закон України набрав чинності з дня опублікування, яке відбулося 11.03.2000р. в Урядовому кур'єрі N45 від 11.03.2000р.

Законом України № 328-V від 03.11.2006 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” стаття 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викладена в новій редакції та введена в дію стаття 9-1, на яку не поширюється зупинення, встановлене Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 9-1 зазначеного Закону передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна, грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Пунктом 28 "Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998р. №1135 військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за своїм бажанням можуть одержати речове майно, належне їм до одержання в місяці звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення.

Згідно п.27 "Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України от 28 жовтня 2004 року № 1444, яке діяло на момент звільнення позивача зі служби, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнюється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не отримав речове майно в натурі у звязку з його відсутністю на складі.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів, підтверджуючих відсутність заборгованості перед позивачем з грошової компенсації замість належного речового майна у сумі 5436,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, судом вимоги позивача задовольняються у повному обсязі, суд вважає можливим стягнути на його користь з Державного бюджету України 03,40грн. судового збору.

Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у судовому засіданні 25.03.2010р. Повний текст постанови був виготовлений та підписаний 30.03.2010р.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини 3009 внутрішніх військ МВС України ( 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1, п/р 335221001000125, код ОКПО 23313842, УДК в АР Крим , МФО 824026, ІПН 233138401270) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) заборгованість з грошової компенсації замість належного до видачі речового майна у сумі 5436 (п'ять тисяч чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 (три) гривні 00 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Москаленко С.А.