Рішення № 87767671, 24.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року м. Київ № 826/15936/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енеретики та комунальних послуг провизнання протиправною та скасування в частині постанови №1156 від 21.09.2017 рокуВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київгаз» (далі - позивач, ПАТ «Київгаз») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - відповідач, НКРЕКП), в якому просить:

- визнати положення абзацу 5 п. 1.3. статті 1 глави 1-ї та п.п. 2.3-2.9 статті 2 глави 2-ї «Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу та додатку № 1 до них, що затверджені постановою від 21.09.2017р № 1156, незаконними та скасувати їх з дня прийняття.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що Регулятор своїм підзаконним нормативним актом не мав права встановлювати обов`язок для оператора ГРМ здійснювати компенсацію у твердому грошовому виразі без встановлення факту наявності збитків або шкоди у споживача, їх розміру наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями або бездіяльністю оператора ГРМ та збитками споживача.

Позивач вважає постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.09.2017р № 1156 частково незаконною. Крім того, позивач вважає, що НКРЕКП не має повноважень щодо введення нового виду відповідальності для юридичних осіб-суб`єктів господарювання на ринку послуг з розподілу природного газу, чим порушив норми Конституції та законів України.

Враховуючи викладене, позивач вважає належним способом захисту своїх порушених прав та інтересів визнання незаконними та скасування положень абзацу 5 п. 1.3. статті 1 глави 1-ї та п.п. 2.3-2.9 статті 2 глави 2-ї «Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу та додатку № 1 до них, що затверджені постановою від 21.09.2017р № 1156, з дня прийняття.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 27 лютого 2018 року о 11:30 год.

До суду 27.02.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що НКРЕКП правомірно прийнято постанову від 21.09.2017р № 1156 «Про затвердження Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу» та додаток № 1 до них.

У зв`язку з наведеним відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 27.02.2018 року суд прийшов до висновку щодо можливості перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

ПАТ «Київгаз» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу споживачам мКиєва та є оператором газорозподільної системи.

Постановою НКРЕКП від 21.09.2017р № 1156 «Про затвердження Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу» було затверджено стандарти загального рівня якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу та постачання природного газу.

Абзацом 5 пункту 1.3. статті 1 Стандартів визначено поняття:

- компенсація за недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу природного газу - грошова сума, що надається споживачу або замовнику (у випадку недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів під час приєднання до газових мереж) у разі недотримання Оператором ГРМ мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу природного газу у розмірах, встановлених цими Стандартами та вимогами.

Пунктами статті 2 Стандартів встановлено:

2.3. у разі недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу природного газу, зазначених у пункті 2.2 цієї глави, Оператор ГРМ сплачує споживачу або замовнику (у разі недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів під час приєднання до газових мереж) компенсацію у розмірах, наведених у додатку 1 до цих Стандартів та вимог.

2.4. Оператор ГРМ сплачує споживачу або замовнику (у разі недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів під час приєднання до газових мереж) компенсацію за недотримання мінімальних стандартів та вимог до обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу природного газу шляхом врахування суми відповідної компенсації як авансової плати за послуги розподілу природного газу на наступний розрахунковий період, а в разі недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів під час приєднання до газових мереж - у рахунок зменшення плати за приєднання.

2.5. Оператор ГРМ зобов`язаний поінформувати споживача (замовника) про надання йому компенсації шляхом зазначення у рахунку на оплату послуг розподілу природного газу, у тому числі в «особистому кабінеті» споживача на веб-сайті Оператора ГРМ, або листом на бланку до завершення розрахункового періоду, у якому нараховується компенсація.

2.6. У разі ненадання Оператором ГРМ компенсації за недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу природного газу в порядку, визначеному пунктом 2.4 цієї глави, споживач має право самостійно звернутися до Оператора ГРМ із заявою за формою, наведеною в додатку 2 до цих Стандартів та вимог.

У разі необґрунтованої відмови у наданні компенсації або залишення заяви без розгляду споживач має право звернутись до НКРЕКП та її територіальних органів або до суду.

2.7. У разі невиконання Оператором ГРМ вимог пункту 2.4 цієї глави сума відповідної компенсації подвоюється та має бути врахована при розрахунках у найближчому розрахунковому періоді.

2.8. У разі невиплати Оператором ГРМ компенсації за недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу природного газу НКРЕКП з урахуванням інформації, визначеної у главі 4 цих Стандартів та вимог, та за результатами планових або позапланових перевірок дотримання Оператором ГРМ ліцензійних умов приймає рішення про накладення штрафу у розмірі, визначеному Законом України «Про ринок природного газу», а також щодо надання споживачам компенсації відповідно до пункту 2.7 цієї глави.

2.9. Компенсація за недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу природного газу не надається у випадках, якщо недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу природного газу було спричинено доведеними:

форс-мажорними обставинами, що підтверджується відповідною довідкою Торгово-промислової палати;

діями споживача або замовника (у випадку недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів під час приєднання до газових мереж), що призвели до затримки у наданні послуг або аварійної перерви газопостачання (розподілу природного газу);

діями третіх осіб, що призвели до аварійної перерви газопостачання (розподілу природного газу);

порушеннями споживачем Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 р. за № 674/27119.

Вважаючи положення абзацу 5 п. 1.3. статті 1 глави 1-ї та п.п. 2.3-2.9 статті 2 глави 2-ї «Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу та додатку № 1 до них, що затверджені постановою НКРЕКП від 21.09.2017р № 1156, незаконними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо повноважень НКРЕКП щодо права приймати оскаржувану постанову, суд зазначає наступне.

НКРЕКП утворено Указом Президента України від 27.08.2014 року №694 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» на виконання законів України «Про природні монополії», «Про електроенергетику», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг».

Верховною Радою України 22.09.2016 року прийнято Закон №1540 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі також - Закон №1540), яким визначено правовий статус НКРЕКП її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1540 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною п`ятою статті 5 Закону №1540 під час виконання своїх функцій та повноважень відповідно до закону Регулятор діє самостійно та незалежно від будь-якого іншого органу державної влади, іншого державного органу, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суб`єктів господарювання, а також політичних партій, громадських об`єднань, професійних спілок чи їх органів.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу».

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» Регулятором ринку природного газу є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 34).

Згідно із положеннями статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» установлено, що до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, встановлення мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання, зокрема щодо максимального строку здійснення робіт з приєднання або ремонту, відновлення постачання природного газу.

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону про НКРЕКП Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно пунктом 1 частини першої статті 2 Закону про НКРЕКП Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

Положеннями статті 3 Закону про НКРЕКП встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно- правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Так, згідно з пунктом 20 частини першої статті 17 Закону про НКРЕКП для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, електричної і теплової енергії, здійснює моніторинг їх дотримання.

Відповідно до протоколу засідання НКРЕКП, яке проводилося у формі відкритого слухання від 14.07.2017 № 63, за результатами обговорення, Комісією було прийнято рішення про схвалення проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу».

Разом з тим, положеннями частини другої - четвертої статті 15 Закону про НКРЕКП визначено, що кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб.

Проект рішення Регулятора разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються Регулятором не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту рішення.

Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції до проектів рішень, встановлюється Регулятором і не може становити менше одного місяця та більше трьох місяців з дня оприлюднення відповідних проектів рішень.

Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов`язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об`єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.

Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за п`ять робочих днів до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.

19 липня 2017 року проект оскаржуваної постанови НКРЕКП було розміщено на офіційному веб-сайті Регулятора для отримання зауважень та пропозицій від фізичних, юридичних осіб, їх об`єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб.

Зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань до проекту постанови приймалися до 22 серпня 2017 року у письмовому та/або електронному вигляді та надійшли від ТОВ «Агенція інвестиційного менеджменту» (лист від 21.08.2017 № 81/Е) та Асоціації виробників та постачальників газового обладнання (лист від 11.08.2017 № 78), які, відповідно до частини четвертої статті 15 Закону про НКРЕКП, були оприлюднені на офіційному веб-сайті Регулятора 05 вересня 2017 року.

При цьому, пунктом 1.2. Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.06.2017 № 866 (далі - Порядок), НКРЕКП проводить відкриті обговорення проектів рішень з питань встановлення цін (тарифів)/змін до них, схвалення/затвердження інвестиційних програм/планів розвитку/змін до них, розгляд зауважень та пропозицій до проектів рішень, що мають ознаки регуляторних актів, відкрите обговорення проекту кошторису НКРЕКП та проектів рішень з інших питань, у прозорий та недискримінаційний спосіб з метою досягнення балансу інтересів споживачів, ліцензіатів і держави, забезпечення безперешкодного доступу споживачів, замовників, ліцензіатів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інших заінтересованих осіб до інформації та їх обізнаності на засадах гласності, відкритості, добровільності та свободи висловлювань.

На виконання частини четвертої статті 15 Закону про НКРЕКП та відповідно до пунктів 3.10 та 3.11 Порядку, 12 вересня 2017 року відбулось відкрите обговорення (розгляд пропозицій та зауважень) проекту постанови, за результатами якого складено Протокол, який був оприлюднений 13 вересня 2017 року на офіційному веб-сайті Регулятора за посиланням http://www.nerc.gov.Ua/data/filearch/Proekty/poekty_oznaky_regulatornyh_aktiv /2017/pr_270/protokol_vidkr-obgovorennia_pr-270.pdf.

Водночас, положеннями частини третьої статті 5 Закону про НКРЕКП рішення Регулятора не підлягають погодженню органами державної влади, крім випадків, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Листом Антимонопольного комітету України від 15.08.2017 № 128-06/06- 8807, в межах компетенції, повідомлено Регулятора про погодження проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу».

Як вбачається з матеріалів справи, від ПАТ «Київгаз» зауваження і пропозиції до проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу» не надходили.

Таким чином відповідач відповідно до законів України про НКРЕКП, «Про ринок природного газу» наділений повноваженнями на розробку та затвердження Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, а також, з урахуванням проходження Постановою 1156 процедури прийняття регуляторного акта.

При цьому відповідно до пункту 10 частини першої статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» (далі - Закон про ринок газу) ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами, зокрема забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу та відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Згідно з положеннями пункту 7 частини другої статті 4 Закону про ринок газу до основних завдань Регулятора на ринку природного газу належить, зокрема, створення передумов для отримання споживачами економічних вигод від ефективного функціонування ринку природного газу, конкуренції на ринку природного газу та реалізація дієвих механізмів захисту їхніх прав.

При цьому положеннями пунктів 15 та 21 частини третьої статті 4 Закону про ринок газу визначено, що до компетенції Регулятора на ринку природного газу належить, зокрема:

спільно з іншими суб`єктами владних повноважень забезпечення ефективного застосування заходів захисту прав споживачів, у тому числі передбачених цим Законом;

встановлення мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання, зокрема щодо максимального строку здійснення робіт з приєднання або ремонту, відновлення постачання природного газу.

Разом з тим, згідно з пунктом 10 частини першої статті 20 Закону про НКРЕКП, Регулятор здійснює моніторинг функціонування ринку енергетики, який забезпечується шляхом проведення аналізу та оцінки, зокрема, дотримання вимог щодо надійності та безперебійності газопостачання, стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону про ринок газу права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

При цьому пунктом 4 частини п`ятої статті 4 Закону про ринок газу визначено, що Регулятор має право видавати обов`язкові для виконання суб`єктами ринку природного газу (крім споживачів) рішення.

Положеннями глави 6 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), визначено порядок компенсації споживачу завданих збитків та перерахунок наданих послуг у разі порушення Оператором ГРМ певних вимог Кодексу ГРМ, положення Кодексу містять також норми щодо виплати Оператором ГРМ компенсації споживачу у разі наявності певних порушень.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 4 Закону про ринок газу Регулятор має право видавати обов`язкові для виконання суб`єктами ринку природного газу (крім споживачів) рішення.

На виконання вимог вищезазначених законів України, з метою підвищення загального рівня якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу та постачання природного газу, підвищення рівня захисту прав споживачів, які отримують послуги неналежної якості, було розроблено та затверджено постанову НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 «Про затвердження Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу».

Додатком 1 до Постанови 1156 передбачено наступні мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів при наданні послуг постачання природного газу:

1. Надання технічного доступу до газорозподільної системи, у тому числі, зокрема:

1) надання дозволу на приєднання, проекту договору на приєднання, технічних умов приєднання та відповідних рахунків щодо їх оплати від дня реєстрації заяви про приєднання (або дати отримання уточнених даних та/або дати усунення зауважень), у тому числі:

без необхідності їх узгодження з власником газових мереж до 10 робочих днів (що також передбачено пунктом 2 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ),

у разі необхідності їх узгодження з власником газових мереж до 10 робочих днів після отримання письмової згоди власника газових мереж (передбачено також пунктом 2 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ);

2) погодження проекту зовнішнього газопостачання та його кошторисної частини у разі його розробки замовником не більше 15 календарних днів (передбачено також пунктом 4 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ);

3) надання додаткової угоди до договору на приєднання після погодження проекту зовнішнього газопостачання та його кошторисної частини замовником до 10 робочих днів (передбачено пунктом 4 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ);

4) надання послуги з приєднання до газорозподільної системи протягом строку, визначеного договором на приєднання до ГРМ (передбачено пунктом 2 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ);

5) забезпечення підключення об`єкта замовника до ГРМ (фізичне з`єднання газових мереж зовнішнього та внутрішнього газопостачання) після надання Оператору ГРМ замовником підтвердних документів про введення в експлуатацію газових мереж внутрішнього газопостачання та їх фізичну наявність у точці приєднання, у тому числі:

у міській місцевості (якщо договором на приєднання не встановлений більш пізній термін) до 10 робочих днів (передбачено пунктом 9 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ);

у сільській місцевості (якщо договором на приєднання не встановлений більш пізній термін) до 15 робочих днів (передбачено пунктом 9 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ);

6) пуск газу в газові мережі внутрішнього газопостачання за умови укладення договору розподілу природного газу (технічної угоди) та після набуття споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) підтверджених обсягів природного газу на відповідний період, у тому числі:

у міській місцевості до 5 робочих днів {передбачено пунктом 9 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ);

у сільській місцевості до 10 робочих днів (передбачено пунктом 9 глави 2 розділу VКодексу ГРМ);

2. Надання договору розподілу природного газу, підписаного уповноваженою особою Оператора ГРМ, за письмовою вимогою споживача до 10 робочих днів ( що також передбачено пунктом 4 глави З розділу VI Кодексу ГРМ);

3. Припинення/обмеження газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт споживача у випадках, визначених пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу) (також передбачено пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ);

4. Відновлення газопостачання (розподілу природного газу) за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу), у тому числі:

у міській місцевості до 2 робочих днів (також передбачено пунктом 6 глави 7розділу VI Кодексу ГРМ);

у сільській місцевості до 5 робочих днів ( також передбачено пунктом 6 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ);

5. Тимчасове припинення розподілу природного газу з дня реєстрації відповідної заяви споживача, у тому числі:

у міській місцевості до 5 робочих днів ( що також передбачено пунктом 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ);

у сільській місцевості до 10 робочих днів (передбачено пунктом 3 глави 4 розділу IXКодексу ГРМ);

6. Якість природного газу, у тому числі:

1) перевірка величини тиску та/або якісних показників газу на підставі письмової заяви споживача, у тому числі:

у міській місцевості до 2 робочих днів (також передбачено пунктом 5 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРМ);

у сільській місцевості до 5 робочих днів (передбачено пунктом 5 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРМ);

2) надання підтвердних документів щодо ФХП природного газу до 5 робочих днів з дня надходження письмового запиту споживача (передбачено пунктом 5 глави 2 розділу VIIIКодексу ГРМ);

7. Приладовий облік природного газу, у тому числі:

1) позачергова або експертна повірка ЗВТ, якщо ініціатором був Оператор ГРМ до 10 робочих днів з дати складання протоколу про направлення на позачергову чи експертну повірку або з дати отримання споживачем листа Оператора ГРМ про проведення повірки (також передбачено пунктом 5 глави 11 розділу X Кодексу ГРМ);

2) експертиза ЗВТ та/або пломби протягом 10 робочих днів з дня складання протоколу (передбачено пунктом 2 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ);

8. Розгляд письмового звернення споживача до одного місяця з дня надходження звернення (передбачено також статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»).

Крім того, положеннями частини першої статті 59 Закону про ринок газу передбачено, що суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.

При цьому, відповідно до пункту 13 частини першої статті 59 Закону про ринок газу правопорушеннями на ринку природного газу є, зокрема, порушення технічних регламентів, норм, правил і стандартів.

Таким чином наведені вище мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу природного газу, що відображені у додатку 1 до Постанови 1156 кореспондуються із положеннями чинних нормативно-правових актів, зокрема, Кодексом газорозподільних систем, який є обов`язковим для виконання операторами газорозподільних систем, замовниками доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачами (у тому числі побутовими споживачами), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

При цьому суд звертає увагу, що відносини щодо надання послуг розподілу природного газу, а також їх якості регулюються законами України про НКРЕКП, «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, які є спеціальними.

Таким чином, твердження позивача про неправомірне «встановлення обов 'язку для Оператора ГРМ здійснювати компенсацію у твердому грошовому виразу без встановлення факту наявності збитків або шкоди у споживача» є необґрунтованим, непідтвердженим належними доказами.

Оцінюючи правомірність дій, рішень чи пасивної поведінки (бездіяльності) відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб`єкти.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 3, 72, 77, 132, 134, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання положень абзацу 5 п. 1.3. статті 1 глави 1-ї та п.п. 2.3-2.9 статті 2 глави 2-ї «Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу» та додатку № 1 до них, що затверджені постановою від 21.09.2017р № 1156, незаконними та скасування їх з дня прийняття, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядок, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська