Ухвала суду № 87767584, 10.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

10 лютого 2020 року м. Київ№ 826/10979/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Голови Дніпровського районного суду м. Києва

Бірса Оксани Володимирівни

Дніпровського районного суду м. Києва

Вища рада правосуддя

Державної казначейської служби України

третя особа Державної судової адміністрації України

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

за участі представників сторін:

позивача - Дзюба Олександр Анатолійович

від позивача - Гичка Надія Богданівна

від відповідача - Русакова Ілона Григорівна

від третьої особи - Приступа Олена Михайлівна

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовом до Голови Дніпровського районного суду міста Києва Бірса Оксани Володимирівни, Дніпровського районного суду міста Києва (02000, м. Київ, вул. Сергієнка, буд. 3, код ЄДРПОУ 02896696), Державної казначейської служби України (01601, вул. Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646), третя особа: Державна судова адміністрація України , в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 15 від 06.06.2018 року "Про відрахування зі штату суддів суддю ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Дніпровського районного суду м. Києва ;

- стягнути з Дніпровського районного суду м. Києва на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату (суддівську винагороду) за час вимушеного прогулу за період з 06.06.2018 року по 10 лютого 2020 року;

- стягнути з держави України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень моральної шкоди, завданої незаконним рішенням Вищої ради правосуддя.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 16.01.2018 року Вища рада правосуддя незаконно звільнила його з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва, в зв`язку із чим був виданий наказ №15 «Про відрахування зі штату суддів судді ОСОБА_1 ». Проте, постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року скаргу позивача на рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2017 року №4114/0/15-17, було задоволено, рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2017 року №4114/0/15-17 скасовано, а дисциплінарне провадження закрито.

Вважаючи діяння Вищої ради правосуддя щодо винесення рішення про його звільнення, і як наслідок - наказ про припинення правовідносин з проходження громадянином публічної служби на посаді судді, незаконними, позивач заявив вимогу про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 5 000 000 (п`яти мільйонів) гривень.

Вирішуючи спір по суті Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про необхідність закриття провадження в частині стягнення з Держави Україна на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України 5000000 ( п`ять мільйонів гривень) моральної шкоди, завданої незаконним рішенням Вищої Ради правосуддя, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням, наданим пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень в розумінні цього кодексу є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

В даній справі позивачем заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу № 15 від 06.06.2018 року "Про відрахування зі штату суддів суддю ОСОБА_1 " та поновлення його на роботі.

Проте, рішення, яке стало підставою для винесення оскаржуваного наказу було предметом розгляду іншої справи.

Так, рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 липня 2017 року №1907/2дп/15-1 було притягнуто суддю Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення його з посади судді.

14.12.2017 року Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Дніпровського районного суду м. Києва Дзюби Олександра Анатолійовича та його представника - адвоката Наугольної Олени Володимирівни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 липня 2017 року №1907/2дп/15-17 прийняла рішення №4114/0/15-17 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 липня 2017 року №1907/2дп/15-17 про притягнення судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

16.01.2018 року Вища рада правосуддя, розглянувши подання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України, прийняла рішення №60/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.

06.06.2018 року на підставі вказаного рішення Вищої ради правосуддя №60/0/15-18 від 16.01.2018 року Головою Дніпровського районного суду видано наказ №15 «Про відрахування зі штату суддів судді ОСОБА_1 ».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року скаргу позивача на рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2017 року №4114/0/15-17, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 03 липня 2017 року №1907/2дп/15-17, задоволено, рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2017 року №4114/0/15-17 скасовано.

13 червня 2019 року Вища рада правосуддя за результатами повторного розгляду скарги судді Дніпровського районного суду м. Києва Дзюби О.А та його представника, ухвалила рішення, яким рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 липня 2017 року №1907/2дп/15-17 скасувала, а дисциплінарне провадження закрила.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої Ради правосуддя від 16 січня 2018 року №60/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

Відповідно до тексту вказаних рішень, які долучені до матеріалів справи, позовні вимоги про стягнення з Вищої ради правосуддя завданої моральної шкоди позивачем не заявлялись.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Отже, відповідно до наведених норм позовні вимоги про стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю можуть бути заявлені виключно разом із вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Зважаючи на те, що стосовно позовної вимоги про визнання дій та бездіяльності відповідача протиправними вже наявні судові рішення, які набрали законної сили, то позовна вимога про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а повинна розглядатися самостійно в порядку цивільного судочинства місцевим судом загальної юрисдикції.

Пунктом першим частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимоги позивача про стягнення з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь моральної шкоди в сумі 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень, завданої незаконним рішенням Вищої ради правосуддя, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 21, п. 1, 6 ч. 1 ст. 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Адміністративне провадження в частині стягнення з Держави Україна на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України 5000000 ( п`ять мільйонів гривень) моральної шкоди, завданої незаконним рішенням Вищої Ради правосуддя, закрити;

2. Роз`яснити позивачу, що позовні вимоги в цій частині підлягають розгляду районним судом за правилами цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24 лютого 2020 року

Суддя Н.Г. Вєкуа