Рішення № 87767496, 24.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року м. Київ № 640/2601/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 26, код ЄДРПОУ 39561761), в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0005961204 та акт про результати камерної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи № 246/26-59-12-04/ НОМЕР_1 від 18.02.2016;

- зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві врахувати суми витрат, що включаються до складу податкової знижки, а саме оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік, що становить 19 217,98 грн. та повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений податок на доходи фізичної особи в розмірі 2 882,70 грн., та врахувати індекс інфляції на кошти, які підлягають поверненню (встановлений індекс інфляції на кошти які підлягають поверненню - 140,9%, надмірно сплачені кошти з урахуванням індексу інфляції - 4 061,72 грн.);

- стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 67 602,60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про відмову у наданні податкової знижки за статевою ознакою є протиправним та підлягає скасуванню. На думку позивача, протиправне рішення відповідача призвело до порушення його життєвого укладу, приниження його честі та гідності за статевим ознаками, тому підлягають стягненню суми моральної шкоди.

Ухвалою суду від 07 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач не погодився із доводами, викладеними у адміністративному позові, надав свій відзив, в якому зазначив, що в зв`язку із тим, що дії із допоміжних репродуктивних технологій проводяться із жінкою, то скористатись правом щодо включення до податкової знижки оплати допоміжних репродуктивних технологій може платник податку - жінка.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року провадження у справі в частині скасування акту про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 18.02.2016 р. №246/26-59-12-04/ НОМЕР_1 було закрито.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

25 січня 2016 року позивач подав до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, а також копії документів, що підтверджують витрати на проведення допоміжних репродуктивних технологій його дружини.

У вказаній декларації було розраховано суму податку, на яку зменшується податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з використанням права на податкову знижку згідно зі пп. 166.3.6. п. 166.3 ст. 166 ПК України, а саме оплату допоміжних репродуктивних технологій, згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік та становить 2882,70 грн.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена камеральна перевірка податкової декларації про майновий стан і доходи позивача, за результатами якої було складено Акт від 18.02.206 року №246/26-59-12-04/ НОМЕР_1 та оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005961204 від 10.03.2016 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що розмір податку на доходи фізичних осіб, зазначеного платником такого податку у податковій декларації є більшим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до завищення податкового зобов`язання на 2 882 грн 70 коп.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова знижка - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати.

Згідно підпункту 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

За приписами підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

Відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Пунктом 166.3 статті 166 ПК України визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки.

Так, платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, суму витрат платника податку на оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік (підпункт 166.3.6 пункту 166.3 статті 166 ПК України).

Згідно підпункту 166.4.3 пункту 166.4. статті 166 ПК України, встановлено, що платник податку має право скористатись податковою знижкою до кінця податкового року, наступного за звітним. У разі, якщо платник не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 281 Цивільного кодексу України, повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.

Статтею 48 Основ законодавства України про охорону здоров`я визначено, що застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.

Разом з тим, статтею 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, у тому числі, заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За змістом частини першої статті 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При цьому, статтею 90 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина, чоловік взаємно зобов`язані брати участь у витратах , пов`язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.

З аналізу наведених вище норми вбачається, що Сімейний Кодекс України закріплює принцип спільності майна подружжя, який означає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільним, якщо інше не встановлено домовленістю сторін; подружжя має рівні права щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності; майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у праві власності; права подружжя на майно визнаються рівними незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); до тих пір, поки не буде доведено протилежне, вважається, що кожен з подружжя, який здійснює правочини щодо розпорядження спільним майном, діє в інтересах подружжя.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14.01.2015 року по справі № К/800/829/15 та від 13.01.2016 року по справі К/800/35741/15.

Таким чином, суд вважає, що позивач діяв в інтересах подружжя, оплата послуг репродуктивних технологій, що надані дружині позивача, відбулась за рахунок коштів подружжя, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №3128 від 09.02.2015 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №3986 від 09 лютого 2015 року, а тому відмова відповідача у наданні податкової знижки, згідно вимог пп. 166.3.6 ст. 166 Податкового кодексу України є протиправною.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь позивача моральної шкоди у розмірі 67602,60 грн., суд зазначає наступне.

За змістом ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування …».

Згідно з ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В той же час, як зазначено у вказаній постанові, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Зі змісту наведених норми випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.

Крім того, суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Аналізуючи зміст позовної заяви та досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі, в якому останній просить стягнути з ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, а також завданням йому шкоди у вигляді заподіяння моральних чи фізичних страждань, з огляду на що позовна вимога щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 67 602,60 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що законодавством України не передбачено, що при визначенні доходу необхідно обчислювати витрати з врахуванням індексу інфляції, тому суд вважає, що платник податку повинен розраховувати дохід за сумою, зазначеною в первинних документах, та не застосовувати до неї індекс інфляції. В зв`язку із цим, суд вважає позовну вимогу про стягнення суми з урахуванням індексу інфляції, необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень чч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн, таким чином вказані судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити частково;

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0005961204;

3. Зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві врахувати суми витрат, що включаються до складу податкової знижки, а саме оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік, що становить 2 882,70 грн. та повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений податок на доходи фізичної особи в розмірі 2 882,70 грн.;

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн вісімдесят коп ) за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа