Рішення № 87766465, 04.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4259/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Смольського Ю.С.,

представника відповідача - Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2019 року Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови від 24.09.2019 №UA806060/2019/00071.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірну картку відмови, оскільки товариством до митного поста "Кременчук" Полтавської митниці подано увесь комплект документів необхідний для митного оформлення товару. Стверджував, що відповідачем не надано ані запиту до країни експортера, ані відповідь на нього не надано, а тому твердження про неможливість застосування преференції є безпідставними.

06.12.2019 до суду надійшов відзив позивача на позовну заяву у якому останній просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що стосовно продавця товару компанії Gebruder Lodige Maschinenbau GmbH (Німеччина) у 2018 році Полтавською митницею ДФС проведена перевірка сертифікату за формою "EUR.1" від 16.01.2017 №А748121 з направленням ДФС України відповідного запиту до митних органів Німеччини. За результатами проведеної перевірки митними органами Німеччини не підтверджено походження деяких товарів перелічених у вказаному сертифікаті.

Оскільки на запит ДФС митними органами країни експортера не підтверджено походження товарів під час здійснення відповідачем митного контролю за МД №UA806060/2019/202130 позивачу відмовлено у застосуванні преференційного режиму до задекларованого товару на підставі статті 32 Доповнення І "Щодо визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

20.04.2018 між Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та компанією "Gebruder Lodige Maschinenbau GmbH" (продавець) укладено контракт №1032 за умов якого, продавець продав, а покупець придбав на умовах FCA, Падербори, Германі, (Inkcoterms 2010) якщо інше не передбачено в додатках до цього контракту, нові матеріали та запчастини для технологічного змішувача Lodige (товар), за ціною, в кількості та згідно технічних характеристик, зазначених у додатках до вказаного контракту.

З метою митного оформлення товару, отриманого за зазначеним вище контрактом, 24.09.2019 Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" подано до митного оформлення митну декларацію №UA806060/2019/202130 на товар "запасні частини до перемішувача Shaft/Вал, арт. 9016728-512 - 2 шт.

На підтвердження заявлених відомостей про вартість товарів позивачем до митного органу надано: контракт, інвойси, доповнення до контракту, ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання, контракт на транспортно-експедиційне обслуговування, платіжні доручення, пакувальні листи, сертифікат якості, та інші некласифіковані документи.

За результатами розгляду вказаних документів відповідачем встановлено, що відповідно до статті 32 Доповнення І "Щодо визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року до товару не можуть бути застосовані преференції, так як на запит ЖФС митними органами країни експортера не підтверджено походження товарів, у зв`язку з чим відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, від 24.09.2019 UA806060/2019/00071.

Позивач не погодилася із вказаною карткою відмови Полтавської митниці ДФС оскаржив її до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною п`ятою статті 280 цього Кодексу ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 281 вказаного Кодексу встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 43 Митного Кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Згідно з частинами першою - третьою статті 44 цього Кодексу для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару:

1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність";

3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом досліджено митну декларацію №UA806060/2019/202130 від 24.09.2019 та встановлено, що у графі 36 митної декларації вказано преференцію за кодом 410. Також, судом встановлено, що позивачем до Полтавської митниці подано декларацію про походження товару (інвойс) №19160531 від 04.09.2019 у строчці 31 країною походження товару вказано Німеччину.

Зі змісту спірної картки відмови, судом встановлено, що підставою для її прийняття та відмови у застосуванні преференції слугувала інформація надана ДФС про не підтвердження походження товару митними органами країни експортера.

На підтвердження вказаної обставини відповідачем суду надано, запит Полтавської митниці ДФС від 31.08.20218 №634/8/16-70-19-02 та копію сертифіката EUR.1 №А 748121 та відповідь ДФС України від 09.08.2018 №24645/7/99-99-19-04-03-17 разом з копією листа уповноваженого органу Німеччини від 17.07.2018 №Z 4215 F-897/17-1.

Судом досліджено вказані документи та встановлено, що згідно вказаного запиту та відповіді та встановлено відсутність на момент подання декларації (25.01.2017) ІМ 40 АА №806010002/2017/200183 сертифікати форми EUR.1 у зв`язку з чим зазначені у вказаній декларації товари оформлені без застосування тарифних референцій зі сплати мита.

У той же час під час перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 16.01.2027 №А 748121 уповноваженим органом Німеччини не підтверджено преференційне походження деяких товарів, зазначених у вказаному сертифікаті.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з статтями 75 та 76 вказаного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, оцінивши надані відповідачем докази, проходить до висновку, що вони не можуть вважатися належними та допустимими доказами оскільки, викладена у них інформація стосується правовідносин, які хоча і склалися між одними й тими ж сторонами, однак відбулися у 2017 році. У той же час правовідносини, що склалися між Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та компанією "Gebruder Lodige Maschinenbau GmbH" не перевірялися, жодний запит на підтвердження походження товару, вказаного у митній декларації №UA806060/2019/202130 від 24.09.2019, до уповноваженого органу Німеччини не направлявся.

На думку суду є неможливим використання інформації, отриманої у 2017 році, до усіх подальших правовідносин, що склалися між сторонами. Вказана інформація може застосовуватися лише до конкретної господарської операції. По кожній наступній господарській операції повинна проводитися своя перевірка, направлятися та отримуватися індивідуальні запити та відповіді.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 1921,00 грн, а тому має бути стягнута на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 00191282) до Полтавської митниці ДФС (вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 39421072) про визнання протиправною та скасування картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Полтавської митниці ДФС від 24.09.2019 №UA806060/2019/00071.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 лютого 2020 року.

Суддя С.С. Бойко