Рішення № 87766256, 21.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 р. справа № 400/3884/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю " КНМ", вул. Крилова, 38/1,Миколаїв,54038

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2019 р. № 00004990508, № 00005000508,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КНМ» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2019 р. №00004990508, №00005000508.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що взаємовідносини позивача з контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, що підтверджено первинними документами, а також підтверджена подальша реалізація та використання придбаного товару, тоді як висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях і не підтвердженні належними доказами.

Ухвалою від 13.11.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що спірні рішення податкового органу винесені правомірно, оскільки під час перевірки не встановлено законне джерело походження товарів, зазначених у первинних документах. Акож, відповідачем надано до суду пояснення по справі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення та підтримав позовні вимоги.

Ухвалою від 05.12.2019 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 20.09.2019 р. по 26.09.2019 р. податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «КНМ», за результатами якої складено акт перевірки №65/14-29-05-08/54607497 від 03.10.2019 р. (далі-Акт).

Згідно висновків акту, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 850370 грн. та на суму 197247 грн.

На підставі висновків акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00004990508 від 30.10.2019 р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість;

- №00005000508 від 30.10.2019 р., яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов`язанням 850370 грн., за штрафними санкціями в сумі 1062962,50 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз норм Податкового кодексу свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

По взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Вега Альянс Транс» надано договори підряду, за умовами яких ТОВ «Вега Альянс Транс» є підрядником, який зобов`язується виконати роботи. Надано кошториси додоговорів підряду, акти надання послуг, рахунки на оплату, платіжні доручення, податкові накладні (т. 2 а. с. 5-23, 41-53, 64-66, 83-93, ).

По контрагенту ТОВ «Комплект Трейдінг» надано податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, рахунки на оплату, видаткові накладні, виписку з рахунку (т. 2 а. с. 160--165, 189-192, 229-233).

По контрагенту позивача ТОВ "СОМ-НТ" надано податкові накладні, рахунок на оплату, видаткові накладні, рахунки на оплату, виписку з рахунку.

По контрагенту ТОВ «Нико 11» надано позивачем податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, видаткові накладні, рахунки на оплату, виписку з рахунку (т. 2 а. с. 101-107, 129-132).

По контрагенту ТОВ "Лайм Медіа Трейд" позивачем надано податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, рахунки на оплату, видаткові наладні, виписку з рахунку (т. 3 а. с. 6-9, 31-34, 49-54, 63-66, 80-82, 94-98, 117-125, 139-145, 151-153, 176-178).

По контрагенту ТОВ "Голдмарін" надано податкові накладі зареєстровану в ЄРПН, рахунки на оплату, видаткові накладні, виписки по рахунку, платіжні доручення (т. 1 а. с. 210-224).

По контрагенту ПП "Люксфор" надано податкові накладі зареєстровані в ЄРПН, рахунки на оплату, видаткові накладні, виписки по рахунку, платіжні доручення (т. 1 а. с. 137-142, 186-193).

По контрагенту ПП "Вальтерган" надано податкові накладі зареєстровані в ЄРПН, рахунки на оплату, видаткові накладні, виписки по рахунку (т. 1 а. с. 242-246, ).

Таким чином, факт отримання товару позивачем від його контрагентів підтверджується вищезазначеними первинними документами.

Крім того, позивачем надано первинні документи на підтвердження подальшої реалізації та використання придбаних товарів у вищезазначених контрагентів, а також доказ на підтвердження наявності складського приміщення для зберігання ТМЦ, договір оренди нерухомого майна №09, за умовами якого ТОВ «Нік-КОМ» передало у строкове платне користування позивачу приміщення загальною площею 200 кв. м., акт приймання-передачі до договору, додаткову угоду. (т. 1 а. с. 129-135, 143-185, 194-209, 225-241, 247-250, т. 2 а . с. 1-4, 24-40, 54-63, 67-82, 94-100, 108-128, 133-159, 166-188, 193-228, 234-250,т. 3 а. с. 1-5, 10-30, 35-48, 55-64, 67-79, 83-93, 99-116, 126-138, 146-150, 154-175).

В акті перевірки зазначено, що по всіх контрагентах позивача до перевірки не надано журнал обліку довіреностей на отримання ТМЦ. До перевірки не надано сертифікати відповідностей, паспорти заводу-виробника, інші документи, що підтверджують походження товару. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні щодо транспортування ТМЦ, в зв`язку з чим неможливо встановити перевізників, місця навантаження та розвантаження ТМЦ.

Отже, на підставі вищезазначеного (в акті перевірки) відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій з придбання ТМЦ позивачем у його контрагентів у перевіряємий період.

По всіх контрагентах позивача, ТМЦ були отримані Кадировим Д.Г. який відповідно до Наказу №1-ок є директором ТОВ «КНМ», товар отримував особисто директор підприємства, тому довіреності на отримання товару не виписувалися, а журнал довіреностей відсутній. Тому, посилання відповідача на обов`язковість зазначення реквізитів довіреностей під час отримання ТМЦ та необхідності надання журналу обліку довіреностей є безпідставним.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Суд також зазначає, що не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій відсутність документів на підтвердження якості придбаних товарів, якщо з інших первинних документів вбачається фактичне здійснення господарських операцій між господарюючими суб`єктами.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 14.02.2020 р. №816/294/16, від 27.11.2018 р. 805/3360/17-а.

У даному випадку придбання товарів позивачем підтверджується рахунками на оплату (в яких міститься перелік товарів та їх ціни), податковими накладними та виписками з рахунку, в яких призначення платежу відповідає виставленим продавцями рахункам.

А щодо транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а, від 16.05.2018 р. у справі № 2а-0870/12052/11, від 05.06.2018 р. у справі № 2а-10089/11/1370, від 17.04.2018 р. у справі № 816/1587/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що угоди, які були укладені між позивачем та та його контрагентами у перевіряємий період спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Товари, придбані позивачем відповідають його господарській діяльності та використовувались ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту за результатами господарської діяльності з цими контрагентами є правомірним.

Крім того, суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція підтверджена постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Принцип індивідуалізації відповідальності також закріплений у практиці Європейського суду з прав людини, а саме у справах "Булвес" АД проти Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгари суд вказав, "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компатїі-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі грн., що підтверджується платіжним дорученням №29 від 05.11.2019 р. (а. с. 4), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю " КНМ" (вул. Крилова, 38/1,Миколаїв,54038 34607497) до Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, 43144729) №00004990508 від 30.10.2019 р. та №00005000508 від 30.10.2019 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 43144729) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " КНМ" (вул. Крилова, 38/1,Миколаїв,54038 34607497) судовий збір в розмірі 15944,44 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич