Рішення № 87765970, 21.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 року № 320/6734/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом в редакції від 18.12.2019 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача про відмову у проведенні перерахунку пенсії на підставі рішення № 50 від 23.09.2019;

- зобов`язати відповідача здійснити з 16.09.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу за формулою: 1038, 52 крб. : 4 дні х 25,4, виходячи, що 1038, 52 крб. його заробітна плата за 4 дні роботи в зоні відчуження і одержана сума множиться на 25,4 календарних днів без обмеження її максимального розміру та з урахуванням уже проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно було відмовлено в проведені перерахунку пенсії. Позивач не погоджується з таким висновками відповідача тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 23 грудня 2019 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Станом на час розгляду справи відзив від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області не надходив.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 (категорія 1) ОСОБА_1 є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно вкладки № НОМЕР_4 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як зазначено у посвідченні серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 20.06.1986 по 23.06.1986 приймав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та знаходився у зоні відчуження у м. Прип`ять.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року по справі №810/5050/18 було зобов`язано Київський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошового забезпечення за роботу у зоні відчуження з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року в сумі 925,40 крб. (дев`ятсот двадцять п`ять крб. 40 коп.), а саме одноразову винагороду у розмірі 500,00 крб. (п`ятсот крб. 00 коп.), премію у розмірі 400,00 крб. (чотириста крб. 00 коп.), добові у сумі 14,00 крб. (чотирнадцять крб. 00 коп.) та кошти на харчування у сумі 11,40 крб. (одинадцять крб. 40 коп.).

Цим же рішенням було зобов`язано Київський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 нову довідку встановленого зразка про грошове забезпечення за період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року за роботу у зоні відчуження з урахуванням таких виплат: одноразової винагороди у розмірі 500,00 крб., премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 14,00 крб. та коштів на харчування у сумі 11,40 крб. для подачі до Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області для здійснення перерахунку пенсії.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року по справі №810/5050/18, Київським обласним військовим комісаріатом було видано ОСОБА_1 довідку від 11 вересня 2019 року № 2/4/522 про грошове забезпечення за період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року за роботу у зоні відчуження, відповідно до якої позивачу було виплачено 1038,52 крб.

Фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження відповідно до довідки становить:

- збереження СЗ за дні роботи в зоні відчуження: 20,32;

- оплата праці за дні роботи в зоні: 92,80;

- премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження: 925,40;

- сума в карбованцях складає 1038,52.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про перерахування пенсії на підставі довідки № 2/4/522 від 11.09.2019 про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу (службу) у зоні відчуження в м. Прип`ять з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року в сумі 1038, 52 крб.

Рішенням № 50 від 23 вересня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії з посиланням на відсутність первинних документів.

Не погоджуючись з вказаною відмовою та її підставами, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно із приписами статті 57 Закону України №796-XII, обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1210), яким визначений механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку №1210, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Таким чином, розмір пенсії по інвалідності ставиться у залежність від заробітку, фактично отриманого особою у період її роботи в зоні відчуження.

Згідно з абзацом 4 статті 15 Закону України №796-XII, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Таким чином, підставою для обчислення пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків є довідка про заробітну плату, одержану за період роботи в зоні відчуження, яка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії. Якщо такі підприємства ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником або державними архівними установами.

Форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України № 644 від 12.10.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, для перерахунку пенсії позивачем Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області було надано довідку про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках №2/4/522 від 11.09.2019, що за формою та змістом відповідає вимогам наказу Міністерства соціального захисту населення України № 644 від 12.10.2012.

Суд зобов`язував відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати відзив на позовну заяву проте відповідач не виконав вимоги ухвали суду та не надав суду жодних доказів та пояснень стосовно позовних вимог позивача.

Як зазначає відповідач у рішенні № 50 від 23 вересня 2019 року, довідка №2/4/522 від 11.09.2019 не містить підстав для врахування при обчислені розміру пенсії та позивачем не було надано первинних документів.

Водночас посилання відповідача на те, що складові грошового забезпечення, зазначені у довідці №2/4/522 від 11.09.2019, не містять підстав для їх врахування при обчислені розміру пенсії та не підтвердження первинними документами, суд до уваги не приймає, оскільки належність позивачеві сум, вказаних у довідці, була встановлена рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 по справі №810/5050/18.

Цим же рішення Київський окружний адміністративний суд зобов`язав Київський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошового забезпечення за роботу у зоні відчуження з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року в сумі 925,40 крб. (дев`ятсот двадцять п`ять крб. 40 коп.), а саме одноразову винагороду у розмірі 500,00 крб. (п`ятсот крб. 00 коп.), премію у розмірі 400,00 крб. (чотириста крб. 00 коп.), добові у сумі 14,00 крб. (чотирнадцять крб. 00 коп.) та кошти на харчування у сумі 11,40 крб. (одинадцять крб. 40 коп.).

Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 5 цієї ж статті, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Будь-яких доказів, які б спростували висновки Київського окружного адміністративного суду, викладені у рішенні від 26.04.2019 по справі №810/5050/18, відповідачем не надано.

У контексті викладеного суд також зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Тотожні повноваження територіальних органів Пенсійного фонду України визначені й у статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Доказів того, що на виконання даних повноважень відповідачем направлялись запити про надання підтверджуючих документів або вчинялись інші дії і за наслідками таких дій відповідачем були отримані докази, що свідчать про невідповідність сум, зазначених у довідці про заробітну плату фактичним обставинам, відповідачем суду не надано.

Одночасно суд бере до уваги роз`яснення, викладені у листі Міністерства праці України, Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, Міністерства фінансів України від 29.10.1992 №09-3751; №1082/3к; №13-412/308, у яких повідомлялось, що якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без урахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно із законодавством. При цьому, визначена таким чином заробітна плата не індексується, не виплачується, а тільки враховується при нарахуванні пенсії.

Водночас у листі Мінсоцполітики від 09.06.1995 № 224/8.13 зауважено, що підприємства і організації у разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У зв`язку з вищевикладеним суд дійшов висновку про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову позивачу у проведені перерахунку пенсії на підставі рішення № 50 від 23 вересня 2019 року.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, у разі виникнення права на підвищення пенсії, провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 16.09.2019, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.10.2019.

Щодо вимог позивача про перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру то суд зазначає, що вказана вимога носить загальний характер та є вимогою на майбутнє. Водночас, для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо (ВСУ у справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року).

Враховуючи, що лише порушене право підлягає захисту, а не ті права та інтереси які, можливо, у майбутньому будуть порушені, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупередженне та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Виходячи зі змісту статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Отже, зобов`язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватись на майбутнє. Таким чином, неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки наразі відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших судових матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 259 - 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії № 50 від 23 вересня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) здійснити з 01.10.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках №2/4/522 від 11.09.2019 з урахування уже проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 21 лютого 2020 р.

Суддя Панченко Н.Д.