Рішення № 87765867, 24.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. справа № 300/2388/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Коломиї, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Коломийська міська рада про визнання незаконним та скасування розпорядження від 14.11.2019 № 897 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ",-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міського голови м. Коломиї, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Коломийська міська рада про визнання незаконним та скасування розпорядження від 14.11.2019 № 897 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ".

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване розпорядження винесено без дотримання вимог статей 147-149 КЗпП України та Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Вважає, що не порушував вимог Кодексу етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування Коломийської міської ради. В той же час, вказує на те, що оскаржуваним розпорядженням порушено його право на повагу до особистої гідності, право на працю та оплату праці. Тому, вважає оскаржуване розпорядження незаконним та таким, що підлягає до скасування.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження від 14.11.2019 № 897 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " до вирішення справи по суті.

Ухвалою суду від 06.12.2019 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

19.12.2019 року позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.01.2020. У відзиві вказує на те, що позивач, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, допустив порушення вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування в Україні», Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, що й призвело до винесення оскаржуваного розпорядження. Вважає, що прав позивача не порушував, а оскаржуване розпорядження є правомірним та таким що не підлягає до скасування. Просив в задоволенні позову відмовити (а.с.55-59).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Коломийської міської ради про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

06.02.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити (а.с.118,119).

Відповідач направив на адресу суду заперечення, яке надійшло на адресу суду 10.02.2020 (а.с.122-124).

21.02.2020 позивачем повторно направлено на адресу суду клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.20120 вказану заяву повернуто без розгляду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Коломийська міська рада, своїм правом на подання пояснень щодо позову не скористалась.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 розпорядженням міського голови м. Коломия за №23-к від 16.01.2016 призначений на посаду начальника управління освіти Коломийської міської ради (а.с.20).

22.10.2019 на ім`я міського голови надійшло звернення громадянина ОСОБА_3 в якому останній повідомив про порушення начальником управління освіти Коломийської міської ради ОСОБА_1 вимог Закону України «Про захист персональних даних», Кодексу етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування Коломийської міської ради. У зв`язку з чим просив вжити всі необхідні міри (а.с.77).

Підставою такого звернення слугувало опублікування ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці в соціальній мережі Фейсбук фотографії інформаційних запитів ОСОБА_3 , які були адресовані йому, як начальнику управління освіти для надання відповіді на них відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.78).

Розпорядженням міського голови за №355-р від 23.10.2019 утворено комісію з проведення службового розслідування щодо начальника управління освіти міської ради - ОСОБА_1 та доручено провести службове з 23 по 25 жовтня 2019 року (а.с.о 79,80).

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , розпорядженням міського голови за №360-р від 25.10.2019 продовжено розгляд службового розслідування (а.с.83), а комісією з проведення службового розслідування вирішено взяти пояснення у начальника управління освіти та направити матеріали в частині порушення Кодексу етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування Коломийської міської ради на розгляд комісії з етики (а.с.82).

Згідно акту службового розслідування від 29.10.2019 комісією встановлено порушення ОСОБА_1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закону України «Про запобігання корупції» в частині правил етичної поведінки та Кодексу етичної поведінки посадової особи органу місцевого самоврядування Коломийської міської ради та рекомендовано розглянути звернення ОСОБА_3 комісією з етики (а.с.93-96).

В свою чергу, комісія з етики на засіданні, яке відбулось 11.11.2019 встановила, що дії, які вчинив начальник управління освіти Коломийської міської ради ОСОБА_1 , призвели до виникнення конфліктної ситуації та нешанобливого ставлення до звернення громадян (інформаційних запитів) (а.с.о 98-100).

Як наслідок, головою комісії з етики направлено на ім`я міського доповідну записку (а.с.101).

Розглянувши доповідну записку голови комісії з етики та протокол засідання комісії з етики від 11.11.2019, враховуючи пояснення ОСОБА_1 , керуючись статтями 7, 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», статтею 38 Закону України «Про запобігання корупції», пунктом 7 розділу І, пунктом 5 розділу ІІ Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, Кодексом етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування Коломийської міської ради, статтею 147 Кодексу законів про працю України, за порушення трудової дисципліни в частині зобов`язань щодо шанобливого ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, недотримання правил етичної поведінки, розпорядженням міського голови за №897-к/в від 14.11.2019 оголошено догану ОСОБА_1 (а.с.102).

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи органу місцевого самоврядування врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовані Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Так, статтею 1 зазначеного Закону закріплено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є:

додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

додержання прав та свобод людини і громадянина;

збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі;

шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Відповідно до п.п. 5, 8 Розділу 2 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016р. №158, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування мають дбати про авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також про позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що посадова особа місцевого самоврядування має обов`язки та повинна дотримуватись правил етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування, за невиконання чи не належне виконання яких передбачена дисциплінарна відповідальність визначена законом.

Як зазначалось судом вище, пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядуванню в Україні» передбачено, що основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, є шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

Статтею 38 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування під час виконання свої службових повноважень зобов`язані неухильно дотримуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Також пунктом 5 Розділу 2 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування затверджених Наказом Національного агентства з питань державної служби від 05.08.2016 року № 158, встановлено, що державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватися загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватися високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитися до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних oсi6, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Аналогічні вимоги закріплено й в пункті 2.5. Кодексу етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування Коломийської міської ради затвердженого рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 25.06.2019 року № 147 (а.с.60,61).

Вищенаведене відображено в п.21.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників виконавчих органів Коломийської міської ради затверджених зборами трудового колективу, протоколом № 2 від 20.11.2009 року, де передбачено, що працівники зобов`язані шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам територіальної громади (а.с.62-67).

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що позивач будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, публікуючи в соціальній мережі фото інформаційних запитів, які йому надійшли для розгляду, допустив порушення вищенаведених нормативних актів в частині шанобливого ставлення до громадян та їх звернень.

Суд також, враховує ту обставину, що позивач, будучи особою на яку покладено обов`язок по збереженню інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, легковажно віднісся до цієї вимоги закону та опублікував в соціальній мережі Фейсбук фото інформаційних запитів Є.Гапича з інформацією про місце його проживання (реєстрації), що, на думку суду, також вказує на порушення етичних норм поведінки посадової особи органу місцевого самоврядування.

Згідно вимог пп.9.3 та 9.4 Кодексу етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування Коломийської міської ради затвердженого рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 25.06.2019 року № 147, факти порушення посадовими особами вимог даного Кодексу розглядаються комісією з етики; за порушення норм поведінки, передбачених даним Кодексом, посадові особи органів місцевого самоврядування несуть дисциплінарну відповідальність у порядку передбаченому Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та КЗпП.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Статтею 139 КЗпП України закріплено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно зі ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що приймаючи оскаржуване розпорядження, відповідачем дотримано вимоги вищенаведених нормативних актів.

Посилання позивача на ту обставину, що при накладенні дисциплінарного стягнення, відповідачем не було враховано його позитивну діяльність під час роботи на посаді начальника управління освіти Коломийської міської ради, на думку суду є необґрунтованими, оскільки відповідачем застосовано більш м`яке дисциплінарне стягнення, з передбачених ст. 147 КЗпП України стягнень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при застосуванні до позивача заходів дисциплінарного впливу відповідачем дотримано процедуру накладення дисциплінарних стягнень, а також враховано попередню роботу працівника.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з тим, хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, пункт 29).

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 та 2 с. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного розпорядження.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до міського голови м. Коломиї (код ЄДРПОУ 04054334, проспект Грушевського, 1, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Коломийська міська рада (код ЄДРПОУ 04054334, проспект Грушевського, 1, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203) про визнання незаконним та скасування розпорядження від 14.11.2019 № 897 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.