Рішення № 87765614, 04.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2020 рокум. Ужгород№ 260/1528/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

секретар судового засідання - Стенавська А.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явився ;

відповідач: Військова частина А1927 - представник у судове засідання не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1927 (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Тюльпанів, 1, код ЄДРПОУ 08085183) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А1927, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини А1927 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за період 2015-2018 роки; 2) зобов`язати військову частину А1927 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за період 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

01 листопада 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

20 грудня 2019 року, ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України та є учасником бойових дій. Разом з тим, з часу отримання такого статусу і до звільнення в 2018 році з військової служби жодного разу передбачена законодавством додаткова відпустка йому не надавалась, а грошова компенсація за таку при звільнені виплачена не була. Вважає таку бездіяльність протиправною з огляду на чинне законодавство, оскільки відповідно до п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у разі не використання щорічної основної та додаткової відпустки виплачується компенсація за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки.

25 листопада 2019 року, відповідач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив, в якому проти позову заперечує. Вважає, що на момент звільнення позивача командування частини керувалося пунктами 17, 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вказує, що станом на 15 листопада 2019 року у військовій частині А 1927 коштів для виплати звільненим військовослужбовцям за невикористані дні додаткової відпустки як учасникам бойових дій немає, а командир військової частини та відповідальні посадові особи здійснили всі можливі дії в межах своєї компетенції. Вказує, що військова частина не може нести відповідальності за не виділення коштів з державного бюджету, а заявки на отримання коштів подавались і подаються постійно, відповідно до підпорядкування та чинного законодавства, включаючи відповідні цифри за попередні роки на військовослужбовців, які звільнилися, (а.с. 27-30).

Позивач у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке вручено 10 січня 2020 року та повернулося до суду 18 січня 2020 року.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке вручено 08 січня 2020 року та повернулося до суду 13 січня 2020 року.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу за контрактом в Збройних Силах України.

13 листопада 2015 року, отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

05 травня 2018 року, наказом командира військової частини А1556 № 80-рс ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпункту «Б» Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

10 липня 2018 року, наказом командира військової частини А1927 (по стройовій частині) № 150 ОСОБА_1 , старшого прапорщика служби за контрактом - виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 10 липня 2018 року, (а.с. 9).

31 серпня 2019 року, позивач звернувся із заявою до командування військової частини А 1927 про вчинення дій щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, (а.с. 11).

05 жовтня 2019 року, Військова частина А 1927 надала відповідь на заяву позивача від 31 серпня 2019 року, де вказала, що у червні місяці на службових нарадах представників фінансово-економічних органів військових частин Збройних Сил України та листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25 липня 2019 року № 5571, надано відповідь, що при звільненні з військової служби грошова компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових соціальних відпусток не виплачується. Також вказали, що станом на 04 жовтня 2019 року, кошти на рахунок військової частини А 1927 для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не надходили. У разі надходження коштів з державного бюджету задля виплати даної компенсації, йому буде виплачена така, (а.с. 12-13).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати під час звільнення передбаченої нормами законодавства України грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку протиправною, з метою належного захисту порушеного права позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини А1927 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за період 2015-2018 роки, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що, 31 серпня 2019 року, позивач звернувся із заявою до командування військової частини А 1927 про вчинення дій щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, (а.с. 11).

05 жовтня 2019 року, Військова частина А 1927 надала відповідь на заяву позивача від 31 серпня 2019 року, де вказала, що у червні місяці на службових нарадах представників фінансово-економічних органів військових частин Збройних Сил України та листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25 липня 2019 року № 5571, надало відповідь, що при звільненні з військової служби грошова компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових соціальних відпусток не виплачується. Також вказали, що станом на 04 жовтня 2019 року, кошти на рахунок військової частини А 1927 для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не надходили. У разі надходження коштів з державного бюджету задля виплати даної компенсації, йому буде виплачена така, (а.с. 12-13).

В свою чергу, бездіяльність - це певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов`язків, і згідно з чинним законодавством України.

Оскільки, позивачем не доведено наявність бездіяльності (пасивної поведінки) відповідача за результатами розгляду його заяви від 31.08.2019 року, у суду відсутні підстави для задоволення цієї позовної вимоги.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання військової частини А1927 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за період 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закону № 2011-ХІІ), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року №303/2014, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій .

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому в особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у зразковій справі щодо грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку військовослужбовцям у період мобілізації у рішення від 16 травня 2019 року (справа №620/4218/18), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.

Таким чином провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав право на отримання при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Частиною 2 статті 9 КАС України, встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем допущено протиправні дії щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. З врахуванням наведеного, у даному випадку ефективним та належним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде визнання судом протиправними дії Військової частини А1927 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 10 липня 2018 року, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби та зобов`язанням Військової частини А1927 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 10 липня 2018 року, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, так як є підтверджені належними і допустимими доказами та відповідачем не спростовані.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати такого.

Керуючись статтями 9, 14, 229, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини А1927 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини А1927 (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Тюльпанів, 1, код ЄДРПОУ 08085183) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 10 липня 2018 року, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

3. Зобов`язати Військову частину А1927 (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Тюльпанів, 1, код ЄДРПОУ 08085183) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 10 липня 2018 року, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

4. В решті вимог адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 04 лютого 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено протягом 24 лютого 2020 року, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді з 06 лютого 2020 року по 14 лютого 2020 року.

СуддяТ.В.Скраль