Рішення № 87753408, 05.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2020 року м. Ужгород№ 308/9132/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання – Стенавській А.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 – у судове засідання не з`явилась;

представники позивача: Шевченко Вікторія Сергіївна; Скочиляс Галина Миколаївна;

відповідач: Управління Держпраці у Закарпатській області – представник Калич Оксана Адальбертівна;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Шевченко Вікторії Сергіївни (89500, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Молодіжна,9) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2019 року, ОСОБА_1 , в особі представника Шевченко Вікторії Сергіївни звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області, якою просить визнати незаконною та скасувати постанову №ЗК219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99 від 14.05.2019 року про накладення штрафу Управлінням Держпраці у Закарпатській області на суму в розмірі 250 380 грн..

13 серпня 2019 року, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у даній адміністративній справі.

30 серпня 2019 року, ухвалою цього ж суду дану адміністративну справу передано до Закарпатського окружного адміністративного суду за предметною юрисдикцією.

30 вересня 2019 року, справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2019 року, справу передано на розгляд судді Скраль Т.В.

16 жовтня 2019 року, ухвалою суду прийнято адміністративну справу до провадження та продовжено судовий розгляд.

11 листопада 2019 року, ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, щоінспекційним відвідуванням управління Держпраці в Закарпатській області було встановлено порушення трудового законодавства, а саме допуск ФОП ОСОБА_1 до виконання роботи працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, яке стало підставою для винесення оскарженої постанови про накладення штрафу на підставіст.265 КЗпП. За фактом перевірки управлінням Держпраці складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 41 КУпАП. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2019 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 41 КУпАПта накладено на неї адміністративне стягнення, що становило 8500 грн.. Позивач вважає, що її вже притягнуто до відповідальності одного виду, тому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу, щоб не допустити подвійної відповідальності.

07 листопада 2019 року, відповідач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив, в якому проти позову заперечує. Вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99 від 14.05.2019 винесена уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці Закарпатської області, з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, тому є законною та не підлягає скасуванню. Зазначає, що оскаржувана постанова винесена 14.05.2019, а постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/5278/19, на яку посилається позивач, винесена 30.05.2019, а тому в будь – якому випадку вони не можуть розглядатися як повторне притягнення позивача до відповідальності. Крім того, вказує, що притягнення позивача до фінансової відповідальності за те, що він як суб`єкт підприємницької діяльності, на підставі ст.. 265 КЗпП України, порушив законодавство про працю, є іншим видом юридичної відповідальності ніж та, яка передбачена КУпАП, а тому притягнення позивача до цих двох видів юридичної відповідальності не суперечить ч.1 ст. 61 Конституції України, (а.с. 111-116).

Під час розгляду справи по суті уповноважені представники позивача позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що предметом оскарження є постанова Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99 від 14.05.2019 року, а не постанова № ЗК219/216/АВ/П/ПТ-ТД-Дф-99.

Як підтверджується матеріалами справи 22 квітня 2019 року, головні державні інспектори Управління Держпраці у Закарпатській області Гукс М.М. та ОСОБА_4 звернулися до начальника Управління Держпраці у Закарпатській області із службовою запискою, в якій вказують, що в ході профілактичних відвідувань 29.03.2019 року, в тому числі, в кафе – піцерії “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою АДРЕСА_2 здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , за барною стійкою обслуговували клієнтів працівниця ОСОБА_5 , яка повідомила, що вона працевлаштована та дві інші молоді особи, як практиканти, (а.с. 125).

22 квітня 2019 року, Управління Держпраці у Закарпатській області видало Наказ № 85 про проведення інспекційного відвідування, зокрема, на підставі: Листа ГУ ДФС у Закарпатській області № 8222/10/07-16-40-02-09 від 12.09.2018 року та інформації ГУ ПФУ в Закарпатській області № 4914 від 09.04.2019 року, службової записки головних державних інспекторів Сумари Артура Франковича та ОСОБА_6 Михайлівни (вх. № 82 від 22.04.2019 р.), (а.с. 126).

23 квітня 2019 року, Управлінням Держпраці у Закарпатській області було видано направлення № 415 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_2 (кафе – піцерія “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”), (а.с. 127).

24 квітня 2019 року, посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , (а.с. 130).

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК219/216/АВ від 24 квітня 2019 року, (а.с. 130-132).

Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що в ході інспекційного відвідування працівниками Управління Держпраці у Закарпатській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустила до виконання роботи в кафе – піцерії “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” громадянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без укладення з ними трудового договору, чим порушила вимоги ч.3 ст. 24 КЗпП України, (а.с. 130-132).

24 квітня 2019 року, головним державним інспектором Управління Держпраці в Закарпатській області внесено припис відносно ФОП ФОП ОСОБА_1 № ЗК219/216/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути вказані порушення в акті інспекційного відвідування до 04.05.2019. Про виконання цього припису у визначені в ньому строки слід надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за вказаною у ньому адресою, (а.с. 140).

Також, 24 квітня 2019 року, посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області відповідно до вимог Закону було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК219/216/АВ/П/ПТ від 24 квітня 2019 року, який направлено на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, (а.с. 141).

26 квітня 2019 року, позивачем до Управління Держпраці в Закарпатській області заперечення на акт інспекційного відвідування, де вказала, що 15.04.2019 року, вона знаходилась на робочому місці своєї підприємницької діяльності, коли зайшли дві особи, з метою працевлаштування у кафе. Так як самостійно вона не встигає, то вирішила взяти до себе працювати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вона розповіла їм вимоги до праці у кафе, а також вимоги по працевлаштуванню, після чого попросила надати їх паспорти з метою складання трудового договору. При цьому, вказані особи попросили прийти працювати з 24.04.2019 року, а відтак 24.04.2019 року вони знаходилися у приміщенні кафе з метою оформлення трудових відносин, (а.с. 143).

02 травня 2019 року, рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК219/2176/АВ/П/ПТ-ТД, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Б.В., вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 10 травня 2019 в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16, (а.с. 144).

03 травня 2019 року, відповідачем було надано відповідь на зауваження від 26 квітня 2019 року, де вказано, що зауваження залишаються без розгляду, оскільки 24.04.2019 року нею отримано примірник Акту інспекційного відвідування під розпис без зауважень, (а.с. 145).

14 травня 2019 року, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК 219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99, якою на підставістатті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП Українина ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250 380 грн. (а.с. 151-152).

Зокрема, вказаною постановою зафіксовано, що розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування/невиїзного інспектування встановлено, що за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , допустила до виконання роботи в кафе – піцерії “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” громадянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без укладення з ними трудового договору, чим порушила вимоги ч.3 ст. 24 КЗпП України. На розгляді справи адвокат ОСОБА_7 заперечувала факт використання найманої праці та повідомили про те, що із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено цивільно – правові угоди від 15.04.2019, (а.с. 151-152).

30 травня 2019 року, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/5278/19, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн., (а.с. 155).

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу за № ЗК 219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99 від 14.05.2019 року, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон України № 877-V).

Так, у відповідності до статті 1 Закону України № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 6 та пункту 4 Положення Держпраці № 96, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 цього Положення № 96, Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295, у редакції чинній на момент проведення інспекційного відвідування ).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 295, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами і включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, в тому числі Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Судом встановлено, що на підставі наказу Управління Держпраці в Закарпатській області за № 85 від 22.04.2019 року, (а.с. 126) проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_2 (кафе – піцерія “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”).

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК219/216/АВ від 24 квітня 2019 року, (а.с. 130-132).

Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що в ході інспекційного відвідування працівниками Управління Держпраці у Закарпатській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустила до виконання роботи в кафе – піцерії “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” громадянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без укладення з ними трудового договору, чим порушила вимоги ч.3 ст. 24 КЗпП України, (а.с. 130-132).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії акту перевірки № ЗК219/216/АВ від 24 квітня 2019 року, вказаний акт підписано ФОП ОСОБА_1 без зауважень, (а.с.132).

Також, 24 квітня 2019 року, посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області відповідно до вимог Закону було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК219/216/АВ/П/ПТ від 24 квітня 2019 року, який направлено на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, (а.с. 141).

24 квітня 2019 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області винесено припис, за яким зобов`язано фізичну особу- підприємця ОСОБА_1 усунути порушення, а саме укласти трудові договори з найманими працівниками до 04.05.2019 року та про прийом працівників повідомити в органи ДФС до 04.05.2019 року.

14 травня 2019 року, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК 219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99, якою на підставістатті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП Українина ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250 380 грн., (а.с. 151-152).

Як слідує із відзиву відповідача, та не заперечувалося учасниками справи в судовому засідання 24 квітня 2019 року на 14:00 годину ФОП ОСОБА_1 надала цивільно-правові угоди від 15.04.2019 року укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що в усній розмові гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що у вказаній піцерії " ІНФОРМАЦІЯ_2 " вони працюють приблизно 1 рік і трудові договори з ними не укладались. Вказані обставини зафіксовані також в акті перевірки за 24 квітня 2019 року. Від надання письмових пояснень такі відмовилися, (а.с. 7)

Зокрема, вказаною постановою зафіксовано, що розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування/невиїзного інспектування встановлено, що за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , допустила до виконання роботи в кафе – піцерії “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” громадянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без укладення з ними трудового договору, чим порушила вимоги ч.3 ст. 24 КЗпП України.

30 травня 2019 року, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/5278/19, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн., (а.с. 155).

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення.

За приписами пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю..

За змістом пункту 10 Порядку № 509, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Абзацом 2 частиною 2 статті 265 КЗпП України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначенихглавою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП України.

Відповідно до частини 1 статті 41 КУпАП України, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із частиною 1 статті 221 КУпАП України, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою - четвертою та сьомою статті 41 цього Кодексу.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Разом з цим, суд звертає увагу, що штраф за ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 1 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є можливість одночасного притягнення підприємця до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно з статтею 61 Конституції України, ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статей 41 КУпАП до одного виду.

Зокрема, закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги: (а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці; (б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику; (в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу; (г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган; (д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас диспозиції абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб`єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у ч. 2ст. 265 КЗпП Українитак само, як і правопорушення, передбачене у ч. 1ст. 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.

30 травня 2019 року, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/5278/19, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн., (а.с. 155).

Таким чином, суд дійшов висновку, що за вказане вище правопорушення позивача, вже притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн.

За таких обставин, суд вважає, що накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99 від 14 травня 2019 року є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що суперечить нормам статті 61 Конституції України, у зв`язку з чим спірна постанова підлягає скасуванню.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/2156/16, від 03 жовтня 2019 року у справі № 813/6082/15, від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18 та від 24 грудня 2019 року у справі № 0540/5974/18-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають до повного задоволення, з вище визначених судом підстав.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 2 503,80 грн., що підтверджено квитанцією від 06.08.19 у розмірі 1921, 00 грн. та 15 жовтня 2019 року у розмірі 582,80, (а.с. 1, 79).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника Шевченко Вікторії Сергіївни до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову № ЗК219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99 від 14 травня 2019 року про накладення штрафу Управлінням Держпраці у Закарпатській області у розмірі 250 380, 00 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 2 503,80 грн. (дві тисячі п`ятсот три гривні, 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 05 лютого 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 20 лютого 2020 року, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді з 06 лютого 2020 року по 14 лютого 2020 року.

СуддяТ.В.Скраль