Рішення № 87765287, 19.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 р. Справа№200/12469/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов

ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Азовської митниці Держмитслужби

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, зобов`язання

вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2019/000028/2 від 28.02.2019 року, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100110/2019/00665 від 20.05.2019 року, зобов`язання здійснити митне оформлення транспортного засобу - легковий автомобіль марки "FIAT" модель Doblo, 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 за вартістю 3000,00 Євро, зобов`язання повернути надмірно сплачені митні платежі в розмірі 31308 грн. 57 коп., стягнути понесений збиток в розмірі 13590 грн. (з урахуванням уточнень від 06.12.2019 року) (а.с.140-156).

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідач, як вважає позивач, відмовляючи у митному оформленні транспортного засобу, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів, а саме, наявність в них розбіжностей, ознак підробки, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що відмовляючи у митному оформленні транспортного засобу, митний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань митної справи.

Вказує на те, що митна вартість автомобіля була заявлена декларантом самостійно за резервним методом визначення митної вартості, зазначена вартість визначена на підставі висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 1049, проведеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз 22.02.2019 року, в якому встановлена митна вартість транспортного засобу в розмірі 6295,50 євро.

Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 27.11.2019 року замінений відповідач - Донецька митниця Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39496499) на належного відповідача - Азовську митницю Держмитслужби (ЄДРПОУ 43333684).

Ухвалою від 27.11.2019 року у до участі в якості другого відповідача залучене Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд за його участі не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).

22.02.2019 року ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби для здійснення митного оформлення в режимі «імпорт» подана митна декларація за реєстраційним номером на ввезений транспортний засіб - легковий автомобіль марки «FIAT», модель Doblo, 2016 року випуску, номер кузову - НОМЕР_4 , зазначена його фактурна вартість в розмірі 3000,00 євро, згідно рахунку-фактури від 30.01.2019 року № 20190228, разом з митною декларацією до митного органу подані акт про проведення огляду від 05.02.2019 року № UA209020/2019/06375, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15.06.2016 року № 49221661, висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 22.02.2019 року № 1049 про визначення митної вартості транспортного засобу в розмірі 6295,50 євро, договір про надання послуг митного брокера, фото авто від 22.02.2019 року, рахунок фактура від 30.01.2019 року № 20190228, паспорт про перетин кордону НОМЕР_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 .

28.02.2019 року Донецькою митницею Державної фіскальної служби прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA700000/2019/000028/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700140/2019/00030, вартість транспортного засобу скоригована та склала 10250,00 євро (а.с.17-18).

28.02.2019 року транспортний засіб переданий до тимчасового зберігання товарів під митним контролем, який становить 90 календарних днів, транспортний засіб розміщений на склад тимчасового зберігання, де утримувачем складу є ТОВ «ГРАНД ТЕРРА ІНВЕСТ», з терміном зберігання до 28.05.2019 року, термін зберігання продовжений до 01.08.2019 року (а.с.19).

28.02.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ГРАНД ТЕРРА ІНВЕСТ» укладений договір № 0084/тс на послуги з розміщення автотранспорту та вантажів в зоні митного контролю та митному складі, вартість послуг регламентований додатком до договору, на виконання послуг направлені рахунки на оплату та акти виконання послуг, які сплачені у повному обсязі (а.с.20-34).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року у справі № 200/3548/19-а, яке постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року залишене без змін, визнана протиправною та скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.02.2019 року № UA700140/2019/00030 та рішення про коригування митної вартості товарів від 28.02.2019 року № UA700000/2019/000028/2 (а.с.35-43).

Ухвалюючи рішення суди виходили з того, що позивачем самостійно наданий при митному оформлені висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 22.02.2019 року № 1049 про визначення митної вартості транспортного засобу в розмірі 6295,50 євро, тому відповідачем безпідставно встановлена вартість транспортного засобу в сумі 10250,00 євро.

24.07.2019 року ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби подані документи щодо підтвердження заявленої вартості товарів за митною декларацією від 24.07.2019 року № UA700140/2019/000991, в якій визначено митну вартість транспортного засобу в сумі 3000,00 євро (а.с.44-45).

Донецькою митницею Державної фіскальної служби направлені письмові пояснення підтвердження митної вартості від 26.07.2019 року № 26/7 та від 30.07.2019 року № 30/7.

30.07.2019 року Донецькою митницею Державної фіскальної служби, з урахуванням висновків суду та висновку експертного автотоварознавчого дослідження прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700140/2019/00053 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA700000/2019/000054/2 в розмірі 6295,50 євро (а.с.46-49).

ОСОБА_1 сплачені грошові кошти за розмитнення у розмірі 31308 грн. 57 коп., що підтверджено квитанцією про сплату від 04.02.2019 року № 0.0.1258063717.1 (а.с.50).

ТОВ «ГРАНД ТЕРРА ІНВЕСТ» складені акти виконаних робіт та рахунки на оплату на загальну суму 6336 грн. та направлені ОСОБА_1 , сплата підтверджена квитанціями (а.с.53).

За зберігання транспортного засобу ОСОБА_1 сплачені грошові кошти відповідно до уніфікованій митній квитанції від 01.08.2019 року МД-1 серія РА № 098090 в розмірі 7254 грн. 17 коп., сплата підтверджена квитанціями (а.с.52-53).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Митного кодексу України безпосереднє керівництво здійсненням державної митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В розумінні норм статті 546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів.

Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Не допускається втручання у діяльність митниць інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Тобто, відповідач 1 у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб`єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 затверджене Положення про Державне казначейство, пунктом 1 якого визначено, що Державне казначейство є системою органів державної виконавчої влади і діє при Мінфіні.

Згідно п. 2 Положення Державне казначейство складається з Головного управління

та його територіальних органів - управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах.

Відповідно до п. 3 Положення Державне казначейство у своїй діяльності керується Конституцією України, Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, а також наказами Мінфіну.

Пунктом 4 Положення встановлено, що Державне казначейство, в тому числі, організовує виконання Державного бюджету України і здійснює контроль за цим; здійснює управління наявними коштами державного бюджету, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів та позабюджетними коштами установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно п. 7 Положення відділення Державного казначейства у районах, містах,

районах у містах, зокрема, здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов`язкових платежів.

Таким чином, відповідач 2 у справі - орган державної виконавчої влади, який є розпорядником коштів державного бюджету та здійснює за поданням державних органів повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов`язкових платежів.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно ч. 6 ст. 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями ст. 49 Митного кодексу України України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як зазначалось раніше, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року у справі № 200/3548/19-а, яке постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року залишене без змін, визнана протиправною та скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.02.2019 року № UA700140/2019/00030 та рішення про коригування митної вартості товарів від 28.02.2019 року № UA700000/2019/000028/2 (а.с.35-43).

Ухвалюючи рішення суди виходили з того, що позивачем самостійно наданий при митному оформлені висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 22.02.2019 року № 1049 про визначення митної вартості транспортного засобу в розмірі 6295,50 євро, тому відповідачем безпідставно встановлена вартість транспортного засобу в сумі 10250,00 євро.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В розумінні норм Конституції України та ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як встановлено судом, з урахуванням висновків суду від 15.05.2019 року та від 17.07.2019 року відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2019/000028/2 від 28.02.2019 року, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100110/2019/00665 від 20.05.2019 року, які оскаржуються.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надані суду належні доказу правомірності рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена правомірність висновків органу владних повноважень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Азовської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43333684, юридична адреса: 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Луніна, 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (ЄДРПОУ 37967785, юридична адреса: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 68) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2019/000028/2 від 28.02.2019 року, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100110/2019/00665 від 20.05.2019 року, зобов`язання здійснити митне оформлення транспортного засобу - легковий автомобіль марки "FIAT" модель Doblo, 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 за вартістю 3000,00 Євро, зобов`язання повернути надмірно сплачені митні платежі в розмірі 31308 грн. 57 коп., стягнути понесений збиток в розмірі 13590 грн. - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Т.В. Давиденко