Постанова № 8776085, 06.04.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                            № 2а-507/10/2370 06.04.2010 р.                                                                       м. Черкаси

10 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гаращенка В.В.,

при секретарі –Бондар Т.П.,

за участю:

представника позивача: Стариш В.М. –за довіреністю;

представника відповідача: не з’явився;

представника третьої особи: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецодяг», третя особа на стороні відповідача –Черкаська організація «Солідарні профспілки Черкащини»про стягнення страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спецодяг»7444 грн. 31 коп. страхових внесків за період з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року.

В обґрунтування заявленого позову, зазначено, що відповідач зареєстрований як юридична особа з 22.06.1998 року, проте не став на облік як платник страхових внесків з моменту реєстрації та відповідно і не сплачує страхові внески на рахунок Соснівської районної виконавчої дирекції м. Черкаси Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

          В свою чергу, відповідач 24 грудня 2001 року подав заяву до Соснівської районної виконавчої дирекції міста Черкаси Черкаського обласного відділення ФСС з ТВП, згідно якої його поставлено на облік платників страхових внесків. Проте внески не сплачував та не подавав встановлену звітність. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням», в редакції, що діяла на момент реєстрації юридичні особи, такі новостворені особи зобов’язані зареєструватися платником страхових внесків з моменту реєстрації та відповідно сплачувати їх.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, представника не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.

Ухвалою суду від 16 лютого 2010 року до участі у справі залучено третю особу на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог –Черкаську організацію «Солідарні профспілки Черкащини».

Третя особа в судове засідання не з’явилась, представника не направила, хоча належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи.

          Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Правові, організаційній та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей, визначені відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове соціальне страхування та спеціальним Законом України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 року №2240-ІІІ (далі –«Закон №2240-ІІІ).

Статтею 2 Закону №2240-ІІІ визначено, що єдиним страховиком за даним Законом є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст. 3 Закону №2240-ІІІ законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно - правових актів.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за Законом №2240-ІІІ, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової страти працездатності. Фонд став правонаступником Фонду соціального страхування України (п. 4 Прикінцевих положень Закону № 2240-ІІІ).

Статтею 9 Закону № 2240-ІІІ встановлено, що Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної в частині першій цієї статті, та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 10 Закону № 2240-ІІІ робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач відноситься до суб’єктів владних повноважень, а тому даний спір є адміністративним спором, правомірно пред’явлений позивачем та розглядається судом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з викладеного вище, суд також зазначає, що згідно ст. 9, 13 Закону № 2240-ІІІ Фонд та його виконавчі дирекції є належним отримувачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а профспілки, які діють в Україні, в тому числі і Черкаська організація “Солідарні профспілки Черкащини”, не належать до робочих органів Фонду і не мають їх повноважень.

За таких обставин, укладений відповідачем договір із Черкаською організацією “Солідарні профспілки Черкащини” та сплата ним коштів вказаній організації не може звільняти його від сплати страхових внесків, встановлених Законом №2240-ІІІ.

          Відповідно до заяви, поданої ТОВ «Спецодяг»24.12.2001 року, останнє взято на облік як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності до Соснівської районної виконавчої дирекції м. Черкаси Черкаського обласного відділення ФСС з ТВП як страхувальника, що використовує найману працю.

Страхувальником є роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання та фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні), а застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Статтею 27 Закону № 2240-ІІІ визначено права та обов’язки страхувальника, якими є, зокрема, обов’язок нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, вести облік коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів, надавати виконавчій дирекції відділення Фонду відомості про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати за встановленою формою звітності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»від 11.01.2001р. № 2213-ІІІ розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 1 січня 2002 року становить для роботодавців: 2,9 % (з 1 січня 2007 року - 1,5 % згідно зі ст. 93 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489) суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці»та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Розмір внесків з працівників з 1 січня 2002 року становить 0,25 % для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 грн. і 0,5 % для найманих працівників, які мають заробітну плату вище 150 грн. З 1 січня 2004 року розмір внесків з працівників становить 0,5 % - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановлено для працездатної особи і 1,0 % - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

В зв’язку з тим, відповідач не подавав звітність та не сплачував внески, позивачем неодноразово направлялись листи з роз’ясненням положень Закону № 2240 з наголошенням на незаконності діяльності Черкаської організації «Солідарні профспілки Черкащини»та пропозицією відновити сплату внесків позивачу. Проте зазначені листи відповідачем проігноровано.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону № 2240 страхувальники –роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Законами України встановлені розмірі, строки сплати страхових внесків, визначено порядок їх розрахунку, вказано страховика, якому страхові внески повинні сплачуватися, а їх сплата є обов’язком, а не правом підприємств.

Закон № 2240 є законом прямої дії і у відповідача відсутні правові підстави для несплати страхових внесків до Фонду.

Для визначення позивачем фонду оплати праці відповідача, виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена звірка з позивачем за даними якого сформована довідка про суми виплат, на які нараховуються страхові внески за період з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року. Загальна сума фонду заробітної плати товариства з обмеженою відповідальністю «Спецодяг»за вказаний період складає:

-          2002 рік –26753 грн. 65 коп.

-          2003 рік –131439 грн. 26 коп.

-          2004 рік –72390 грн. 13 коп.

Загальна сума складає 230583 грн. 04 коп. Таким чином, виходячи з розрахунку сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 7444 грн. 31 коп.

          Відповідно до ч. 1 ст. 30 цього Закону №2240-ІІІ роботодавець несе відповідальність за несплату чи несвоєчасну сплату страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. Одним із джерел формування коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 2240-ІІІ спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

          Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Беручи до уваги обставини справи, аналізуючи норми чинного законодавства та те, що відповідач у встановлені законодавством строки не сплатила страхові внески, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають до задоволення.

          Керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спецодяг», (18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 17/1, кімн. 801, ідентифікаційний код 25585390) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, (18016, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 18, код ЄДРПОУ 21355026) заборгованість зі сплати страхових внесків за період з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року в сумі 7444 (сім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 31 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови з дня складення та підписання її повного тексту. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                    В.В. Гаращенко