Рішення № 87758015, 20.02.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/4372/19

2-а/465/168/20

РІШЕННЯ

Іменем України

20.02.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.

при секретарі Іваник Р.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом за позовом ОСОБА_1 за участю третьої особи з самостійними позовними вимогами ОСОБА_2 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління безпеки міста Львівської міської ради, в якому просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказує, що 30 липня 2019 року керуючи транспортним засобом Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 , о 12 год. 12 хв. здійснив зупинку по вул. Дорошенка, 77 у м. Львові, у звязку з чим постановою інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Ковальчука Р.В. від 30.07.2019 року серії ЛВ № 12-191 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП з підстав порушення п. 15.9 ґ ПДР України, а саме здійснення зупинки (стоянки) на повороті, що суттєво перешкоджає дорожньому руху транспортних засобів. Зазначену постанову позивач не отримував, а про її складання йому стало відомо з «Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ № 12-19129 від 30.07.2019 року», яке було залишено на лобовому шклі транспортного засобу. З вказаною постановою не погоджується, оскільки не здійснював зупинку на повороті, у жодний спосіб не перешкоджав руху інших транспортних засобів. Разом з тим, вказує, що як вбачається з фабули постанови, водієм транспортного засобу було порушено п. 15.9 ґ ПДР України - здійснення зупинки (стоянки) на повороті, що суттєво перешкоджає дорожньому руху транспортних засобів. Однак, згідно п. 15.9 ґ ПДР України, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішоходного переходу. Отже, інспектором з паркування Ковальчуком Р.В. при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення не вірно зазначено фабулу правопорушення відповідно до правової норми, яка ніби – то була порушена водієм.

Разом з тим, 15 серпня 2019 року третя особа ОСОБА_2 звернувся з самостійними позовними вимогами до відповідача посилаючись на те, що постановою інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Ковальчука Р.В. від 30.07.2019 року серії ЛВ № 12-191 притягнуто до адміністративної відповідальності водія транспортного засобу Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Зазначена постанова 06.08.2019 року отримана поштою. З її фабули вбачається, що до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_2 як власника зазначеного вище траспортного засобу. Вважає, що така є незаконною, оскільки 30.07.2019 року він не здійснював керування автомобілем, а тому не міг вчинити зазначеного інспектором правопорушення. Вказана зупинка була вчинена Кваком Василем Миколайовичем, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , має право здійснювати керування таким.

В судове засідання позивач та представник третьої особи не з`явився. Надіслав на адресу суду заяву про проведення розгляду справи за його відсутності та відсутності третьої особи. Заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив. Разом з тим, 24.09.2019 року надіслав на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Третя особа з самостійними позовними вимогами в судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив, хоча належно повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Розглянувши позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як встановлено судом, 30 липня 2019 року, інспектором з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради, Ковальчуком Ростиславом Володимировичем винесено постанову ЛВ № 12-191 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про те, що він 30.07.2019 року о 12 год. 12 хв. в м. Львові по вул. Дорошенка, 77, керуючи транспортним засобом Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку (стоянку) на повороті, що суттєво перешкоджає дорожньому руху транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 ґ Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачено ч.3 ст.122 КУпАП. Даною постановою на ОСОБА_2 як власника зазначеного транспортного засобу було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Так, згідно з пунктом 15.9 ґ Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Виходячи зі змісту даного пункту, таке порушення передбачає наявність двох обвязкових умов,а саме: зупинки на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу.

В даному випадку, виходячи з природи правопорушення, таким є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.07.2019 року № 760/3696/16-а.

Разом з тим, виходячи з положень постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 464/1703/17, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КпАП необхідно встановити в діях особи склад такого правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону. У цьому зв`язку створення перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки. Зважаючи на особливості розгляду справ про притягнення до адмінвідповідальності за порушення ПДР одним із тих доказів, якому потрібно дати правову оцінку (окремо та в сукупності з іншими доказами), відтак пересвідчитися в правомірності чи неправомірності оскарженої постанови є відеозапис.

Однак, відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про наявність зазначених вище обставин.

Відповідно до ст. 265 – 2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, зокрема в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Однак, виносячи постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП з підстав порушення п. 15.9 ґ ПДР України, інспектором не було виконано дій спрямованих на тимчасове затримання транспортного засобу як такого який суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху.

Верховний Суд в постанові від 22 липня 2019 року у справі № 757/2757/16-а, посилаючись на ч. 1 ст. 90 КАС України, зазначив, що оскаржувана постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП не може вважатися законною в разі відсутності у справі будь-яких інших доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху (наприклад, відео- та/або фото фіксація, показання свідків), окрім наявності пояснень сторін. За таких обставин, коли у справі немає доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, то склад цього правопорушення відсутній.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

Враховуючи наведене вище, а також той факт, що винесена інспектором постанова серії ЛВ № 12-191 як ненормативний правовий акт за своєю природою встановлює конкретні приписи, звернені до окремого індивіда, а з її фабули вбачається, що до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн., суд приходить до висновку, що даний акт ніяким чином не обмежує права та свободи позивача ОСОБА_1 , оскільки такий не був притягнутий до адміністративної відповідальності зазначеною постановою, а тому в задоволенні його позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 222, 251, 254, 255, 258, 279-1, 280, 283, 284, 288, КУпАП, ст.ст. 2, 6, 77, 139, 205, 229, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Позов третьої особи ОСОБА_2 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задоволити.

Скасувати постанову інспектора з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Ковальчука Ростислава Володимировича у справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 12-191 від 30.07.2019 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління безпеки міста Львівської міської ради, місце реєстрації: 79008, м. Львів, вул. Зелена, 9, код ЄДРПОУ 38007573.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту судового рішення: 20.02.2020 року.

Суддя Дзеньдзюра С.М.