Постанова № 8775767, 22.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

КОПІЯ< Текст >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22.12.2009 р.                                                                                           № 2а- 41073/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

позивача: Шевчук І.О., Северіна І.П., Бондаренко І.В., Плісак С.В.

відповідача: Марченко Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент – Україна» до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення –рішення та акту перевірки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Євроцемент – Україна» (далі - ВАТ «Євроцемент – Україна»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі – ДПІ у Балаклійському районі Харківської області), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 26.08.2009 р. № 0002792301/3 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток на загальну суму 10791235,2 грн., у т.ч. за основним платежем – 4560912,0 грн., за штрафними санкціями - 6230323,2 грн., а також визнати акт перевірки таким, що складений з порушенням чинного законодавства та скасувати його.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки, висновки якого суперечать фактичним обставинам, нормам чинного законодавства; вказує на те, що акт перевірки складено відповідачем з порушенням норм Закону України від 04.12.1990 р. № 509 «Про державну податкову службу в Україні», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року № 925/11205.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, надав заперечення на адміністративний позов та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на виявлені перевіркою порушення податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 26.08.2009 р. № 0002792301/3 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток на загальну суму 10791235,2 грн., у т.ч. за основним платежем – 4560912,0 грн., за штрафними санкціями 6230323,2 грн., в частині визнання акту перевірки таким, що складений з порушенням чинного законодавства, провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «ЄВРОЦЕМЕНТ – Україна» створено шляхом перейменування Відкритого акціонерного товариства «Балцем», ВАТ “ЄВРОЦЕМЕНТ –Україна” є правонаступником прав та обов’язків ВАТ “Балцем”, що підтверджується п.1.1 статуту ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ – Україна», зареєстрованого Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області 24.04.2009 р.

ДПІ у Балаклійському районі Харківської області проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Балцем»», код ЄДРПОУ 00293060, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої було складено акт від 23.01.2009 року № 51/23-104/00293060 (далі – акт перевірки).

На підставі акту перевірки ДПІ у Балаклійському районі Харківської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2009 року № 0000282301/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток на загальну суму 12102286,50 грн., у тому числі за основним платежем - 4560912,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 7541374,50 грн., яке оскаржувалось підприємством в апеляційному порядку шляхом подання первинної та повторних скарг відповідно до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, ДПА у Харківській області та ДПА України.

За результатами апеляційного оскарження ДПА в Харківській області рішенням від 03 червня 2009 року № 2400/10/25-103 (зі змінами від 14 серпня 2009 року № 3439/10/25-103), скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 04 лютого 2009 року № 0000282301/0 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 1311051,00 грн. Штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток зменшені, так як податківцями визнано, що ВАТ „Балцем” правомірно здійснило коригування валових витрат у 2 кварталі 2008 року на суму 11779491,33 грн. у зв’язку з поверненням попередньої оплати за редуктор продавцю – ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - Україна».

В іншій частині рішеннями податкових органів скарги позивача залишені без задоволення.

За результатами розгляду первинної та повторних скарг відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2009 року № 000282301/1, від 09 червня 2009 року № 0000282301/2 аналогічні податковому повідомленню-рішенню ДПІ у Балаклійському районі м. Харкова від 04 лютого 2009 року № 0000282301/0.

26.08.2009 р. відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002792301/3, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 10791235,2 грн., у т.ч. за основним платежем – 4560912,0 грн., за штрафними санкціями 6230323,2 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки з врахуванням рішення ДПА в Харківській області за результатами розгляду повторної скарги від 03.06.2009 року № 2400/10/25-103 зі змінами від 14.08.2009 року № 3439/10/25-103.

Згідно з висновками акту перевірки (стор.108, 109 акту) перевіркою встановлено порушення ВАТ „Балцем” п. 1.1., п.1.2, п.1.6., п.1.32 ст.1, п.4.1. ст.4, п. 5.1., п.п.5.2.1., п.п.5.2.5. п.5.2., п.5.6.1. п.5.6., п.п.5.7.1. п.5.7., п.5.9. ст.5, п.п.8.6.1. п.8.6., п.п. 8.7.1. п.8.7. ст.8, п.п.11.2.1., 11.2.3. п.11.2, п.п.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі по тексту – Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”), внаслідок чого перевіркою збільшені валові доходи підприємства за 2007 рік у розмірі 7675596,00 грн. та за 1 півріччя 2008 року у розмірі 15283677,00 грн.; зменшені валові витрати підприємства за 2007 рік у розмірі 16035279,00 грн., збільшені валові витрати за 1 півріччя 2008 року у розмірі 21326520,00 грн., зменшені амортизаційні відрахування підприємства за 2007 рік у розмірі 575617,00 грн.

Внаслідок вищенаведеного за результатами перевірки збільшено об’єкт оподаткування податком на прибуток за 2007 рік у розмірі 24286492,00 грн., зменшено об’єкт оподаткування за 1 півріччя 2008 року у розмірі 6042843,00 грн. та донараховано податку на прибуток за 2007 рік у розмірі 6071623,00 грн., за 1 півріччя 2008 року у розмірі (-1510711,00 грн.).

Суд вважає висновок перевірки про порушення позивачем п. 1.1., п.1.2, п.1.6., п.1.32 ст.1, п.4.1. ст.4, п. 5.1., п.п.5.2.1., п.п.5.2.5. п.5.2., п.5.6.1. п.5.6., п.п.5.7.1. п.5.7., п.5.9. ст.5, п.п.8.6.1. п.8.6., п.п. 8.7.1. п.8.7. ст.8, п.п.11.2.1., 11.2.3. п.11.2, п.п.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” необґрунтованим у зв’язку з його невідповідністю фактичним обставинам та нормам діючого законодавства з таких підстав.

В розділі 3.1.1 „Валовий дохід” акту перевірки (стор. 8 акту) зазначено, що підприємством порушено п.5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, занижено показники у рядку 01.2 Декларацій «Приріст балансової вартості запасів» за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. у сумі 23 180 525,00 грн., у тому числі: 1кв. 2007р.+ 7 531 045,00 грн., 2 кв. 2007 р. + 565 691,00 грн., 4 кв. 2007р.+ 1 751 887,00 грн., 1кв. 2008 р.+13 329 475,00 грн., 2 кв. 2008 р.+ 2427,00 грн. та завищено вказані показники у 3 кв. 2007р. на суму 739 427,00 грн. Всього занижено валовий дохід на 22 441 098,00 грн. у зв’язку з неправильним відображенням в податковому обліку бухгалтерських даних підприємства ВАТ „Балцем” (стор. 8-9 акту).

В розділі 3.1.2 „Валові витрати” акту перевірки (стор. 12 акту) зазначено, що підприємством порушено вимоги п.5.1. ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 та п.п.11.2.1, 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищено показники у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. у сумі 13700205,00 грн. та занижено показники у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р. у сумі 21253857,00 грн. у зв’язку із неправильним відображенням у валових витратах бухгалтерських даних по операціям з придбання сировини та ТМЦ, що були фактично використані в господарській діяльності підприємства, та по операціям з попереднього авансування.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996- XIV (далі - Закон про бухгалтерський облік), із змінами та доповненнями, визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до ст. ст. 1, 3 цього Закону: бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Висновок перевірки про заниження валових доходів та завищення валових витрат у зв’язку з неправильним відображенням в податковому обліку бухгалтерських даних підприємства зроблено перевіркою без посилання на первинні документи, облікові регістри бухгалтерського обліку, на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, що є порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., зареєстрованим в Міністерств юстиції України 25.08.2005 року № 925/11205.

Підпунктом 2.3.2 вказаного Порядку передбачено, що за кожним відображеним фактом порушення податкового законодавства в акті повинні бути вказані показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів; зазначені первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Пунктами 1.5.-1.7. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами встановлено, що акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового законодавства; за результатами планової перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства; факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення зазначеного, висновок про заниження ВАТ „Бальцем” валових доходів за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. у сумі 22441098,00 грн., завищення валових витрат за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. у сумі 13700205,00 грн. та заниження валових витрат за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р. у сумі 21253857,00 грн. зроблено відповідачем без посилання на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, без викладення змісту порушень з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені.

Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем п. 1.1., п.1.2, ст.1, п.4.1. ст.4, п. 5.1., ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” за рахунок включення до складу валових витрат частини комісійної винагороди, нарахованої не на переданий товар за договором комісії, та відповідно не на виручку від його реалізації, а на витрати по перевезенню комісійного товару, внаслідок чого завищено валові витрати у розмірі 16493299,00 грн., суд зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи, ВАТ „Балцем” (Комітент), правонаступником якого є позивач, були укладені договори комісії на реалізацію продукції власного виробництва № ЕЦГ-У/04/01/07 від 28 грудня 2006 року та № ЕЦГУ/01/01-1/08 від 31 грудня 2007 року з ВАТ “Євроцемент груп –Україна”, № ЕЦГ-Б/К/01.07 від 02 січня 2007 року та № ЕЦГ-Б/К/1/08 від 01 лютого 2008 року з Балаклійської філією ВАТ “Євроцемент груп –Україна”, № ЕЦГ-99/02/07 від 01 лютого 2007 року та № ЕЦГ-К/99/04/08 від 01 квітня 2008 року з Краматорською філією ВАТ “Євроцемент груп –Україна”, № ЕЦГ-СФ/Б/01/07 від 01 лютого 2007 року та № ЕЦГ-СФ/Б/01/08 від 01 лютого 2008 року з Кримською філією ВАТ “Євроцемент груп –Україна”.

Відповідно до п.1.1 вказаних договорів Комісіонер зобов’язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені та за рахунок Комітента одну або декілька угод з продажу цементу на території України на умовах, погоджених Сторонами в Додатках до цих договорів. Згідно з пунктом 4.1 договорів комісійна винагорода, яка повинна бути виплачена Комісіонеру, узгоджується Сторонами в додатках до діючих договорів. Згідно додатків до договорів комісії (специфікацій) комісійна винагорода, яка повинна бути виплачена Комісіонеру, становить 15% від суми всієї виручки від реалізації Товару, згідно умов договору без ПДВ. Крім того, додатками визначено, що транспортні витрати не входять у вартість Товару.

Відповідно до ст.1011 і ст.1018 ЦК України за договором комісії комісіонер зобов’язується за дорученням комітента за винагороду зробити одну або декілька операцій від свого імені, але за рахунок комітента. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Нормами ст. 1013 ЦК України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Відповідно до ст.1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Відповідно до ст.189 ГК України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни. Статтею 190 цього Кодексу визначено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Суд зауважує, що норми чинного законодавства не містять застережень відносно того, що вартість послуг комісіонера (комісійна винагорода) підлягає державному регулюванню, є фіксованою чи регульованою. Відтак, визначаючи розмір комісійної винагороди, сторони керувались умовами договорів комісії .

Відповідно до п.п. 1.20.1. п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (п.п.1.20.8. п. 1.12 ст.1 Закону).

Перевіркою не доведено, що вартість послуг комісіонера (комісійна винагорода) не відповідає рівню звичайної ціни.

Суд зауважує, що норми чинного законодавства не містять приписів відносно необхідності визначення комісійної винагороди виходячи з вартості реалізованого комісіонером товару. Тому, визначення сторонами розміру комісійної винагороди в розмірі 15% від суми всієї виручки від реалізації товару, не суперечить нормам чинного законодавства.

Норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять визначення терміну „виручка від реалізації товару”.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженим наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007р. № 373, ціна реалізації продукції включає: виробничу собівартість, визнані адміністративні витрати, витрати на збут і прибуток. До витрат на збут, згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» відносяться, зокрема, витрати на транспортування готової продукції згідно з умовами поставки. Відповідно, вартість реалізованої продукції (виручка від реалізації) також включає компенсацію зазначених витрат.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) слід розуміти суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Як зазначено в п.2 специфікацій, які є додатками до договорів комісії, Комісіонер забезпечує відшкодування Комітенту залізнодорожнього тарифу. Тобто, в договорах комісії відшкодування суми залізнодорожнього тарифу, понесеного Комітентом при транспортуванні товару залізничним транспортом, пов’язується саме з реалізацію продукції власного виробництва – цементу і відповідно входить до складу виручки від реалізації товару.

Враховуючи фактичні обставини у справі, на підставі досліджених у судовому засіданні договорів комісії, специфікацій (додатків) до договорів, платіжних доручень про перерахування коштів комітенту, платіжних доручень по сплаті залізничного тарифу, звітів комісіонерів, розшифровки сум залізничного тарифу за відвантажений цемент, переліків наданих послуг південною залізницею по залізничним перевезенням, суд вважає помилковим висновок відповідача про те, що частина комісійної винагороди (залізнодорожній тариф) нарахована не на виручку від реалізації товару і не на переданий товар по договору комісії.

Посилаючись на порушення позивачем при включенні до складу валових витрат комісійної винагороди норм п. 1.1., п.1.2, ст.1, п.4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, які визначають поняття „матеріальний актив”, „нематеріальний актив”, „валовий дохід”, відповідач не вказує, в чому саме полягає порушення вказаних норм.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів п. 1.32. ст.1 Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Перевіркою встановлено, що фактично у перевіряємому періоді з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. підприємство проводило реалізацію власної продукції лише по комісійній торгівлі (стор. 13 акту перевірки). З огляду на зазначене, послуги комісіонерів придбані позивачем з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності підприємства та фактично використані у межах його господарської діяльності.

Пунктом 5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.

Нормами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Витрати по оплаті комісійної винагороди підтверджені платіжними дорученнями, звітами комісіонерів, прийнятими комітентом, актами приймання-передачі послуг.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відтак, у відповідач відсутні підстави для виключення зі складу валових витрат комісійної винагороди розмірі 16493299,00 грн.

Нормами п.п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів..., або дата оприбуткування платником податку товарів...

З огляду на зазначене, висновок перевірки про завищення позивачем валових витрат у розмірі 16493299,00 грн. внаслідок невірного визначення розміру комісійної винагороди є необґрунтованим.

Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем п. 1.32 ст.1, п. 5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і як наслідок – завищення валових витрат у розмірі 1466666,7 грн., у тому числі за 2007 рік на 916666,7 грн., за 1 півріччя 2008 року на 550000,0 грн. по господарським операціям з придбання послуг по комерційному обстеженню вагонів від ДП „Трансгарант-Україна” та ТОВ „Універсалспецбуд МРП”, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі Договору № 021161/21/12-01 від 03.05.2001 року, укладеного між ВАТ “Балцем” та Харківською дирекцією залізничних перевезень, остання надає послуги Вантажовласнику по перевезенню вантажів.

Також, позивачем були укладені договори з ДП “Трансгарант –Україна” №8/12-06 від 28.04.2006 року та з ТОВ “Універсалспецбуд МРП” №67/12-07 від 02.04.2007 року, згідно з умовами яких виконавець (Експедитор, Оператор-координатор) за завданням Замовника (позивач) надає послуги по перевірці придатності вагонів в комерційному відношенні.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

На підставі зазначеного позивачем та виконавцями послуг були укладені додаткові угоди № 1 від 16.05.2006 р., № 2 від 28.12.2006 р. до договору №58/12-06 від 28.04.2006р. та № 1 від 30.11.2007р. до договору №67/12-07 від 02.04.2007р., складені протоколи погодження ціни та специфікації, відповідно до якої вартість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику відповідно до умов наведених договорів, узгоджується на підставі зроблених Експедитором розрахунків за представленими Замовником необхідними даними.

Як слідує з матеріалів справи, додаткові послуги експедитора визначені як здійснення перевірки придатності рухомого складу вагонів в комерційному відношенні до моменту фактичного навантаження їх замовником.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

З врахуванням зазначеного, договори укладені позивачем з ДП “Трансгарант –Україна” №8/12-06 від 28.04.2006 року та з ТОВ “Універсалспецбуд МРП” №67/12-07 від 02.04.2007 року є правомірними.

За період перевірки ВАТ „Балцем”, правонаступником якого є позивач, отримало від ДП “Трансгарант –Україна” та ТОВ “Універсалспецбуд МРП” послуги зі здійснення перевірки придатності вагонів в комерційному відношенні до моменту фактичного навантаження на суму 1466666,70 грн., у тому числі за 2007 рік –916666,7 грн., 1 півріччя 2008 року - 550000,00 грн., що підтверджується Актами виконання робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р.

Наведені документи є доказами того, що витрати по придбанню позивачем послуг зі здійснення перевірки придатності вагонів в комерційному відношенні здійснені позивачем у зв'язку з проведенням ним господарської діяльності та підтверджені первинними документами.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996- XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996- XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем акти виконання робіт (надання послуг) зі здійснення перевірки придатності вагонів в комерційному відношенні містять необхідні реквізити, зазначені в п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, у тому числі зміст господарської операції: послуги зі здійснення перевірки придатності вагонів в комерційному відношенні до моменту фактичного навантаження з відомостями про кількість обстежених вагонів. Вказані акти підписані особами, що брали участь при його складанні, і дають змогу їх ідентифікувати. Обсягом господарської операції в даному випадку є вартість виконаних робіт.

Вартість виконаних послуг зі своєчасного забезпечення Замовника відповідним в комерційному відношенні рухомим складом визначена відповідно до пункту 3.1 додаткової угоди № 2 від 28.12.2006 року до договору № 58/12-06 від 28.04.2006 року та п.3.1 договору №67/12-07 від 02.04.2007р. та становить з урахуванням ПДВ відповідно 160000,00 грн. та 130000,00 грн.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі...вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству..; господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Норми чинного законодавства не містять приписів відносно необхідності надання виконавцем послуг інформації замовнику про фактично понесені замовником витрати на надання послуг.

Висновок відповідача стосовно необхідності зазначення в актах виконання робіт (надання послуг) інформації по фактично понесеним витратам на надання послуг по обстеженню вагонів, є безпідставними, так як норми ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996- XIV, не містять вимог відносно необхідності зазначення в первинних документах такої інформації.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про відсутність в первинних документах інформації про конкретні послуги, надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру є безпідставним та таким, що спростовується фактичними обставинами у справі, оскільки в досліджених судом актах виконаних робіт (надання послуг) ці показники зазначені.

Крім вищевикладеного, придбання позивачем спірних послуг підтверджується податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів п. 1.32. ст.1 Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд погоджується з тим, що, оскільки позивач здійснює перевезення готової продукції на підставі договору № 021161/21/12-01 від 03.05.2001 року, укладеного між ВАТ “Балцем” та Харківською дирекцією залізничних перевезень, то послуги по перевірці придатності вагонів в комерційному відношенні використані позивачем в господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.

Нормами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки витрати позивача підтверджені відповідними документами, то у відповідача не було підстав не включати їх до складу валових витрат.

Документи по операціям з наведеними контрагентами відповідають вимогам до первинних документів, встановленим приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р.

Підпунктом 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг), що підтверджується відповідними розрахунковими або платіжними документами; або дата фактичного отримання платником податку результатів послуг, що підтверджується актами прийому - передачі послуг.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість послуг по комерційному обстеженню вагонів у розмірі 1466666,7 грн., наданих позивачу ДП „Трансгарант-Україна” та ТОВ „Універсалспецбуд МРП”.

Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем п. п. 5.1., п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та завищення валових витрат у розмірі 1060000,00 грн. по операції з придбання у ТОВ „Спецтеххімпостачання” підшипників, використання яких у господарській діяльності не доведено, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань та фінансових санкцій по господарській операції з ТОВ „Спецтеххімпостачання” є висновки акту перевірки про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених позивачем у перевіряємому періоді з ТОВ “Спецтеххімпостачання”. ДПІ стверджує, що правочин, укладений позивачем з вказаним суб’єктом, є нікчемним. Одночасно вважає цей правочин таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків, тобто фіктивним, а відтак, не приймає в якості належних документи, якими оформлені відповідні господарські операції. Внаслідок чого робить висновок, що операції з ТОВ “Спецтеххімпостачання” є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері. Безтоварність операцій, на думку ДПІ, доводиться відсутністю у контрагента необхідних для здійснення таких операцій основних засобів та трудових ресурсів.

Висновок відповідача є необґрунтованим з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено актом перевірки, що на підставі договору поставки № 53/07-07 від 27.06.2007р. ТОВ „Спецтеххімпостачання” відвантажило ВАТ “Балцем” товар (підшипники) у липні 2007 року на суму 1272000,0 грн., в т.ч. ПДВ –212000,00 грн. відповідно до витратних накладних № 47 від 15.07.2007 р., № 50 від 27.07.2007 та податкових накладних №43 від 27.07.2007р. на суму 636000,00 грн., в т.ч. ПДВ –106000,00 грн. та № 40 від 15.07.2007р. на суму 636000,0 грн., в т.ч. ПДВ -106000,0 грн.

На підтвердження правомірності включення до складу валових витрат підприємства витрат у розмірі 1060000,00 грн. з придбання у ТОВ „Спецтеххімпостачання” підшипників позивачем надано до суду договір поставки № 53/07-07 від 27 червня 2007 року, паспорти підшипників за №№ 5, 6, 8 та 13, акти вхідного контролю підшипника № 121 від 19 липня 2007 року, № 122 від 19 липня 2007 року, № 123 від 03 серпня 2007 року, № 124 від 03 серпня 2007 року, видаткові накладні № 47 від 15 липня 2007 року. №50 від 27 липня 2007 року, податкові накладні № 40 від 15 липня 2007 року та № 43 від 27 липня 2007 року, платіжні доручення на перерахування коштів № 2507 від 06 липня 2007 року, № 2761 від 19 липня 2007 року, № 3139 від 08 серпня 2007 року, акт списання матеріальних цінностей на виробничі потреби від 24.10.2007р.

Судом встановлено, що придбання, оприбуткування та подальше використання підшипників відображено в бухгалтерському обліку та податковому обліку позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено розрахунок грошовими коштами з постачальником - ТОВ „Спецтеххімпостачання” згідно з платіжними дорученнями від 06.07.07. № 2507 на суму –318000 грн.; від 19.07.07. № 2761 на суму –636000 грн.; від 08.08.07. № 3139 на суму –318000 грн.,

З доданих до матеріалів справи актів списання придбаних у ТОВ „Спецтеххімпостачання” підшипників судом встановлено, що у жовтні 2007 р. списано підшипники на реконструкцію обертальної печі на підставі акту на списання від 24.10.2007 р. № 4, 5 (Дт 152000 “Капітальні інвестиції. Придбання основних засобів”, Кт 207000 “Виробничі запаси. Запасні частини” в сумі 530000 грн.); у листопаді 2007р. списано підшипники на реконструкцію обертальної печі на підставі акту на списання від 20.11.2007 р. № 10-11 (Дт 152000 “Капітальні інвестиції. Придбання основних засобів”, Кт 207000 “Виробничі запаси. Запасні частини” в сумі 530000 грн.).

Надані позивачем до матеріалів справи документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення операцій.

З огляду на зазначене, висновок перевірки про безтоварність та фіктивність господарських операцій по придбанню позивачем підшипників у ТОВ “Спецтеххімпостачання”, спростовуються матеріалами справи.

Суд зауважує, що згідно з нормами чинного законодавства, у разі якщо договір не спрямований на реальне створення правових наслідків, зумовлених ним, укладений лише про людське око, то такий договір є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України). З огляду на зазначене, у відповідача відсутнє право без відповідного рішення суду стверджувати, що операції з поставки підшипників по договору поставки № 53/07-07 від 27 червня 2007 року, є безтоварними, носять лише юридичний, а не фактичний характер.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною першою ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою – третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Договір, що порушує публічний порядок (нікчемний договір) повинен відповідати ознакам, наведеним в ст. 228 ЦК України.

Акт перевірки не містить інформацію про заниження валових доходів чи податкових зобов'язань з ПДВ та несплату податків контрагента позивача - ТОВ „Спецтеххімпостачання” з операцій поставки покупцю – ВАТ „Балцем” підшипників по договору поставки № 53/07-07 від 27 червня 2007 року. Також, в акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать положенням ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Нормами частини другої ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Господарського кодексу України, державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, у тому числі і за збереженням та витрачанням коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; контроль і нагляд у сферах податкових відносин здійснюється уповноваженими державними органами і їх посадовими особами.

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст.2, 8, 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-XII в редакції Закону України від 24.12.1993р. № 3813-XII (далі — Закон України “Про державну податкову службу в Україні”), здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством є завданням та функцією органів державної податкової служби.

Статтею 13 названого Закону передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Нормами чинного законодавства не передбачено право та не встановлено обов'язку сторін договору здійснювати контроль за додержанням норм податкового законодавства своїх контрагентів.

Також слід відмітити, що нормами діючого законодавства з питань оподаткування не передбачена відповідальність платника податків за діяння інших платників. Таким чином, підприємство не повинно нести відповідальність за порушення, вчинені його контрагентами.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для зменшення правомірно визначених валових витрат позивача у розмірі 1060000,00 грн. з операцій придбання у ТОВ „Спецтеххімпостачання” підшипників.

Щодо висновку перевірки про порушення підприємством вимог п.п. 5.6.1 п.5.6., п.п. 5.7.1 п.5.7. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 04.3 Декларації «Витрати на оплату праці» за 2007 рік у розмірі 116591,00 грн. та у рядку 04.4 Декларацій «Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов’язкового страхування» за 2007 рік у розмірі 44511,00 грн., то вказане завищення відкориговане позивачем в декларації за 2007 рік (рядок 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»). Факт самостійного виправлення підприємством вказаної помилки підтверджується актом перевірки (стор. 26, 27 акту перевірки).

Будь-яких інших фактів порушень п.п. 5.6.1 п.5.6. та п.п. 5.7.1 п.5.7. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» актом перевірки не встановлено.

З огляду на зазначене, висновок перевірки про виявлені перевіркою порушення позивачем норм п.п. 5.6.1 п.5.6. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим.

Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем п. п. 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та завищення амортизаційних відрахувань за 2007 рік у розмірі 2533694,00 грн. (рядок 5.2. Декларації – коригування амортизаційних відрахувань за 1, 2 та 3 квартали 2007 року на суму 1972568 грн. та рядок 07 Декларації коригування амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2007 року у розмірі 561126,00 грн.) (стор.32 акту перевірки) суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.п.8.6.1. п.8.6.ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків. Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом. Зазначене рішення приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку сум амортизації, заповненні таблиці 2 «Розрахунок амортизаційних відрахувань» додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал, 1 півріччя та 9 місяців 2007 р. позивачем було допущено помилку, яка призвела до відображення амортизаційних відрахувань у сумах менших, ніж це передбачено п.п.8.6.1. п.8.6.ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 5.1 ст.5 Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Керуючись вказаними нормами, позивач у декларації з податку на прибуток за 2007 рік виправив помилку, допущену при розрахунку сум амортизації за 1 квартал, 1 півріччя та 9 місяців 2007 р. шляхом коригування амортизаційних відрахувань на суму 1972568,00 грн. та нарахував додатково амортизацію за 4 квартал 2007р. у сумі 561126 грн. Про факт самостійного виявлення помилки в нарахуванні амортизації підприємство повідомило відповідача пояснювальною запискою, що подана разом з декларацією про податок на прибуток у лютому 2008 р.

Відповідачем не доведено, що позивач у 2007 році застосовував інші, не передбачені п.п.8.6.1. п.8.6.ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми амортизації, відтак висновок перевірки про порушення позивачем приписів п.п.8.6.1. п.8.6.ст.8 Закону та завищення амортизаційних відрахувань за 2007 рік у розмірі 2533694,00 грн., є необґрунтованими.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон України 2181), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

З огляду на те, що відсутні підстави для донарахування відповідачем податку на прибуток за основним платежем у розмірі 4560912,0 грн., відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п. 17.1.3 п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181 у розмірі 6230323,2 грн.

В частині вимоги позивача про визнання акту перевірки таким, що складений з порушенням чинного законодавства, провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Згідно з ч.3,4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., зареєстрованим в Міністерств юстиції України 25.08.2005 року № 925/11205, акт – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

У разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган відповідно до приписів п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Отже, саме податкове повідомлення-рішення є актом суб'єкта владних повноважень, з прийняттям якого Закон пов'язує виникнення у платника податку зобов'язань по сплаті податку чи збору (обов'язкового платежу). Акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а слугує лише підставою для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, належним способом захисту прав платника податку у разі неправомірного донарахування податку чи збору (обов'язкового платежу), є звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, що складений з порушенням чинного законодавства.

За таких підстав, у частині позовних вимог про визнання акта перевірки таким, що складений з порушенням чинного законодавства та скасувати його, провадження у справі слід закрити.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В порушення зазначеного, відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 26.08.2009 р. № 0002792301/3 ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи, наданими доказами, доведені у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 71, 86, 87, 94, 138, 143, 157, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження за позовними вимогами Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент –Україна»до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання акту перевірки таким, що складений з порушенням чинного законодавства та скасувати його - закрити.

Адміністративний позов в іншій частині вимог Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент –Україна» до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення –рішення –задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 26.08.2009 р. № 0002792301/3 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток на загальну суму 10791235,2 грн., у т.ч. за основним платежем –4560912,0 грн., за штрафними санкціями - 6230323,2 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент –Україна»(64200, Харківська обл., м. Балаклія, проммайданчик ВАТ «Євроцемент –Україна», п/рахунок 260080231212 у ВАТ «Сбербанк Росії»Відділення ХРУ, м. Харків, МФО 320627, код ЄДРПОУ 00293060) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 28.12.2009 р.

Суддя підпис< Текст >                                        П'янова Я.В.

Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >

З оригіналом згідно< Текст >

Суддя Я.В. П*янова< Текст >

Секретар О.В. Нікітіна< Текст >