Постанова № 8775715, 13.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2010 р.                                                                                 № 2а-44892/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю сторін:

представник позивача - не прибув,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області

до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області

провизнання дій неправомірними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, в якому просили визнати дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області неправомірними та передчасними; скасувати постанову про накладення штрафу від 06.10.2009 року, як таку, що винесена неправомірно. Позовні вимоги мотивував тим, що є розпорядником коштів нижчого рівня, в своїй діяльності керується нормативно-правовими актами, які на даний час не надають права зробити перерахунок та виплатити соціальні виплати Шевченко М.В., тобто виконати рішення суду. Крім того позивач зазначає, що відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджет асигнувань, встановлених кошторисами. У зв’язку з цим, у управління відсутня можливість забезпечити виконання рішення через відсутність фінансування на державному рівні. Позивач, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. В матеріалах справи знаходяться заперечення на адміністративний позов, у яких зазначено, що дії державного виконавця відповідають вимогам діючого законодавства, а посилання позивача на відсутність коштів, як обґрунтування невиконання судового рішення не можуть бути взяти до уваги як поважні. Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України, є обов’язковими на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішеннями, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З копії виконавчого провадження № 11816521, відкритого за виконавчим листом, виданим Харківським окружним адміністративним судом № 2а-6917/08 від 05.03.2009 року, встановлено, що 13.03.2009 року підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом про зобов'язання зробити перерахунок за 2008 рік соціальних виплат, і здійснити виплату цих коштів УП та СЗН Красноградської районної державної адміністрації Харківської області на користь Шевченка Миколи Васильовича, а саме: щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щорічної разової грошової допомоги відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику наданий строк для добровільного виконання рішення суду - до 20.03.2009 року.

Копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження 13.03.2009 року.

Згідно листа позивача № 0823/1401 від 23.03.2009 року, на дату підписання листа рішення суду виконано не було, відповідно до п. 4.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, державний виконавець розпочав примусове виконання рішення суду.

Згідно листа позивача № 0823/1401 на дату підписання листа рішення суду виконано не було, відповідно до п. 4.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, державний виконавець розпочав примусове виконання рішення суду.

16.09.2009 року Державним виконавцем була винесена постанова про накладення штрафу в розмірі 510,00 грн., та призначено новий строк виконання рішення суду до 23.09.2009р., попереджено боржника про примусове стягнення штрафу у встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

В призначений строк відповідне рішення суду виконано не було. Керуючись ст.ст. 76, 87 Закону України "Про виконавче провадження", 06 жовтня 2009 року державним виконавцем була винесена постанова про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. за повторне невиконання рішення суду.

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації Харківської області № 0823/4541 повідомило підрозділ про невиконання рішення суду та постанови № 11816521 від 13.03.2009 року. На момент звернення до суду рішення суду не виконано.

Абзацом 12 ч. 2 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-Х ІV, з наступними змінами та доповненнями, передбачено право державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 87 зазначеного закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу – від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Зазначена норма також передбачена п. 10.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5, в якій зазначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Статтею 6 Конвенції “Про захист прав людини та основоположних свобод” передбачено гарантоване кожному право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 "Справа "Півень проти України) свідчить про те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Європейський суд з прав людини у зазначених справах звертає увагу на те, що у випадках, коли боржник є державним закладом, поточні витрати якого фінансуються з державного бюджету через Державне казначейство, рішення по справі залишаються невиконаними з огляду на те, що бюджетне законодавство держави не передбачає такого виду витрат, а також через відсутність відповідної нормативної бази щодо завдань, покладених на міністерства у випадку відсутності бюджетних коштів. Також Європейський суд з прав людини зазначає у цих рішеннях, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Аргумент, що визначає таку відсутність коштів як "виняткові обставини", не може бути прийнято судом. Суд вважає, що якщо можна допустити, що держави втручаються у процедуру виконання судового рішення, таке втручання у результаті може перешкоджати, унеможливлювати чи надмірно затягувати виконання, ні, тим більше, нівелювати саму суть рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, посилання позивача щодо відсутності фінансування відповідних виплат не може бути поважною причиною для невиконання рішення суду і не звільняє позивача від обов'язку здійснювати заходи щодо його виконання.

Суд не бере до уваги посилання позивача про те, що він позбавлений можливості виконати рішення суду через відсутність додаткових джерел надходження грошових коштів на відповідні виплати, оскільки рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, передбачає не лише виплату коштів, а й їх нарахування.

Проте позивачем причини не здійснення перерахунку за вказаним рішеннями суду не наведено, доказів поважності причин, через які перерахунок не здійснений, не надано.

Таким чином, позивачем не вчинено жодних дій, направлених на виконання рішення суду без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 06.10.2009 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації Харківської області штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 1020,00 грн., а також дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Харківській області щодо стягнення штрафу з Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації Харківської області відповідають чинному законодавству, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони судові витрати, через що з позивача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись Законом України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-Х ІV, з наступними змінами та доповненнями, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. N 74/5, ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 181, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови – відмовити.

Стягнути з Управлянні праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Леніна, 90) на користь державного бюджету України, в особі Головного управління юстиції у Харківській області (код 34859512, рахунок № 37313003004513, банк стягувача: Головне управління державного казначейства у Харківській області у м. Харкові, код банку 851011) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 15 січня 2010 року.

Суддя                                                   Мар'єнко Л.М.