Ухвала суду № 87753567, 18.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 лютого 2020 року м. Київ№ 640/6438/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання "Про закриття провадження у справі" ОСОБА_4 у адміністративній справі

за позовом ОСОБА_2 доДержавного реєстратора центру надання адміністративних послуг Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівнитреті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕКОС 53-А", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 провизнання протиправними та скасування реєстраційних дій представники позивача - Свиридовський О.А.;

учасників справи: відповідача та третьої особи-5 - не з`явилися;

третя особа-1 - ОСОБА_3 ;

третя особа-2 - ОСОБА_4 ;

третьої особи-3 - ОСОБА_7 ;

третя особа-4 - ОСОБА_5 .

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни (адреса: 02225, м. Київ, проспект Маяковскього, 29, каб. 105), в якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії №10661050004011553 від 23.06.2018 (про зміну повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників) та №10661070005011553 від 23.06.2018 (про зміну керівника юридичної особи) вчинені державним реєстратором центру надання адміністративних послуг Деснянської районної в місті Києві державної реєстрації Дубина Аллою Борисівною щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" (код ЄДРПОУ 39678489);

зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців Деснянської районної в місті Києві державної реєстрації, внести в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис про визнання недійсним реєстраційного запису №10661050004011553 від 23.06.2018 (про зміну повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників) та №10661070005011553 від 23.06.2018 (про зміну керівника юридичної особи).

В якості підстав позову позивач зазначила, що відповідачем вчинено протиправні дії, внаслідок яких з Єдиного державного реєстру виключено відомості про фізичних осіб засновників ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А» та безпідставно проведено зміни пов`язані зі зміною складу засновників без рішень та/або інших документів, передбачених п. 10 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/6438/19; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання на 20.06.2019; витребувано у Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" (код ЄДРПОУ 39678489); залучено до участі у справі ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ) у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 залучено до участі у справі ОСОБА_4 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕКОС 53-А" в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні 20.06.2019 судом оголошено перерву на 11.07.2019.

11.07.2019 зважаючи на перебування судді Пащенка К.С. у відпустці розгляд адміністративної справи відкладено на 07.08.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2019 залучено до участі у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

07.08.2019 судом оголошено перерву на 12.09.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 закрито підготовче провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду по суті на 14.11.2019.

14.11.2019 та 23.01.2020 судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 18.02.2020.

23.01.2020 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_4 «Про закриття провадження по справі в зв`язку з порушенням підсудності».

В обґрунтування клопотання ОСОБА_4 зазначив, що спірні правовідносини, що виникли між позивачем - учасником ОСББ, який має право брати участь у його діяльності, фактичними учасниками ОСББ, якими прийнято рішення, на підставі якого внесено оскаржувані зміни, і державним реєстратором щодо державної реєстрації змін щодо юридичної особи - ОСББ «ЕКОС 53-А» носять приватно-правовий характер та мають вирішуватись у порядку господарського судочинства.

17.02.2020 представником позивача подано додаткові пояснення, що містили, зокрема, пояснення з приводу клопотання від 23.01.2020 про закриття провадження. Так, позивачем зазначено, що даний спір не є спором, що виник у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди, не є спором про скасування рішень установчих зборів та абстрактну можливість брати у конкретних правовідносинах, а є спором, що виник виключно в результаті невиконання державним реєстратором своїх владно управлінських функцій, зокрема вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», отже спір відноситься до компетенції адміністративних судів та має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Від третьої особи-5 та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

18.02.2020 у судовому засіданні представники позивача та третіх осіб 1, 2, 3, 4 були присутні, представники відповідача та третьої особи 5 у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду були належним чином повідомлені.

У судовому засіданні судом досліджено питання можливості розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 3 частини першої статті 19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III (далі - Закон 2866-III).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону 2866-ІІІ об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна

Частиною другою статті 4 Закону 2866-III встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 85 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Суд зазначає, що предметом позову у даній справі є оскарження одним з засновників юридичної особи ОСББ - ОСОБА_2 дій державного реєстратора зі зміни повного найменування, скороченого найменування, а також інформації про засновників та керівника юридичної особи, що вказує на звернення позивача як співвласника майна багатоквартирного будинку за захистом права участі в ОСББ, а також з метою забезпечення його права в управлінні, утриманні і використанні неподільного та загального майна.

За таких обставин, спірні правовідносини у межах справи стосуються окремих аспектів цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) конкретної юридичної особи, водночас, наслідки вчинення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних дій призводять в першу чергу до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, що вказує на приватно-правовий характер спору, вирішення якого не підлягає за правилами адміністративного судочинства.

Окрім того, суд наголошує, що в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд відмічає, що правові висновки щодо належності даної категорії справ до сфери приватно-правових відносин висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 14.11.2019 (справа № 826/2966/16).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір не підвідомчий адміністративному суду та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 241-243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання "Про закриття провадження у справі" ОСОБА_4 - задовольнити.

2. Провадження у справі № 640/6438/19 за позовом б/н від 12.04.2019 ОСОБА_2 - закрити.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 21.02.2020.

Суддя К.С. Пащенко