Рішення № 87753428, 18.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4667/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Дубінчина О.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Яковенка Г.М.,

представник відповідача – Мисюри О.І.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області /далі – відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області/ про скасування податкового повідомлення-рішення №0017265533 від 15 листопада 2019 року /а.с.5, 18/.

Позов обґрунтований тим, що у зв`язку з хворобою в січні 2019 року позивач не змогла особисто сплатити авансовий внесок єдиного податку та доручила сину ОСОБА_2 здійснити таку сплату, під час якої помилково було вказано платником не її, а сина. 23 вересня 2019 року позивачем особисто сплачено авансовий внесок єдиного податку та тим самим усунуто зазначену помилку. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 813/2487/17 зазначено, що дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми податкового зобов`язання у встановлений строк, не можуть бути підставою для застосування штрафу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с. 27/ зазначив, що в ході проведення камеральної перевірки, результати якої оформлені актом №25689/16-31-55-33/ НОМЕР_1 від 18 жовтня 2019 року, встановлено несвоєчасну сплату позивачем авансових внесків єдиного податку по граничних термінах сплати 20 січня 2019 року, 20 лютого 2019 року, 20 березня 2019 року, 20 квітня 2019 року, 20 травня 2019 року, 20 червня 2019 року, 20 липня 2019 року, 20 серпня 2019 року, 20 вересня 2019 року, у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафну санкцію згідно з податковим повідомленням-рішенням №0017265533 від 15 листопада 2019 року.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлений позов, а представник відповідача заперечував проти нього.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

У період з 10 січня 2017 року по 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) була зареєстрованою фізичною особою-підприємцем за видами діяльності: 47.79 "Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах" та 47.99 "Інші види діяльності роздрібної торгівлі поза магазинами" та перебувала на обліку як платник податків і зборів в Миргородській ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області з 11 січня 2017 року /а.с. 53-54/.

При цьому ФОП ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року перебувала на спрощеній системі оподаткування /а.с. 84/ та була платником єдиного податку 2 групи /а.с. 83/.

18 жовтня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 25689/16-31-55-33/ НОМЕР_1 від 18 жовтня 2019 року /а.с.28-29/.

У вказаному акті зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимоги пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України внаслідок порушення встановленого цією нормою строку сплати авансових внесків єдиного податку при граничних термінах сплати 20 січня 2019 року, 20 лютого 2019 року, 20 березня 2019 року, 20 квітня 2019 року, 20 травня 2019 року, 20 червня 2019 року, 20 липня 2019 року, 20 серпня 2019 року, 20 вересня 2019 року.

На підставі акта перевірки № 25689/16-31-55-33/ НОМЕР_1 від 18 жовтня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення – рішення №0017265533 від 15 листопада 2019 року (форма "Ш") /а.с. 31/, яким зобов`язано ОСОБА_1 сплатити штраф в сумі 3755,70 грн.

Не погодившись із прийняттям такого податкового повідомлення-рішення, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Правовідносини з приводу сплати єдиного податку унормовані Податковим кодексом України /у відповідній редакції, далі – ПК України/.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо /пункт 31.3 статті 31 ПК України/.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу визначено суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та належать до другої групи платників єдиного податку, а саме: фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

За змістом пунктів 293.1 та 293.2. статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Додатком 2 до рішення тридцять восьмої сесії сьомого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №163 від 23 червня 2018 року "Про затвердження Положення про єдиний податок та встановлення ставок єдиного податку" /а.с.78-81/ для суб`єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які здійснюють діяльність у м. Миргороді за видами діяльності: 47.79 "Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах" та 47.99 "Інші види діяльності роздрібної торгівлі поза магазинами" встановлено ставку єдиного податку у розмірі 20% розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено з 1 січня 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 4173 гривні.

Таким чином, авансовий внесок єдиного податку для платників другої групи на 2019 рік становив 834,60 грн (4173,00 грн х 20%).

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Отже, позивач як платник єдиного податку другої групи була зобов`язана сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансових внесків у сумах 834,60 грн до 20 січня 2019 року, до 20 лютого 2019 року, до 20 березня 2019 року, до 20 квітня 2019 року, до 20 травня 2019 року, до 20 червня 2019 року, до 20 липня 2019 року, до 20 серпня 2019 року, до 20 вересня 2019 року, до 20 жовтня 2019 року, до 20 листопада 2019 року та до 20 грудня 2019 року.

Як встановлено судом та підтверджено інтегрованою карткою платника податків з єдиного податку з фізичних осіб ОСОБА_1 /а.с.73-77/, а також квитанціями №0.0.1242580267.1 від 18 січня 2019 року /а.с.93/, №0.0.1474137046.1 від 23 вересня 2019 року /а.с.22/, №0.0.1270421501.1 від 18 лютого 2019 року /а.с.93/, №0.0.1299199148.1 від 18 березня 2019 року /а.с.92/, №0.0.1327248080.1 від 16 квітня 2019 року /а.с.92/, №0.0.1354230412.1 від 16 травня 2019 року /а.с.91/, №0.0.1384058795.1 від 18 червня 2019 року /а.с.91/, №0.0.1408212017.1 від 15 липня 2019 року /а.с.90/, №0.0.1437674573.1 від 16 серпня 2019 року /а.с.90/, код квитанції 1722-5717-0125-1058 від 19 вересня 2019 року /а.с.90/: при граничному терміну сплати авансового внеску у сумі 834,60 грн - 20 січня 2019 року позивач сплатила авансовий внесок - 18 січня 2019 року у сумі 400,00 грн та 23 вересня 2019 року у сумі 435,00 грн; при граничному терміну сплати авансового внеску у сумі 834,60 грн - 20 лютого 2019 року позивач сплатила авансовий внесок - 18 лютого 2019 року у сумі 835,00 грн; при граничному терміну сплати авансового внеску у сумі 834,60 грн - 20 березня 2019 року позивач сплатила авансовий внесок - 18 березня 2019 року у сумі 835,00 грн; при граничному терміну сплати авансового внеску у сумі 834,60 грн - 20 квітня 2019 року позивач сплатила авансовий внесок - 16 квітня 2019 року у сумі 835,00 грн; при граничному терміну сплати авансового внеску у сумі 834,60 грн - 20 травня 2019 року позивач сплатила авансовий внесок - 16 травня 2019 року у сумі 835,00 грн; при граничному терміну сплати авансового внеску у сумі 834,60 грн - 20 червня 2019 року позивач сплатила авансовий внесок - 18 червня 2019 року у сумі 835,00 грн; при граничному терміну сплати авансового внеску у сумі 834,60 грн - 20 липня 2019 року позивач сплатила авансовий внесок - 15 липня 2019 року у сумі 835,00 грн; при граничному терміну сплати авансового внеску у сумі 834,60 грн - 20 серпня 2019 року позивач сплатила авансовий внесок - 16 серпня 2019 року у сумі 835,00 грн; при граничному терміну сплати авансового внеску у сумі 834,60 грн - 20 вересня 2019 року позивач сплатила авансовий внесок - 19 вересня 2019 року у сумі 835,00 грн.

Отже, при граничному терміну сплати до 20 січня 2019 року авансовий внесок у повній сумі 834,60 грн сплачений позивачем 18 січня 2019 року (у сумі 400,00 грн) та 23 вересня 2019 року (у сумі 435,00 грн), тобто повна сплата авансового внеску у встановленому розмірі (834,60 грн) відбулася лише 23 вересня 2019 року.

Той факт, що авансовий внесок у сумі 435,00 грн сплачувався сином позивача ОСОБА_2 23 січня 2019 року /а.с. 88/, не виключає склад податкового правопорушення, за який до позивача застосовано штраф, оскільки така сплата авансового внеску також відбулася поза межами встановленого пунктом 295.1 статті 295 ПК України строку сплати авансового внеску єдиного податку. Крім того, як визнала в судовому засіданні сама позивач авансовий внесок за січень 2019 року у повному обсязі сплачений нею 23 вересня 2019 року, а грошові кошти, що сплачені її сином 23 січня 2019 року згідно квитанції №0.0.1248695257.1, повернуті як помилково сплачені.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

За наявності у позивача станом на 20 січня 2019 року податкового боргу з єдиного податку авансові внески, які сплачувалися позивачем впродовж лютого-вересня 2019 року, зараховувалися відповідачем на виконання наведеної норми кодексу у рахунок погашення податкового боргу за січень 2019 року, що в свою чергу призвело до несвоєчасної сплати авансових внесків єдиного податку за лютий - вересень 2019 року.

Пунктом 300.1 статті 300 ПК України визначено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що штраф накладено на позивача правомірно, у зв`язку з чим підстави для скасування податкового повідомлення – рішення №0017265533 від 15 листопада 2019 року відсутні.

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 813/2487/17, суд відхиляє, оскільки фактичні обставини у справі № 813/2487/17 відмінні від тих, які встановлені у цій справі, а саме: у справі № 813/2487/17 податкове зобов`язання сплачено позивачем своєчасно, але з неправильним зазначенням у платіжному дорученні рахунку отримувача коштів, тоді як у цій справі, що розглядається, позивач порушила встановлений Податковим кодексом України строк та несвоєчасно сплатила авансовий внесок, зокрема допустила бездіяльність по сплаті авансового внеску у сумі 435,00 грн до 20 січня 2019 року.

Так, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 813/2487/17 Верховним Судом зазначено: "За встановлених судами обставин сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 26 квітня 2017 року (платіжне доручення №10), тобто у строк, передбачений пунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку, оскільки помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету".

Отже, у задоволенні позову слід відмовити, а відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017265533 від 15 листопада 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 лютого 2020 року.

Суддя Н.І. Слободянюк