Постанова № 8775340, 03.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-45211/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Ясківець М.П.,

за участю:

представника позивача Богодист І.К.,

представника відповідача Шумської І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "ПВК Кремінь"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкових вимог та визнання неправомірним застосування застави та опису активів, -

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2009 року Закрите акціонерне товариство "ПВК Кремінь" (надалі по тексту позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області ( надалі по тексту - відповідач)про скасування податкових повідомлень - рішень №0002822301/0/2888 від 09.10.2008, №0002822301/1/4014, №0003712301/1/4015 від 24.12.2008, №0002822301/2/868 від 25.03.2009 та визнання нечинними першу податкову вимогу №1/205 від 11.02.2009, другу податкову вимогу № 2/748 від 17.06.2009 та визнання неправомірним застосування застави і безпідставним опис активів від 05.05.2009 (з урахування доповнених позовних вимог).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що договори на поставку масла вершкового, укладені ЗАТ «ПВК Кремінь»з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «К «МалКом», містять різні умови розрахунку, поставки, укладені в різні періоди, а також зазначав, що ціни на масло вершкове змінилися від 2008 року до січня 2009 року від 10,00 грн за 1 кг до 32 грн за 1 кг, а отже вважають, що ЗАТ «ПВК кремінь»правомірно нараховано валовий дохід від реалізації масла вершкового за 2 квартал 2008 року. А підставою для віднесення до валових витрат отримання ЗАТ «ПВК Кремінь»транспортних послуг є акти виконаних робіт, рахунки та податкові накладні, які первинними документами та відповідають вимогам встановленим законодавством, а вимоги щодо визначення товаро - транспортної накладної бланком суворої звітності скасовано, а отже відсутність ТТН не є підставою для не включення до валових витрат отримання транспортних послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, зазначав, що податковою інспекцією було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності ЗАТ ПВК «Кремінь»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.01.2007 по 30.06.2008. За результатами перевірки було складено акт №2732/23-210/34890725 від 29.09.2008. та прийнято податкове повідомлення рішення №0002822301/0/2888 від 09.10.2008 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 33998,00 грн, в тому числі 29251,00 грн основний платіж та 4747,00 грн штрафна санкція. Після розгляду скарг Позивача в порядку апеляційного оскарження Кременчуцькою 0ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0002822301/1/4014 від 24.12.2008, а також було збільшено 2925,00 грн штрафні санкції і відповідно винесено податкове повідомлення-рішення №0003712301/1/4015 від 24.12.2008. Після розгляду повторної скарги платника податку платника податку було винесено податкове повідомлення рішення №0002822301/2/868 від 29.03.2009.Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті Кременчуцькою ОДПІ внаслідок виявлених порушень податкового законодавства з боку ЗАТ «ПВК «Кремінь»та у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, обєктивно оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство "ПВК Кремінь", є юридичною особою (ідентифікаційний код 34890725.) Підприємство взято на податковий облік Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області 14.03.2007 за № 9873 та зареєстровано як платник податку на додану вартість 14.03.2007 (свідоцтво № 10028001, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 348907216033).

У термін з 02.09.2008 по 29.09.2008 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області на підставі направлення від 02.09.2008 № 1841/001841, на підставі статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок субєктів господарювання проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "ПВК Кремінь"", код за ЄДРПОУ 34890725 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.01.2007 по 30.06.2008.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2008 № 2732/23-210/34890725, у якому зафіксовані, зокрема, наступні порушення:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.4.1 пункт 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97 від 22.05.1997, а саме: занижений податок на прибуток за 2007 рік на 4617 грн, в тому числі за 3 квартал 2007 року на 3587 грн, 4 квартал 2007 р. на 1030 грн, за І півріччя 2008 року на 24634 грн, в т.ч. за 1 квартал 2008 року - на 5401 грн, за 2 квартал 2008 року - 19233 грн

На підставі акту перевірки прийнято:

- податкове повідомлення рішення 09.10.2008 №0002822301/0/2888 яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 33998 грн з них: за основним платежем у сумі 29 251 грн та за штрафними санкціями в сумі 4747 грн;

Позивач не погодився з зазначеним повідомленням-рішенням та оскаржив його у адміністративному порядку.

Відповідно до вимог пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 21.06.2001 № 253, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Таким чином, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області за результатами розгляду в адміністративному порядку скарг позивача, які залишено без задоволення, складено на надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення № 0002822301/1/4014 від 24.12.2008, №20002822301/2/868 від 25.03.2009 якими визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 33998 грн з них: за основним платежем у сумі 29 251 грн та за штрафними санкціями в сумі 4747 грн, а також було збільшено на 2925 грн штрафні санкції, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0003712301/1/4015 від 24.12.2008.

11.02.2009 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області було винесено першу податкову вимогу № 1/205, щодо суми 2925,00 грн, а 17.06.2009 винесено другу податкову вимогу №2/748 на суму 2925,00 грн

05.05.2009 було складено акт № 18/24-135 опису активів ЗАТ «ПВК Кремінь»на які поширюється право податкової застави та 12.05.2009 податкову заставу зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом № 2343327 від 12.05.2009, наданим Полтавською філією державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України

З даними рішеннями та діями не погодився позивач та оскаржив їх до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено наступні обставини, що зумовили визначення позивачу податкового зобов'язання.

01.01.2008 ЗАТ"ПВК Кремінь"(Продавець) було укладено з ТОВ «Компанія МалКом»(Покупець) договір №ДГ-04/08/01-2 , відповідно до умов якого - Продавець зобовязується передати Покупцю продукти харчування (Товар) в кількості, за цінами та якістю,які погоджуються сторонами в договорі та в накладних,а Покупець зобовязується прийняти вказаний Товар і оплатити його на встановлених умовах (пункт 2.1. Договору).Орієнтовна загальна вартість Товару становить 5000000,00 грн, вартість кожної окремої партії Товару визначається Продавцем в рахунках та накладних (пункт 4.1- 4.2. Договору). Відповідно до розділу 6 цього Договору,Поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця на умовах ЕХW (м. Кременчук, склад Продавця) за Міжнародними правилами Інкотермс 2000. Продавець зобовязаний, після направлення заявки та перерахування Покупцем передплати на банківський рахунок Продавця протягом 1 доби завантажити Товар. Датою відвантаження товару та його вагою є дата та вага, вказана у видатковій накладній.

Відповідно до видаткової накладної РН-310301 від 31.03.2008 постачальник ЗАТ «ПВК Кремінь»відповідно до умов Договору №ДГ-04/08/01-2 від 01.01.2008 реалізовано ТОВ «Компанія МалКом»масло вершкове (моноліт) в кількості 11000,00 кг за ціною 11,31 грн без ПДВ.

01.04.2008 ЗАТ"ПВК Кремінь"(Продавець) було укладено з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) договір №ДГ-01/04/01-1 , відповідно до умов якого Продавець зобовязується поставити та передати у власність Покупця продукти харчування (Товар),а Продавець Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах Даного Договору. Ціна,кількість та якість Товару, вказуються у накладних,які є невідємною частиною Даного Договору (пункт 1.1. 1.2. Договору).Ціна за одиницю товару вказується в накладній (пункт 4.1. Договору).Розрахунок проводиться Покупцем протягом 14 ( чотирнадцяти) днів з моменту прийняття товару (пункт 5.1. Договору).Відповідно до розділу 6 цього Договору, передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки.

Відповідно до видаткової накладної РН-030402 від 03.04.2008 постачальник ЗАТ «ПВК Кремінь»відповідно до умов Договору №ДГ-01/04/01-1 від 01.04.2008 реалізовано ФОП ОСОБА_1 масло вершкове в кількості 10 000,00 кг за ціною 15,00 грн без ПДВ.

Контролюючий орган під час перевірки дійшов до висновку, що позивачем було занижено податок на прибуток та відповідно донараховано податкове зобовязання із вказаного податку в розмірі 29251,00 грн, внаслідок того, що реалізація позивачем масла вершкового в березні 2008 року здійснювалась ТОВ «Компанія «МалКом»,яка є повязаною особою ЗАТ"ПВК Кремінь", за цінами нижчими від цін реалізації субєкту господарювання ОСОБА_1 тому відповідно і обчислено дохід за звичайними цінами, що діяли на дату продажу масла вершкового СГД ОСОБА_1

Проте, суд не погоджується із названими доводами з урахуванням наступного.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ТОВ «Компанія «МалКом»є повязана особа, так як є засновником ЗАТ «ПВК Кремінь»з часткою у статутному фонді 62,37%.

Відповідно до пункту 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР, пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає оподаткування операцій саме із пов'язаними особами.

Згідно із підпунктом 7.4.2 пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до пункту 1.20 статті 1 названого Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.10 пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із Законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

А підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Виходячи з підпункту 1.20.2 пункту 1.20 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) також може використовуватися інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як видно з матеріалів справи, Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області не надано суду інформацію про укладені договори з продажу ідентичних товарів, що мали місце на момент укладання позивачем договору продажу продукції масла вершкового ТОВ «Компанією МалКом», також в акті перевірки та в ході судового розгляду справи податковим органом не було здійснено належного аналізу економічного обґрунтування застосованих ним для донарахування податку на додану вартість цін, будь-якої оцінки зібраній інформації щодо ідентичних договорів не надано, із запитом до платника податку про обґрунтування рівня договірних цін не звернувся, окрім порівняння умов укладених договір між ТОВ «Компанією МалКом» та ФОП ОСОБА_1, при цьому суд зазначає, що вищевказані договори укладені з проміжком у три місяці (01.01.2008 і 01.04.2008).

Також договори відрізняють умовами поставки Товару, (у договорі із ТОВ «Компанією МалКом»- поставка здійснюється на умовах ЕХW (м. Кременчук, склад Продавця) за Міжнародними правилами Інкотермс 2000, а згідно умов договору з ФОП ОСОБА_1- продаж здійснюється в пункті поставки, при цьому відповідач зазначає,що оскільки не документального підтвердження, щодо транспортування товару СПД ФО ОСОБА_1 при проведенні перевірки не було надано, то фактично умови поставки масла вершкового були ідентичні, однак суд вважає, що такі твердження податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, та не доводять ідентичність умов поставки товарів.

Крім того, умови договорів різняться строками оплати, так згідно договору №ДГ-04/08/01-2, укладеного з ТОВ «Компанія МалКом», оплата здійснюється у безготівковій формі на банківський рахунок Продавця, протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення рахунку, у розмірі 100 % вартості партії Товару, а відповідно до умов договору №ДГ-01/04/01-1, укладеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 розрахунок проводиться Покупцем протягом 14 днів з моменту прийняття товару, вид розрахунку безготівковий.

Таким чином, оскільки податковий орган не здійснив всіх необхідних дій по доведенню неправомірного використання відповідачем договірної ціни, не довів даних обставин, тому не мав права на нарахування податкового зобов'язання за непрямими методами.

А оскільки вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III, серед яких відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни договору рівню звичайних цін, тому у податкового органу не було правових підстав застосовувати підпункту 4.3.4 пункту 4.3 статті 4 вищезазначеного Закону, так як застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, приходить до висновку про те, що позивачу неправомірно донараховано податок на прибуток та відповідно, неправомірно застосовані фінансові санкції, оскільки для нарахування зобов'язання за непрямими методами позивач використав підпункт 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який суперечить пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де встановлено, що у випадку, коли норма Закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.

Враховуючі наведено, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено заниження валового доходу від реалізації масла вершкового в 2 кварталі 2008 року на загальну суму 36900,00 грн, що в свою чергу виключає нарахування податкового зобовязання із податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується, висновку податкового органу щодо завищення валових витрат підприємства за 2007 рік в розмірі 18 468,00 грн, в т.ч. за 3 квартал 2007 року 14348,00 грн, за 4 квартал 2007 року - 4120,00 грн, за І півріччя 2008 року 61 635,0 грн, в т.ч. за 1 квартал 2008 року 21 602,00 грн, за 2 квартал 2008 року в розмірі 40 033,00 грн внаслідок віднесення до складу валових витрат вартість отриманих від фізичних осіб транспортних послуг без повного документального підтвердження фактичного їх отримання, суд зазначає наступне.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем було віднесено до валових витрат вартість транспортних послуг, наданих субєктами господарської діяльності фізичними особами: ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, так:

- ЗАТ"ПВК Кремінь" у 2007 році та 1 півріччі 2008 року, згідно договорів № 01/11/07-1 від 01.11.2007, №17/09/07-1 від 17.09.2007, № 03/08/07-1 від 03.08.2007, № 02/06/08-1 від 2.06.2008,№ 05/05/08-1 від 28.05.2008, № 01/04/08-1 від 01.04.2008,03/03/08-1 від 34.03.2008, № 02/01/08-1 від 02.01.2008, № 01/07/08-1 від 01.07.2008 укладених із субєктом господарювання фізичною особою ОСОБА_2 ( м. Комсомольськ, код НОМЕР_1) «На транспортні послуги (грузоперевезення по Україні), на підставі актів виконаних робіт: від 24.07.2007 на суму 720 грн, в т.ч. ПДВ 120 грн; від 17.08.2007 на суму 2248,00 грн, в т.ч. ПДВ 374,67грн; від 19.09.2007 на суму 4975,00 грн, в т.ч. ПДВ 829,16 грн; від 13.11.2007 на суму 1995 гри., в т.ч. ПДВ 333 грн; від 11.01.2008 на суму 1260 грн, в т.ч. ПДВ 210 грн; від 16.01.2008 на суму на суму 1620,00 грн в т.ч. ПДВ- 270 грн, від 04.03.2008 на суму 6220 грн, в т.ч. ПДВ 1037 грн, 21.04.2008 на суму 1980 грн, в т.ч. ПДВ 330 грн, 22.04.2008 р. на суму 1980 грн , в т.ч. ПДВ 330 грн, 25.04.2008 на суму 1785 грн, в т.ч. ПДВ 297 грн, 07.05.2008 на суму 1980 грн, в т.ч. ПДВ 330 грн, 28.05.2008. на суму 3550 грн, в т.ч. ПДВ 592 грн, 04.06.2008 на суму 2250 грн, в т.ч. ПДВ 375 грн, від 06.06.2008 на суму 2625грн, в т.ч. ПДВ 437 грн, від 11.06.2008 на суму 2160 грн, в т.ч. ПДВ 360 грн, від 12.06.2008 на суму 2070 грн, в т.ч. ПДВ 345 грн, від 13.06.2008 на суму 950 грн, в т.ч. ПДВ 158 грн, від 17.06.2008 р. на суму 1680 грн, в т.ч. ПДВ 280 грн, від 18.06.2008 на суму 1710 грн, в т.ч. ПДВ 285 грн, до валових витрат віднесено суму наданих транспортних послуг по перевезенню товарів за 2007 рік в сумі 12958 грн в т.ч. за 3 квартал 2007 року 10696 грн, за 4 квартал 2008 року 2262 грн за І півріччя 2008 року в сумі 30940 грн, в т.ч. за 1 квартал 2008 року 8416 грн, за 2 квартал 2008 року 22524грн Всього 43898 грн.

- ЗАТ"ПВК Кремінь" в І півріччі 2008 року згідно договору № 1/04/08-1 від 01.04.2008 укладеного із субєктом господарювання фізичною особою ОСОБА_3. (м. Комсомольськ, іпн НОМЕР_2) «На транспортні послуги (грузоперевезення по Україні) на підставі актів виконаних робіт від 11.12.2007 на суму 2230,50, в т.ч. ПДВ 371,75 грн; від 04.04.2008 на суму 1995 грн, в т.ч. ПДВ- 333 грн; 09.04.2008 на суму 2040 грн, в т.ч. ПДВ- 340 грн, від 16.05.2008 на суму 1620грн, в т.ч. ПДВ- 270 грн; від 23.05.2008 на суму 1980 грн, в т.ч. ПДВ- 330 грн; до валових витрат віднесено суму наданих транспортних послуг по перевезенню товарів за 2007 рік в сумі 1858 грн, в тому числі за ІV квартал 1858 грн та за 1 півріччя 2008 року в сумі 8154, в т.ч. за 2 квартал 2008 року 8154 грн Всього в сумі 10 012 грн.

- ЗАТ"ПВК Кремінь" в 2007 році та 1 півріччі 2008 року, згідно договору № 19 від 10.08.2007 укладеного із субєктом господарювання фізичною особою ОСОБА_4 ( м.Кременчук, іпн.НОМЕР_3 ) «На транспортні послуги (грузоперевезення по Україні) на підставі актів виконаних робіт №101 від 14.08.2007 на суму 1760,00 грн без ПДВ; №97 від 10.08.2007 на суму 1892,00 грн без ПДВ.; № 0000000013 від 22.01.2008 на суму 5100грн без ПДВ; № 0000000014 від 24.01.2008. на суму 3232 грн без ПДВ; до валових витрат віднесено суму наданих транспортних послуг по перевезенню товарів за 2007 рік в сумі 3652 грн, в т.ч. за 3 квартал 2007 року. 3652 грн, за І півріччя 2008 року в сумі 12767грн, в т.ч. за 1 квартал 2007 року 8332 грн, за 2 квартал 2008 року 4435 грн Всього в сумі 16419 грн.

- ЗАТ"ПВК Кремінь" в І півріччі 2008 року згідно договору б/н від 01.02.2008 укладеного із субєктом господарювання фізичною особою ОСОБА_6 (м. Харків, іпн НОМЕР_4 ), «На транспортні послуги (грузоперевезення по Україні) на підставі рахунків та актів виконаних робіт: акт від 12.02.2008 на суму 1680 грн без ПДВ; акт від 28.02.2008 на суму 1512,00 грн без ПДВ; Рахунок №б/н від 17.04.2008 на суму 1680,00 грн без ПДВ; до валових витрат віднесено суму наданих транспортних послуг по перевезенню товарів за І півріччя 2008 року в сумі 4872 грн, в т.ч. за 1 квартал 2008 року -3192 грн, за 2 квартал 2008 року -1680 грн Всього в сумі 4872 грн.

- ЗАТ"ПВК Кремінь" в І півріччі 2008 року згідно договору від 02.04.2008 укладеного із субєктом господарювання фізичною особою ОСОБА_5 ( м. Кременчук, іпн.НОМЕР_5 ) «На транспортні послуги (грузоперевезення по Україні) на підставі рахунків та актів виконаних робіт: від 03.04.2008 та рахунок №3/04 на суму 1620,00 грн без ПДВ.; від 02.04.2008 на суму 1620,00 грн без ПДВ до валових витрат віднесено суму наданих транспортних послуг по перевезенню товарів за 1 півріччя 2008 року в сумі 3240 грн, в т.ч. за 2 квартал 2008 р. 3240 грн.

- ЗАТ"ПВК Кремінь" в І півріччі 2008 року згідно договору №21/03/08-1 від 21.03.2008 укладеного із субєктом господарювання фізичною особою ОСОБА_7 (м. Кременчук, іпн.НОМЕР_6) «На транспортні послуги (грузоперевезення по Україні) на підставі рахунку № 5 від 21.03.2008 р. на суму 1995 грн в т.ч. ПДВ - 333 грн; до валових витрат віднесено суму наданих транспортних послуг по перевезенню товарів за І півріччя 2008 року в сумі 1662 грн, в т.ч. за 1 квартал 2008 р. 1662 грн.

Водночас податковим органом наголошено на тому, що при здійснені вантажних перевезень, зазначеними вище перевізниками в жодному випадку не підтверджено товарно-транспортними накладними, а отже такі витрати не належать до складу валових витрат підприємства, однак суд вважає що такі твердження не відповідають фактичним обставинам та не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Із пояснень представників позивача встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що характер діяльності, яка провадиться позивачем потребує доставки товарів, а договори укладались позивачем з метою здійснення господарської діяльності.

В ході судового розгляду справи позивачем подано податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, а також платіжні доручення на оплату за отримані транспортні послуги, з відміткою про проведення платежів банком, а отже підтверджують реальність оформлених такими накладними господарських операцій.

У звязку з наведеним, вказані документи відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підтвердженням факту здійснення господарських операцій згідно умов вищезазначених договорів є акти приймання-передачі робіт, копії яких долучені до матеріалів справи, податкові накладні, рахунки та платіжні доручення.

Представлені бухгалтерські документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства, при цьому податковим органом зауважень до їх складання не заявлено.

Крім того, відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"закріплено диспозитивний метод організації бухгалтерського обліку на підприємстві: питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації; підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

З огляду на викладене, досліджені судом рахунки на оплату транспортних послуг, акти виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні, у своїй сукупності спростовують твердження відповідача про відсутність взаємозв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача та засвідчують їх відповідність підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку .

Так, згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, відповідно до яких платником - ЗАТ"ПВК Кремінь" перераховано на користь контрагентів по вище перелічених договорах фізичним особам підприємцям грошові кошти за виконані роботи, що в свою чергу підтверджує факт здійснення таких послуг, а дати списання коштів з банківського рахунку повязується із настанням “другої події”, що є передумовою для збільшення валових витрат.

Слід зазначити, що пунктом 5.10 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Щодо посилань відповідача на вимоги Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, які визначають, що товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, то такі суд відхиляє, оскільки чинне законодавство не передбачає для формування валових витрат платників податків обовязкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів, тобто з метою податкового обліку така не застосується.

Таким чином, цілком правомірним є підтвердження валових витрат позивача у спірний період наданими первинними документами бухгалтерського обліку і, відповідно, правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по оплаті транспортних послуг.

Що стосується винесення першої та другої податкових вимог, а також застосування податкової застави суд зазначає слідуюче.

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до підпункт 5.2.5 пункт 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Як вбачається із матеріалі в справи та не заперечується сторонами, за результатами розгляду первинної скарги ЗАТ"ПВК Кремінь" від 19.12.2008, податковим органом було збільшено розмір штрафної (фінансової) санкції винесено податкове повідомлення рішення від 24.12.2008 №0003712301/1/4015 про застосування штрафної санкції ЗАТ «ПВК Кремінь»на суму 2925,00 грн у відповідності до підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" яке було отримано позивачем 26.12.2008 разом із податковим повідомленням - рішенням №0002822301/1/4014 від 24.12.2008, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 33998 грн з них: за основним платежем у сумі 29 251 грн та за штрафними санкціями в сумі 4747 грн

Згідно із підпунктом 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Абзацом "а" підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк, а абзацом «б»цієї ж норми визначено, що друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 1.3. статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Правовий аналіз наведеної норми законодавства дозволяє зробити висновок, що законодавцем передбачено єдину підставу для нарахування сум штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону, а саме - нарахування суми податкового зобов'язання (основного платежу) податковим органом.

Зважаючи, що податковим повідомленням - рішенням №0003712301/1/4015 від 24.12.2008 донараховано суму штрафних в розмірі 2925,00 у звязку із донарахуванням податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 29251,00 грн, яке донараховано окремим повідомленням рішенням та є не узгодженим, а отже штрафні санкції, які нараховані у звязку зі визначенням податкового зобовязання є його не відємною частиною, а отже самі по собі не можуть вважатися узгодженою сумою податкового зобов'язання, а отже суд приходить до висновку, що винесення першої податкової вимоги від 11.02.2009 № 1/205 вимоги та другої податкової вимоги № 2/748 17.06.2009 щодо суми 2925,00 грн здійснено безпідставно та всупереч вимогам законодавства, крім того, суду наголошує, що другу податкову вимогу позивачу надіслано вже під час розгляду адміністративної справи, щодо оскарження податкових повідомлень рішень.

При цьому суд зауважує, що перша податкова вимога від 11.02.2009 № 1/205 на суму штрафних санкцій 29925,00 грн, була направлена позивачу лише 12.05.2009, про що свідчить відбиток штемпелю поштового відділення на конверті, копія якого наявна в матеріалах справи.

Як встановлено судом в ході судового розгляду справи, що 05.05.2009 контролюючим органом було складено акт № 18/24-135 опису активів ЗАТ «ПВК Кремінь»на які поширюється право податкової застави та 12.05.2009 податкову заставу зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом № 2343327 від 12.05.2009, наданим Полтавською філією державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України.

Пунктом 8.1. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із підпунктом 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» право податкової застави виникає, зокрема, несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Підпунктом 8.7.1 (є) пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що активи платника податків звільняються з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" підпункту 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Враховуючі вищевстановлені обставини винесення податкових вимог, суд приходить до висновку, що опис актів від 05.05.2009 та застосування податкової застави у звязку із несплатою штрафних санкцій у розмірі 2925,00 грн є безпідставними та такими, що прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги, що згідно із частиною 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факти заниження позивачем валового доходу від реалізації масла вершкового в 2 кварталі 2008 року на загальну суму 36900,00 грн, а також не доведено факт завищення валових витрат підприємства за 2007 рік в розмірі 18 468,00 грн, в т.ч. за 3 квартал 2007 року 14348,00 грн, за 4 квартал 2007 року - 4120,00 грн, за І півріччя 2008 року 61 635,0 грн, в т.ч. за 1 квартал 2008 року 21 602,00 грн, за 2 квартал 2008 року в розмірі 40 033,0 грн внаслідок віднесення до складу валових витрат вартість отриманих від фізичних осіб транспортних послуг без повного документального підтвердження фактичного їх отримання.

За таких обставин, відповідно, донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 29251, 00 грн є необґрунтованим, а застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.3. пункт 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 4747 грн та 2925 грн - безпідставним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0002822301/0/2888 від 09.10.2008, №0002822301/1/4014, №0002822301/2/868 від 25.03.2009 є протиправними та підлягають скасуванню у звязку із визначенням позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 29251,00 грн та відповідно нарахованих штрафних санкцій розмірі 4747,00 грн, та податкове повідомлення рішення №0003712301/1/4015 від 24.12.2008 є протиправними та підлягає у звязку із нарахуванням штрафних санкцій в розмірі 2925,00 грн

В свою чергу, суд приходить до висновку, що перша податкова вимога від 11.02.2009 №1/205 та друга податкова вимога від 17.06.2009 № 2/748 є протиправними та підлягають скасуванню, а також суд вважає за можливе визнати неправомірними опис активів від 05.05.2009 та застосування застави на активи платника податків при цьому враховуючи положення підпункту 8.7.1 (є) пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "ПВК Кремінь" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкових вимог та визнання неправомірним застосування застави та опису активів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0002822301/0/2888 від 09.10.2008, №0002822301/1/4014, №0003712301/1/4015 від 24.12.2008, №0002822301/2/868 від 25.03.2009, визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу від 11.02.2009 №1/205, другу податкову вимогу від 17.06.2009 № 2/748, визнати неправомірним опис активів платника податків Закритого акціонерного товариства "ПВК Кремінь"від 05.05.2009 та застосування застави на активи платника податків Закритого акціонерного товариства "ПВК Кремінь".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "ПВК Кремінь"витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного судучерез Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 09 березня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко