Постанова № 8773464, 25.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 р. справа № 2а-1399/10/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалая С.Ю.

за участю

представника позивача - Азарова О.А.,

представника відповідача - Плохіх В.О., Махніборода В.Л.,

Махно С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кон-Траст» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової Інспекції № 0001302342/0-38052 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 109578,00 гривень, у тому числі 73052,00 гривень основного платежу та 36526,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової Інспекції № 0001292342/0-38053 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 168744,00 гривень, у тому числі 112496, 00 гривень основного платежу, та 56 248,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кон-Траст», звернувся до суду з позовною заявою до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Костянтинівської обєднаної державної податкової Інспекції № 0001302342/0-38052 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 168312,00 гривень, у тому числі 112208,00 гривень основного платежу та 56104,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, № 0001292342/0-38053 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 168744,00 гривень, у тому числі 112496, 00 гривень основного платежу, та 56 28,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідачем Костянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кон-Траст» (Далі за текстом ТОВ «Кон-Траст») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт перевірки від 08.12.2009 року № 1085/23-2-23598649 (Далі за тестом - акт перевірки).

За висновками наведеного акту і не зважаючи на надані ним пояснення, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення рішення : № 0001302342/0-38052 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 168312,00 гривень, у тому числі 112208,00 гривень основного платежу та 56104,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, № 0001292342/0-38053 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 168744,00 гривень, у тому числі 112496, 00 гривень основного платежу, та 56 28,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Вказує, що підставою для донарахування ТОВ «Кон-Траст» податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток та з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок відповідача викладений в акті перевірки, про порушення ТОВ «Контраст» п.п. 5.2.1 п.5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.4 абз. 1 пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу витрат податку на прибуток та до складу податкового кредиту вартості товарів придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугстройіндустрія», що на думку відповідача призвело до заниження: податку на прибуток підприємств у сумі 112496,00 гривень, у тому числі за 2007 рік у сумі 50245,00 гривень за 1 квартал 2008 року у сумі 24510,00 гривень, за півріччя 2008 року у сумі 62251, 00 гривень, за три квартали 2008 року у сумі 62251,00 гривень, за 2008 рік у сумі 62251,00 гривень.

Податку на додану вартість у сумі 112208,00 гривень, у тому числі за жовтень 2007 року у сумі 14 619, 00 гривень за листопад 2007 року у сумі 17132,00 гривень, за грудень 2007 року у сумі 261,00 гривень, за січень 2008 року у сумі 4810,00 гривень, за березень 2007 року у сумі 12560,00 гривень, за квітень 2008 року у сумі 7615,00 гривень, з травень 2008 року у сумі 16055,00 гривень, за червень 2009 року у сумі 39156,00 гривень.

При цьому контролюючий орган виходив з того, що документи первинного обліку, видані посадовими особами вказаного підприємства засвідчують учасників та зміст господарських операцій з поставки товарів (накладні, рахунки, податкові накладні), не мають сили первинного документа та не можуть бути підставою для відтворення в бухгалтерському обліку зазначених операцій, а отже і в податковому обліку, оскільки вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2008 року у справі № 1-530/2008 визнано винними за ч. 3.ст. 28 , ч.2 ст. 205 УК України осіб, які не мають відношення до виданих контрагентом первинних документів.

ТОВ «Контраст» не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями та вважає, що вони підлягають скасуванню.

Актом перевірки встановлено, що витрати ТОВ «Кон-Траст» на придбання товарів, так само і податковий кредит, у вищезазначених сумах підтверджені первинними документами (рахунками, платіжними дорученнями, накладними, податковими накладними) які складені відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. ТОВ «Кон-Траст», як свідчить акт перевірки, на момент проведення перевірки контролюючим органом здійснив розрахунок на повну суму поставки з ТОВ «Лугбудіндустрія». Кредиторська заборгованість у ТОВ «Кон-Траст» перед ТОВ «Лугбудіндустрія» в бухгалтерському обліку станом на 01.09.2009 року складає 40190,81 гривень, яка була погашена шляхом виписки векселя серії АА № 1729813 від 10.09.09, що підтверджується актом прийому передачі від 24.09.09 року.

Таким чином ТОВ «Кон-Траст» повністю підтвердило первинними документами відображені у податкових деклараціях витрати та податковий кредит, і жоден із первинних документів, за рахунок яких сформовано валові витрати у розмірі 449983,00 гривень та податковий кредит у розмірі 112208, 00 гривень не визнано недійсним, у Костянтинівської ОДПІ були відсутні правові підстави для застосування пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами».

Зазначив, що будь яких фактів з приводу обізнаності ТОВ «Кон-Траст» щодо встановлених вироком суду фактів здійснення окремими громадянами фіктивної підприємницької діяльності, реєстрації вищезазначеного підприємства на осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність та не здійснювали її, визнання недійсними статутних документів цього підприємства і свідоцтва платника податку на додану вартість податкова інспекція в акті перевірки не навела, так само як і не оспорюється придбання ТОВ «Кон-Траст» товарів у ТОВ «Лугстройіндустрія» та зв'язок витрат на таке придбання з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин наполягає на висновку про відсутність законних підстав для збільшення ТОВ «Кон-Траст» за спірними податковими повідомленнями-рішеннями обєкту оподаткування як з податку на прибуток так і з податку на додану вартість, донарахування йому суми податкового зобовязання та застосування до нього штрафних санкцій.

В обґрунтування позову посилається на ст. 19,67 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведене просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої просить визнати частково недійсним податкове повідомленння-рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової Інспекції № 0001302342/0-38052 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 109578,00 гривень, у тому числі 73052,00 гривень основного платежу та 36526,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, визнати недійсним податкове повідомленння-рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової Інспекції № 0001202342/0-38053 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 168744,00 гривень, у тому числі 112496, 00 гривень основного платежу, та 56 248,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду заперечення відповідно до яких зазначили, що проведеною перевіркою, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення рішення, встановлено, що придбання ТМЦ у ТОВ «Лугстройіндустрія» по таких первинних документах, як податкові накладні, видаткові накладні, реєстри отриманих податкових накладних за період з 01.10.07 по 31.05.08 року, виписки банку, що свідчать про сплату грошей на рахунки ТОВ «Лугстройіндустрія», журнал ордер № 6, «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.10.07 по 30.09.09 року, відомість обліку товару на складі 281.

Костянтинівським міськрайсудом Донецької області 23.12.08 по справі № 1-530/2008 винесено вирок відносно громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до якого зазначених громадян визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ст.. 205 КК України (здійснення фіктивного підприємництва).

Вказаним рішенням визначено, що дані особи, як безпосередні керівники підприємств, в тому числі ТОВ «Лугстройіндустрія», за період з січня 2007 року по липень 2008 року здійснювали фіктивне підприємництво шляхом проведення безтоварних операцій таких яким право власності на продані чи придбані товари фактично не буде передано. Ці операції мають лише документальне відображення у первинному обліку підприємств шляхом складання підроблених первинних фінансово-господарських документів, чим незаконно завищено податковий кредит підприємств контрагентів. Крім того, фіктивне підприємництво здійснювалося за попередньою змовою осіб з посадовими особами підприємств контрагентів про отримання на розрахунковий рахунок грошових коштів та подальше повернення їх вказаним особам готівкою за вирахуванням від 4% до 4,5% від перерахованої суми.

Вважають, що проведені ТОВ «Лугстройіндустрія» та ТОВ «Кон-Траст» господарські операції не спричинили реальному настанню правових наслідків.

Зазначає, що несплачений позивачем податок на прибуток та ПДВ внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Кошти перераховувались підприємством без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, укладений правочин між ТОВ «Кон-Траст» та ТОВ «Лугстройіндустрія» суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України, а отже вважають його нікчемним.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області визначено, що громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за період з січня 2007 року по липень 2008 року використовуючи реквізити та печатку ТОВ «Лугстройіндустрія», здійснювали фіктивне підприємництво шляхом проведення безтоварних операцій. Ці операції мають лише документальне відображення у первинному обліку підприємств шляхом складення підроблених первинних фінансово-господарських документів, чим незаконно завищено податковий кредит та валові витрати підприємств контрагентів.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається на ст.ст. 203, 215 ч.2, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662, 909, 908, Цивільного кодексу України, п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань», ст. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» п.п. 1.2. п.1, п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ст. 72 КАС України.

Таким чином, вважають, що висновки перевіряючих повністю відповідають вимогам діючого законодавства.

З огляду на вищенаведене просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача надали до суду уточнені заперечення згідно яких, крім вищевикладеного зазначили, що із матеріалів перевірки вбачається, що між ТОВ «Кон-Траст» та ТОВ «Лугстройіндустрія» було укладено угоди від 12.01.07 № 2, від 08.01.08 року № 1 на постачання продукції виробничо - технічного призначення. Умовами угод передбачено, що Постачальник зобовязується передати у власність товар Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити продукцію згідно зі специфікаціями, які є невідємною частиною цього договору. Розрахунки за поставлені ТМЦ здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, відвантаження продукції здійснюється зі складу постачальника автотранспортом покупця, термін дії угод до 31.12.08 р.

На виконання зазначених угод покупцем в період з жовтень - грудень 2007 року, січень-травень 2008 року отримано від Постачальника продукцію виробничо-технічного призначення в кількості більше ніж 9,5 т. на загальну суму 539978,79 гривень, в тому числі по податковим накладними, відомостями аналітичного обліку по рахунку 631.

Розрахунки за отриманий товар ТОВ «Кон-Траст» здійснено: частково шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Лігбудіндустрія» 26008060088989 в ДРУ КБ «Приватбанк» в сумі 449690,65 гривень (в т.ч. ПДВ), частково за рахунок погашення дебіторської заборгованості Постачальника, яка станом на 01.10.07 року складає 52097,33 гривень. Залишок несплаченої суми погашений шляхом виписки векселя, серія АА 1729816 від 10.09.09 року на суму 40190,81 гривень.

Таким чином, дані бухгалтерського обліку ТОВ «Кон-Траст» свідчать, що взаємні зобовязання за угодами від 12.01.07 року № 2, від 08.01.08 р. № 1 субєктами господарювання виконані у повному обсязі.

На підставі товарних та податкових накладних, виписаних ТОВ «Лігбудіндустрія» Позивачу в податкових періодах, що охоплені перевіркою збільшено:

1.Валові витрати по рядку 04.1 Декларацій з податку на прибуток підприємства на суму 449983, 00 гривень, в тому числі за 2007 рік на суму 200978,00 гривень, в 1 кварталі 2008 на суму 98039,00 гривень, у тому числі 6 за 2007 рік на суму 200978,00 гривень, в 1 кварталі 2008 року на суму 98039,00 гривень, в півріччі 2008 року на суму 249005,00 гривень, за три квартали 2008 року на суму 249005,00 гривень, за 2008 рік на суму 249005,00 гривень.

2.Податковий кредит до рядку 10.1 Декларацій з ПДВ на суму 73052,00 гривень, у тому числі :за жовтень 2007 року 14619,00 гривень за листопад 2007 року - 17132,00 гривень, за грудень 2007 року 261,00 гривень, січень 2008 року 4810,00 гривень за березень 2008 року. 12560,00 гривень, за квітень 2008 року 7615,00 гривень, за травень 2008 року 16055,00 гривень.

За даними бухгалтерського обліку позивача за перевірений період не встановлено формування валових витрат, що повязані з транспортуванням продукції виробничо-технічного призначення зі складу Постачальника, а також інших витрат, повязаних з завантажуванням та розвантажуванням продукції від Постачальника, пояснення щодо їх відсутності, на момент перевірки, не надані.

З метою підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Лугбудіндустрія» 20.11.2009 року на адресу ДПІ у Жовтневому р-ні у м. Луганську направлено запит про проведення зустрічної перевірки.

На підставі інформації ДПІ у Жовтневому р-ні у м. Луганську, встановлено, що ТОВ «Лугбудіндустрія» перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 28.09.2006 року за № 6036. За юридичною адресою підприємство не знаходиться. Засновник та директор ТОВ «Лугбудіндустрія» на неодноразові запрошення до ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську не зявляються, від будь яких пояснень щодо господарської діяльності підприємства відмовляється. З липня 2009 року податкова звітність до податкової інспекції підприємством не надається. Останні звітні дані з ПДВ за червень 2009 року, з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року.

На підставі вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2008 року у кримінальній справі № 1-530/2008 відносно громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, засуджених за ч.2 ст. 205 КК України, серед іншого встановлено, що 15.01.2007 громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та підсудний ОСОБА_4 для здійснення фіктивного підприємництва спільно з керівником ТОВ «Стройіндустрія» Дахненко І.О., яка не була ознайомлена з їх злочинним планом, відкрили розрахунковий рахунок № 26008060088989 для ТОВ «Лугбудіндустрія» у відділенні Донецького регіонального управління «Приват-Банк», МФО 335496. Під час відкриття розрахункового рахунку Дахненко І.О. заключила з банком договір на встановлення та використання програмного забезпечення системи «Клієнт-банк», електронний ключ (електронний підпис) від якої на електронному носії інформації разом з печаткою підприємства та його установчими документами передала підсудному ОСОБА_4, який в свою чергу передав їх ОСОБА_1, ОСОБА_2 в м. Костянтинівці.

Звертає увагу суду на те, що розрахунки за отриману від ТОВ «Лугбудіндустрія» продукцію Позивачем здійснені шляхом перерахування грошових коштів саме на розрахунковий рахунок № 26008060088989 у відділення Донецького регіонального управління «Приват-Банк», який використовувався злочинною групою для здійснення фіктивного підприємництва шляхом проведення безтоварних операцій - таких, по яким право власності на продані чи придбані товари фактично не було передано.

Зазначає, що таким чином проведені ТОВ «Лугбудіндустрія» з ТОВ «Кон-Траст» господарські операції не можна вважати такими, що спричинили реальному настанню правових наслідків.

З огляду на вищенаведене просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кон - Траст» згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області,- є юридичною особою, ідентифікаційний код 23598649, дата проведення державної реєстрації 06.09.1995р. (а.с.29, том 1), здійснює свою діяльність згідно Статуту затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кон - Траст» 01.08.2008 року, проведено державну реєстрацію змін до установчих документів 26.08.08р. (а.с.7-28).

ТОВ «Кон - Траст», взято на облік у Костянтинівській обєднаній державній податковій інспекції як платника податків 28.09.1995р. за номером 450 (а.с.31), згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.04.2009 р., виданого Костянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією 13.08.1997р., зареєстровано як платника податку на додану вартість (а.с.30, том1).

Відповідач Костянтинівська обєднана державна податкова інспекція (Далі за текстом Костянтинівська ОДПІ) є субєктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Уповноваженими робітниками Костянтинівської ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кон - Траст» (код ЄДРПОУ23598649) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року.

За наслідками проведеної перевірки було складно акт № 1085/23-2-23598649 від 08.12.2009 (а.с.32-66, том 1).

Згідно висновків вказаного акту серед іншого встановлені порушення:

1). п.п.5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону від 22.05.1997 із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 112496,00 гривень, у тому числі за 2007 рік у сумі 50245,00 гривень, за 1 квартал 2008 року у сумі 24510,00 гривень, за півріччя 2008 року у сумі 62251,00 гривень, за три квартали 2008 року у сумі 62251,00 гривень, за 2008 рік у сумі 62251,00 гривень;

2). п.1.4 ст.1 п.п. 7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 112208,00 гривень, в тому числі за жовтень 2007 року у сумі 14619,00, за листопад 2007 року у сумі 17132,00 гривень, за грудень 2007 року у сумі 261,00 гривень, за січень 2008 року у сумі 4810,00 гривень, за березень 2008 року у сумі 12560,00 гривень, за квітень 2008 року у сумі 7615,00 гривень, за травень 2008 року у сумі 16055,00 гривень, за червень 2009 року у сумі 39156 гривень.

На підставі акту перевірки Начальником Костянтинівської ОДПІ 21.12.2009 року прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0001302342/0-38052 та № 0001292342/0-38053 (Далі за текстом-спірні податкові повідомлення-рішення) (а.с.68-69, том 1).

Згідно податкового повідомлення-рішення від 21.12.2009 № 0001302342/0-38052 Костянтинівською ОДПІ за порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції Закону від 22.05.1997 із змінами та доповненнями) ТОВ «Кон - Траст» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 168312,00 гривень у тому числі за основним платежем 112208,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 56104,00 гривень.

Вказане податкове повідомлення рішення оспорюється позивачем частково - на загальну суму 109578,00 гривень, у тому числі 73052,00 гривень основного платежу та 36526,0 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 21.12.2009 № 0001292342/0-38053 Костянтинівською ОДПІ за порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, ТОВ «Кон - Траст» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 168744,00 гривень у тому числі за основним платежем 112496,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 56248,00 гривень.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень визначено пп. «б» п.п. 4.2.2. ст. 4, п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Відповідно підпункту «б» підпункту 4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Як вбачається із описової частини акту перевірки висновки податкового органу щодо встановлених порушень з боку ТОВ «Кон-Траст» ґрунтуються на нікчемності вчинених правочинів, встановлених вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у кримінальній справі № 1-530/2008 та вчинених згідно:

-Договору поставки № 2 від 12.01.2007 року, що підписаний директором ТОВ «Кон-Траст» - Чупруном С.В. та директором ТОВ «Лігбудіндустрія» - Гикавчук І.А.;

-Договору поставки № 1 від 08.01.2008 року, що підписаний директором ТОВ «Кон-Траст»-Чупруном С.В. та директором ТОВ «Лігбудіндустрія» - Дахненко І.А.

Відповідач у описовій частині акта зазначив, що вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у кримінальній справі № 1-530/2008 встановлено, що громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з січня 2007 року по липень 2008 року використовуючи реквізити та печатку ТОВ «Лігбудіндустрія», здійснювали фіктивне підприємництво шляхом проведення безтоварних операцій. Ці операції мають лише документальне відображення у первинному обліку підприємств шляхом складання підроблених первинних фінансово-господарських документів, чим незаконно завищено податковий кредит та валові витрати підприємств контрагентів (а.с. 51-52, том 1).

Разом з тим, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд не приймає посилання відповідача на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у кримінальній справі № 1-530/2008 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Договор поставки № 2 від 12.01.2007 року підписаний директором ТОВ «Кон-Траст» - Чупруном С.В. та директором ТОВ «Лігбудіндустрія» - Гикавчук І.А., а Договор поставки № 1 від 08.01.2008 року підписаний директором ТОВ «Кон-Траст»-Чупруном С.В. та директором ТОВ «Лігбудіндустрія» - Дахненко І.А.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у кримінальній справі № 1-530/2008 серед контрагентів, що брали участь у проведенні безтоварних операцій ТОВ «Кон-Траст»,- не зазначено, також не визнано винними осіб, які підписали двосторонні договори № 2 від 12.01.2007 року, № 1 від 08.01.2008 року та не встановлено того, що вказані договори та інші документи, що повязані з ними, були підроблені.

До того ж у цьому вироку встановлено, що не всі правочини, що вчинені ТОВ «Лігбудіндустрія» були безтоварними.

Також ж у цьому вироку встановлено, що в період з 05.03.2007 року по липень 2008 року, знаходячись за адресою: м. Костянтинівка, вул. А.Невського , 7/6, підсудні ОСОБА_1, та ОСОБА_2, діючи за згодою з іншими членми організованої злочинної групи, на виконання розробленого злочинного плану, маючи у своєму розпорядженні реквізити, печатку, банківські рахунки ТОВ «Лігбудіндустрія», ТОВ «Гранд - Альфа», що знаходяться у Костянтинівській філії ДРУ «ПриватБанк» та АБ «Український комунальний банк» м. Луганськ, здійснювали фіктивне підприємництво, шляхом складання підробленої первинної бухгалтерської документації по безтоварних правочинах за попередньою змовою у групі осіб із посадовими особами інших підприємств Донецької області, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження.

Представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що у відношенні керівника ТОВ «Кон-Траст» оперативно - розшукові заходи також не проводяться, кримінальної справи також не порушено, установчі документи ТОВ «Лігбудіндустрія» у встановленому законом порядку не визнано недійсними, свідоцтво платника ПДВ не анульовано.

Суд також не приймає посилання відповідача в описовій частині акту перевірки на не надання ТОВ «Кон-Траст» документів, що засвідчують транспортування товару до перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 2.3.2 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

При цьому відповідачем до акта перевірки не додано пояснень посадових осіб або інших працівників ТОВ «Кон-Траст», щодо відсутності первинних та інших документів.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Правочин може бути визнано недійсним у разі, якщо зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільною законодавства, а також моральним засадам суспільства, у разі якщо особа, що вчинила правочин не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, правочии, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже для визнання правочину недійсним, належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проте відповідачем всебічно не зясовано дійсних обставин та правовідносин сторін, а тому дійшли суперечливих висновків щодо правової природи договорів, що укладені між позивачем та його контрагентом, та належно не дослідили наявність тих обставин, які є підставою для визнання правочину нікчемними.

До того ж недійсність такого правочину, що вчинено сторонами в даних спірних правовідносинах, прямо не передбачена законом.

Згідно частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2.2 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку N КО-1 "Прибутковий касовий ордер" і N М-20 "Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей" накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (типова форма N М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку. Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (типова форма N М-20) виписується підприємством, що здійснює відпуск товарно-матеріальних цінностей, у трьох примірниках на підставі договору (контракту), нарядів, інших відповідних документів та підписується особою, яка надала дозвіл на відпуск товарно-матеріальних цінностей, і головним бухгалтером.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом були витребувані документи, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, з яких вбачається фактична реалізація товару іншим контрагентам.

До того ж відповідачем до суду надано витребувані документи, а саме: лист ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, який свідчить про відсутність станом на 05.03.10 заборгованості з боку ТОВ «Лугстройіндустрія» з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Відповідач не звертався до суду з позовом щодо визнання срірних угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, що також свідчить про недоведеність підстав нікчемності договорів поставки.

З огляду на викладене, посилання відповідача на нікчемність правочинів є безпідставним і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені позивачем договори з контрагентом направлені на реальне виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнано, а податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані контрагентами по реальним господарським операціям, в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думу суду відповідачем не доведено правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень рішень.

Отже виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку про задоволення позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кон-Траст» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової Інспекції № 0001302342/0-38052 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 109578,00 гривень, у тому числі 73052,00 гривень основного платежу та 36526,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової Інспекції № 0001292342/0-38053 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 168744,00 гривень, у тому числі 112496, 00 гривень основного платежу, та 56 248,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кон-Траст» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень Костянтинівської обєднаної державної податкової Інспекції № 0001302342/0-38052 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 109578,00 гривень, у тому числі 73052,00 гривень основного платежу та 36526,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, № 0001292342/0-38053 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 168744,00 гривень, у тому числі 112496, 00 гривень основного платежу, та 56 248,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0001292342/0-38053 від 21.12.2009 року.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової Інспекції № 0001302342/0-38052 від 21.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 109578,00 гривень (сто девять тисяч пятсот сімдесят вісім гривень), у тому числі 73052,00 гривень (сімдесят три тисячі пятдесят дві гривні) основного платежу та 36526,00 гривень (тридцять шість тисяч пятсот двадцять шість гривень) штрафних (фінансових) санкцій.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25 березня 2010 року.

Повний текст постанови складений 30 березня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Христофоров А.Б.