Постанова № 8773453, 24.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-20920/09/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Козаченка А.В.

при секретарі                                                  Шалагіновій М.В.

за участю:

представників позивача                     Стоян О.Б., Стрига В.В.

представника відповідача           Майдикова С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», Відкрите акціонерне товариство «Керамет»,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», Відкрите акціонерне товариство «Керамет».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі акту №172/23-1/00191721 від 28.03.2005р. про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122342/0 від 30.03.2005р., яким до ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» застосовані штрафні (фінансові) санкцій за податком на прибуток в розмірі 2226591,00 грн., у тому числі 1388791,00 грн. податку та 837800,00 грн. штрафних санкцій.

Позивач вважає, що прийняте рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження податку на прибуток у розмірі 1388791,00 грн., при цьому не зробив ніяких пояснень з яких мотивів були здійснені такі розрахунки. Відповідачем в акті перевірки встановлено заниження скоригованого валового доходу на 3939000,00 грн. та завищення валових витрат на 1616337,00 грн. з посиланням на розділи 2.1, 2.2 акту перевірки.

Також, позивач посилається на чисельні порушення відповідачем при складанні акту перевірки, розрахункових помилок у таблицях на сторінці 16.

Крім цього, позивач вважає, що висновки відповідача щодо заниження валового доходу на суму 818920,75 грн. від реалізації векселя є помилковим, які не узгоджуються з вимогами п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та позицією Державної податкової адміністрації України, висловленою у листі від 16.07.2004р. №13292/7/15-1117, де вказано, що при отриманні в оплату продукції векселя, така операція розцінюється як друга (заключна) операція по продажу продукції, при цьому валові доходи та валові витрати не змінюються.

До того ж, позивач не згодний з висновками відповідача про порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо не включення в розрахунок приросту (убутку) балансової вартості корисних копалин (сировини). Позивач зазначає, що згідно п.5.9 вказаного Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). На думку позивача видобуті корисні копалини не є придбаними і на їх придбання витрати не понесені.

Також, позивач вважає безпідставним виключення з валових витрат платежів за користування надрами у розмірі 127537,00 грн., оскільки згідно ст.27 Кодексу України про надра, плата за користування надрами стягується у вигляді платежів за користування надрами, які відповідна до п.12, 13 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» включені в перелік загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів). Згідно п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми внесених (нарахованих) суми внесених (нарахованих) податків, зборів, обов’язкових платежів, встановлених Законом України «Про систему оподаткування», підлягають до складу валових витрат.

Крім цього, позивач зазначив, що визначення відповідачем завищення валових витрат у сумі 148800,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 372181,00 грн. не обґрунтовано відповідними розрахунками. Позивач вважає, що валові витрати відображені у деклараціях у повній відповідності з даними первинного бухгалтерського обліку та документально обґрунтоване.

На підставі викладеного просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000122342/0 від 30.03.2005р. про застосування фінансових санкцій з податку на прибуток в розмірі 2226591,00 грн., в тому числі 1388791,00 грн. та 837800,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Донецької області від 21.12.2005р. по справі №34/116а було задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Волноваської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, визнано недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення №0000122342/0 від 30.03.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1388791,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 837800,00 грн., всього на загальну суму 2226591,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2006р. по справі №34/116а постанову Господарського суду Донецької області від 21.12.2005р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2009р. по справі №К-19461/06 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Волноваської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було скасовано постанову Господарського суду Донецької області від 21.12.2005р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2006р. у справі №34/116а в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000122342/0 від 30.03.2005р. щодо визначення позивачу суми податкового зобов’язання на суму 327521,00 грн., в тому числі податку на прибуток у сумі 204701,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 122820,00 грн. у зв’язку з невключенням позивачем до складу валового доходу у 4 кварталі 2004 року доходу від реалізації векселя. Справу в цієї частині позовних вимог було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000122342/0 від 30.03.2005р. щодо визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 327521,00 грн., в тому числі податку на прибуток у сумі 204701,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 122820,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду заперечення в яких зазначив, що перевіркою правильно виявлене вчинене позивачем порушення та відповідачем у відповідності з висновками акту перевірки та вимогами чинного законодавства прийняте податкове повідомлення-рішення №0000122342/0 від 30.03.2005р. щодо визначення позивачу суми податкового зобов’язання на суму 327521,00 грн., в тому числі податку на прибуток у сумі 204701,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 122820,00 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог (т.3 а.с.65-66).

Представники третіх осіб в судове засідання, яке відбулося 24 березня 2010 року не з’явилися, про час, дату та місце слухання справи були повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надали. Під час проведення минулих судових засідань надали наступні пояснення.

Представник Відкритого акціонерного товариства «Керамет» у судовому засіданні надав пояснення, що будь-які документи стосовно обліку господарської операції з отримання від позивача векселя №643357422160 від 30.12.2004 року у бухгалтерському та податковому обліку товариства, не збереглися за давністю подій.

Представник Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» у судовому засіданні також зазначив, що будь-які документи, окрім наданих ним у судовому засіданні (т.3 а.с.55-60) стосовно обліку господарської операції з передачі позивачу векселя №643357422160 від 30.12.2004 року у бухгалтерському та податковому обліку товариства, не збереглися за давністю подій.

Представниками як позивача, так і відповідача, у судовому засіданні були надані пояснення, що у сторін також відсутні документи або відомості про можливі джерела отримання інформації стосовно відображення господарських операцій з передачі та отримання векселя №643357422160 від 30.12.2004 року у бухгалтерському та податковому обліку контрагентів позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також враховуючі раніше надані у судовому засіданні пояснення представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині позову підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач 30.11.1993р. зареєстрований Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області як юридична особа, про що зроблено відповідний запис про державну реєстрацію (т.1 а.с.68). Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Волноваському районі як платник податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право у тому числі:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

- здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

- застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України (Пункт 11 статті 11 із змінами, внесеними згідно з Законом № 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ).

Таким чином, відповідач є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

В результаті документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. було складено Акт №172/23-1-00191721 від 28.03.2005р., яким виявлено ряд порушень, одним з яких є порушення вимог п.п.4.1.1, п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5, п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, позивач не включив до складу валового доходу у 4 кварталі 2004 року доход від реалізації векселя в сумі 818920,75 грн. та занижено скоригований валовий дохід на 3120100,00 грн. за 2004 рік (т.1 а.с.30-34).

На підставі вказаного Акту перевірки від 28.03.2005р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0000122342/0 від 30.03.2005р., яким в частині вищевказаного порушення визначено податкове зобов’язання на суму 327521,00 грн., в тому числі податку на прибуток в сумі 204701,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 122820,00 грн. (т.1 а.с.13).

Відповідно до Акту перевірки від 28.03.2005р., судом встановлено, що саном на 21.02.2002р., ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» мав заборгованість за отримані товарно-матеріальні цінності та виконані роботи перед ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» у сумі 2692367,81 грн. Ця заборгованість була погашена наступним чином: частково сплачена грошовими коштами згідно виписки банка 30.12.2004р. у сумі 996023,92 грн., а частково погашена простим векселем №643357422160 від 30.12.2004р. на суму 1494035,89 грн. в рахунок погашення зобов’язань за реалізований товар (емітованим ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»). Акт прийому-передачі від 30.12.2004р. /додаток №6/ (т. 1 а.с.69-73, 79, 83-90).

Згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №К/3012/1 від 30.12.2004р. простий вексель номінальною вартістю 1494035,89 грн., отриманий від ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» продано ВАТ «Великоанадольським вогнетривким комбінатом» Відкритому акціонерному товариству «Керамет», код 13508852, за 818920,75 грн. Акт прийому-передачі цінних паперів від 30.12.2004р. до угоди купівлі-продажу цінних паперів №К/3012/1 від 30.12.2004р. /додаток №7/ (т.1 а.с.74, 91-92).

ВАТ «Керамет» - покупець, від імені якого, згідно договору доручення на купівлю цінних паперів, діє його повірений ТОВ «Бета Фактор», код 32582319 /ліцензія ГКЦБ ИФР серія АА 04977 від 08.09.2003р./ (т.1 а.с.77-78).

ВАТ «Керамет» провів розрахунки за отриманий вексель 13.01.2005р. у сумі 732139,11 грн., 28.01.2005р. у сумі 177103,18 грн. (т.1 а.с.76).

02.02.2005р. ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» повернуто 90321,54грн. ВАТ «Керамет» згідно акту звірки від 01.01.2005р (т.1 а.с.75).

В бухгалтерському обліку позивача відповідно до акту перевірки від 28.03.2005 року операції з векселем відображені бухгалтерськими записами:

-          Дт 341- Кт 361/4 «Розрахунки з постачальниками» - 1494035,89 грн. – отримано простий вексель в рахунок погашення дебіторської заборгованості;

-          Дт 952 – Кт – 1494035,89 грн. вартість векселя у бухгалтерському обліку віднесена на витрати;

-          Дт 377 – Кт 733 – 818920,75 грн. – реалізовано вексель.

В Акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що в порушення вимог п.п.4.1.1, п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход від реалізації векселя у сумі 818920,75 грн. не включений у валовий дохід в 4 кварталі 2004 року.

Згідно ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можливо лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Відповідно п.п.7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв’язку з такими придбаннями.

Згідно п.3 ст.165 Господарського кодексу України, операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торгівці цінними паперами – посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів.

Відповідно до п.1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002р. №508 та зареєстрованого в Мінюсті України 28.02.2003р. за №174/7495, придбанням векселя, зокрема, є одержання векселя у власність через купівлю, видачу або іншу угоду, результатом якої є майнове право на вексель.

Таким чином, при одержанні права власності на вексель №643357422160 від 30.12.2004р. від ВАТ «МК Азовсталь» були понесені витрати в сумі 1494035,89 грн. вартість послуг, наданих ВАТ «МК Азовсталь» - емітенту зазначеного векселя.

Згідно до п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів.

У випадку позивача доходи від продажу векселя склали 818920,75 грн., а витрати – 1494035,89 грн., тобто дана операція мала від’ємне значення в сумі 675115,14 грн.

Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст.6 цього Закону.

Як вже зазначалося, Відкрите акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» звернулося до Господарського суду Донецької області з адміністративним позовом до Волноваської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним в повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0000122342/0 від 30.03.2005р. про застосування фінансових санкцій з податку на прибуток в розмірі 2226591,00 грн., в тому числі 1388791,00 грн. та 837800,00 грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.5-12, т.2 а.с.26-27).

Постановою Господарського суду Донецької області від 21.12.2005р. по справі №34/116а було задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Волноваської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, визнано недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення №0000122342/0 від 30.03.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1388791,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 837800,00 грн., всього на загальну суму 2226591,00 грн. (т.2 а.с.146-152).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2006р. по справі №34/116а постанову Господарського суду Донецької області від 21.12.2005р. було залишено без змін (т.2 а.с.206-211).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2009р. по справі №К-19461/06 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Волноваської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було скасовано постанову Господарського суду Донецької області від 21.12.2005р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2006р. у справі №34/116а в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000122342/0 від 30.03.2005р. щодо визначення позивачу суми податкового зобов’язання на суму 327521,00 грн., в тому числі податку на прибуток у сумі 204701,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 122820,00 грн. у зв’язку з невключенням позивачем до складу валового доходу у 4 кварталі 2004 року доходу від реалізації векселя. Справу в цієї частині позовних вимог було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.253-262).

Скасовуючи постанову Господарського суду Донецької області від 21.12.2005р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2006р. у справі №34/116а, Вищий адміністративний суд України в обґрунтування підстав для скасування рішення в цієї частині позовних вимог та направлення справи на новий судовий розгляд зазначив наступне.

Між ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» та ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» було укладено договір №8426/ЮР419/2000, умовами якого передбачається обов’язок позивача за відповідну винагороду виготовити контрагенту готову продукцію (масу муллитову, кошову ММК65) із давальницької сировини ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вогнетриви, боксити). Загальну вартість вказаного договору встановлено сторонами у розмірі 1555708,63 грн. Додатковою угодою від 30.12.2004р. до договору сторонами передбачено, що розрахунок по вказаному договору за здійснені позивачем послуги по виробництву готової продукції буде здійснено ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» шляхом передачі позивачу простого векселя №643357422160 від 30.12.2004р. на суму 1494035,45 грн. Також, вказаною додатковою угодою визначено, що після передачі зазначеного векселя зобов’язання ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» перед позивачем за договором №8426/ЮР419/2000 від 09.10.2000р. припиняються. Факт передачі векселя підтверджено актом прийому-передачі від 30.12.2004р.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.11.2009 року вказав, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення в цій частині, виходили, зокрема, з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного у контрагента векселя, оскільки в даному випадку для позивача вказаний вексель є товаром, а товарність проведеної між позивачем та його контрагентом операції підтверджено зазначеним вище. З такими висновками судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції не погодитися, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи, мотивуючи при цьому свою позицію наступним.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, за змістом закону до валових витрат можна відносити лише ті, які закон визнає компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бартер (товарний обмін) – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товарами визнаються матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Особливість бартерної (товарообмінної) операції в цілях оподаткування податком на додану вартість полягає в тому, що у кожного із її учасників виникають податкові зобов’язання, як у постачальника, та право на податковий кредит, як у покупця, по кожній з балансуючих операцій в межах бартерної (товарообмінної) операції.

Такий порядок податкового обліку бартерної (товарообмінної) операції в цілях оподаткування відповідає положенням п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 02.03.2000р., чинний на момент виникнення спірних правовідносин, щодо напрямків використання сум податку на додану вартість, оскільки при бартерній (товарообмінній) операції відсутній розрахунок грошовими коштами, а отже і відсутнє перерахування податку до бюджету.

Таким чином, операція з передання векселів шляхом індосаменту за зустрічними розрахунками шляхом поставки продукції підпадають під визначення «бартеру».

Поза увагою суддів першої та апеляційної інстанції залишилось питання правової природи застосування вексельної форми розрахунків в цій господарській операції, не було вжито заходів до встановлення яка саме форма розрахунків мала місце – грошова чи бартерна.

Для усунення вказаних недоліків, в ухвалі ВАСУ від 04.11.2009 року по справі №К-19461/06 було зазначено, що під час нового судового розгляду необхідно залучити до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову контрагентів позивача ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», ВАТ «Керамет» та отримати пояснення стосовно застосування вексельної форми розрахунків, встановити яким чином позивач, ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ВАТ «Керамет» обліковували отримання і передачу векселів в бухгалтерському обліку цих підприємств і чи були нараховані податкові зобов’язання та чи використовувався податковий кредит за цими вексельними операціями. Тобто, об’єктивно з’ясувати чи дана господарська операція відображена у бухгалтерському обліку вказаних підприємств як засіб платежу за поставлену продукцію, або як операція купівлі-продажу цінних паперів.

Проте, як вже раніше зазначалося, представниками залучених до участі в розгляді справи третіх осіб - ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ВАТ «Керамет», а також представниками позивача та відповідача, у судовому засіданні були надані пояснення, що будь-які документи або відомості про можливі джерела отримання інформації стосовно відображення господарських операцій з передачі та отримання векселя №643357422160 від 30.12.2004 року у бухгалтерському та податковому обліку контрагентів позивача – відсутні за давністю подій.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд позбавлений можливості з*ясувати у судовому зазначені питання та перевірити їх доказами.

Частиною 2 та 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Також, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

          Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, у тому числі положення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно обов’язку доказування, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведена правомірність своїх дій щодо визначення позивачеві податкового зобов’язання на суму 327521,00 грн., в тому числі податку на прибуток в сумі 204701,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 122820,00 грн., оскільки податкове зобов’язання визначено без урахування вищенаведених нормативно-правових актів та встановлених у судовому засіданні фактичних обставин, інших доказів, які б підтверджували правомірність прийнятого відповідачем (суб’єктом владних повноважень) спірного рішення під час судових засідань надано не було, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000122342/0 від 30.03.2005р. в частині визначення податкового зобов’язання на суму 327521,00 грн., підлягає скасуванню.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,7, 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», Відкрите акціонерне товариство «Керамет» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі №0000122342/0 від 30.03.2005р. в частині визначення податкового зобов’язання на суму 327521,00 грн., в тому числі податку на прибуток в сумі 204701,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 122820,00 грн.

Постанова в повному обсязі складена 29.03.2010р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Козаченко А.В.