Постанова № 8773352, 25.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-16064/09/0570

час прийняття постанови: 15год.05хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Мозгової Н. А.

при секретарі                                                  Оленьченко М.В.

представника позивача                     Папаіка І.М.

представників відповідача Датуашвілі Д.Т.

Гой В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення – рішення від 04.09.2009 року № 0000381323/2/28515/10/22-013, В С Т А Н О В И В:

30.09.2009 року позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення – рішення від 28.04.2009 року № 0000381323/0/14026/10/22-013 про застосування штрафу в розмірі 32011,5 грн.

07.12.2009 року представником позивача надано уточнення до адміністративного позову, відповідно до якого просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2009 року №0000381323/2/28515/10/22-013, мотивуючи свої позовні вимоги наступним:

відповідно до п.п.4.3.23 п.4.2 ст.4 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» основна сума кредиту не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку.

У кредитних договорах, які укладались між банком та клієнтами – позичальниками, вказується строк дії договору – до повного належного виконання сторонами своїх обов’язків, які випливають з відповідного кредитного договору, таким чином строк позовної давності по договорам не починав свого перебігу, отже, не може вважатись таким, який минув. Тому посилання відповідача на п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4 цього закону є безпідставними.

Крім того, зазначає, що Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачено обов’язку банків утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб у разі списання сум заборгованостей за кредитами за рахунок страхових резервів. Згідно п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону якщо відповідно до норм Закону окремі види оподатковуваних доходів не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті. То платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідачем по справі, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, надано до суду заперечення, відповідно до якого з позовними вимогами не згоден з тих підстав, що в ході перевірки позивача встановлено факти списання заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, при цьому не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, чим порушено п.п.4.2.9 «д» п.4.2 ст.4 та п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України №889-ІV, в результаті чого занижено податкові зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 32011,5 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням встановив наступне:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», зареєстровано у якості юридичної особи згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 054809, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 14360570.

Відповідачем по справі проведено планову перевірку філії позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт від 13.04.2009 року за № 378/22-013/21955660.

Висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утриманий та не перерахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 10670,5 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2009 року № 0000381328/0/14026/10/22-013, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 32011,5 грн., у тому числі – 10670,5 грн. – основний платіж, 21341 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

З даним повідомленням-рішенням банк не погодився та ініціював оскарження даного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Так, 08.05.2009 року позивачем було подано скаргу до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку. Рішенням від 30.06.2009 року скарга позивача залишена без задоволення.

07.07.2009 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» подану до ДПА У Донецькій області повторну скаргу, яку рішенням від 01.09.2009 року залишено без задоволення та 04.09.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000381323/2/28515/10/22-013.

Судом встановлено, що між філією ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» та Мітніцьким О.В. укладений договір від 07.09.2001 року №07/09 про відкриття та обслуговування картрахунку, відповідно до умов якого клієнту видана банківська платіжна картка та відкритий картковий рахунок, банком встановлений кредитний ліміт у сумі 12000 доларів США.

01.03.2007 року філією ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» на підставі наказу №PR-2007-287 «Про списання з балансу проблемних кредитів фізичних осіб за рахунок прибутку банку» здійснено списання заборгованості фізичної особи Мітніцького О.В. по кредиту в сумі 8000 доларів США, що дорівнює у еквіваленті 40400 грн., списання здійснено за рахунок прибутку банку.

02.04.2002 року між філією ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» та Мироновим І.В. укладений договір №359/S про відкриття та обслуговування картрахунку, банком встановлений кредитний ліміт у сумі 6000 доларів США.

На підставі протоколу від 19.04.2006 року «Про списання проблемних споживчих кредитів за рахунок спеціальних страхових резервів», здійснено списання заборгованості по кредиту в сумі 5034,53 доларів США, списання здійснено за рахунок прибутку банку.

07.06.2002 року між філією ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» та Коленник В.В. укладений договір №В/050 про відкриття та обслуговування картрахунку, відповідно до якого банк надає «Позичальнику» кредит у сумі 5211 грн.

На підставі протоколу від 03.02.2006 року «Про списання проблемних споживчих кредитів за рахунок спеціальних страхових резервів», здійснено списання заборгованості по кредиту в сумі 5211 грн., списання здійснено за рахунок прибутку банку.

13.05.2002 року між філією ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» та Кузнєцовим Р.М. укладений договір №R3/530 про відкриття та обслуговування картрахунку. Відповідно до якого банк надає «Позичальнику» кредит в сумі 4830 грн.

На підставі протоколу від 03.02.2006 року «Про списання проблемних споживчих кредитів за рахунок спеціальних страхових резервів», здійснено списання заборгованості по кредиту в сумі 4830 грн., списання здійснено за рахунок прибутку банку.

Пунктом 1.6 Закону України №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 4.2 ст.4 вказаного Закону визначений вичерпний перелік доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку. При цьому п.4.3 ст.4 Закону визначає види доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 неоподатковуваним доходом визначає основну суму депозиту (вкладу). Внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основну суму кредиту, що отримується платником податку, а також суму виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулось.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем як банківською установою здійснювалося кредитування фізичних осіб, при цьому враховуючи положення п.п. 4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону оподаткування операцій не здійснювалось.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто між банком та фізичними особами виникли відносини, які регулюються цивільно – правовими договорами.

Відповідач обґрунтовуючи правомірність донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб та застосування фінансових санкцій посилається на порушення позивачем п.п. «д» п.п. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України №889-ІV, яким передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саму у вигляді суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства.

Відповідно до п.п.1.17 Закону України №889-ІV працедавець – юридична (її філія, відділення та ін.) або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов’язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов’язки, передбачені законами.

Перевірка податковим органом здійснювалась щодо правильності оподаткування доходів фізичних осіб, які не перебувають у трудових відносинах з позивачем, тобто останній не є працедавцем щодо цих фізичних осіб в розумінні п.п. «д» п.п. 4.2.9 п.4.2 чт.4 Закону України №889-ІV, а тому застосування вказаної норми закону до цих правовідносин є необґрунтованим.

Відповідно до п.п. 8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону №889-ІV якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Суми кредитних коштів ,які виплачувались позивачем по справі позичальникам – фізичним особам, не підлягають оподаткуванню на підставі п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону №889-ІV, а тому в разі списання на валові витрати сум безнадійної заборгованості за виданими кредитами чи її погашення за рахунок сформованого банком страхового резерву, обов’язок щодо включення таких сум до загального складу річного оподатковуваного доходу покладається виключно на платника податку – позичальника.

Крім того, відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Зі змісту вказаної норми вбачається, що утримання податку здійснюється за рахунок коштів платника податку.

Таким чином, на підставі викладених норм суд дійшов до висновку, що покладення на банківську установу обов’язку утримувати податок з доходів осіб під час списання заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, в т.ч. за рахунок валових витрат та за рахунок прибутку, суперечить нормам Закону України №889-ІV.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування податкового повідомлення – рішення від 04.09.2009 року № 0000381323/2/28515/10/22-013 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення – рішення від 04.09.2009 року № 0000381323/2/28515/10/22-013 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 04.09.2009 року № 0000381323/2/28515/10/22-013, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 32011,5 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 3 (три) грн.40 коп.

У судовому засіданні 25.03.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови в присутності представників сторін.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Мозговая Н. А.