Ухвала суду № 87732682, 18.02.2020, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 547/1204/18

Провадження №2/548/123/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Калініченко А.В.,

за участю адвокатів – Бондаренка С.Г., Білокінь О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Миркушіної Н.С., по цивільній справі № 547/1204/18 за первісним позовом ОСОБА_2 до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та скасування запису про право власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Хорольського районного суду Полтавської області Миркушіної Н.С. перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_2 до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та скасування запису про право власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна.

Від відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого – судді Миркушіної Н.С., яка вмотивована тим, що оскільки 18 лютого 2020 року ним направлено до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу, в якій викладено клопотання про притягнення до відповідальності за неналежну поведінку судді Миркушіної Н.С., що є, на думку ОСОБА_1 , конфліктом інтересів між ним та головуючим по справі – суддею Миркушіною Н.С. Тур В.Ю. переконаний у неможливості неупередженого та об`єктивного розгляду суддею Миркушіною Н.С. справи, в якій стороною є заявник відносно цього судді в межах дисциплінарної процедури, а тому, на переконання ОСОБА_1 , за змістом т п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали заяву ОСОБА_1 про відвід судді Миркушіній Н.С., Троценко Н.Ф. та її представник заперечували проти заявленого відводу судді Миркушіній Н.С., оскільки наведені мотиви відводу, на їх думку, є надуманими, а тому підстав для відводу судді немає.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши копію поданої ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя скарги та інші матеріали, на які вказує ОСОБА_1 , суд приходить до таких висновків.

Частиною другою ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Статтями 36, 37 ЦПК передбачено чіткий та виключний перелік підстав, з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.

Згідно із п. 5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу, оскільки заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за 3 робочі дні до наступного судового засідання, а саме 128.02.2020 року, тобто в день розгляду справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється".

Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суд повинен вселяти у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Як зазначено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку судді. При винесенні судового рішення щодо сторін у судовому розгляді суддя повинен бути безстороннім, вільним від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді прийняти незалежне рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до вищевказаного, суддя зобов`язаний викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Так як у відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не довіряє суду, оскільки він втратив довіру до головуючого судді, а в заяві про відвід судді вказано підстави, передбачені ст.36 ЦПК України, то з метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об`єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про відвід судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 40, 41 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Миркушіної Н.С., по цивільній справі № 547/1204/18 за первісним позовом ОСОБА_2 до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та скасування запису про право власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна,- задовольнити,

Цивільну справу № 547/1204/18 за первісним позовом ОСОБА_2 до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та скасування запису про право власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, - передати до канцелярії Хорольського районного суду Полтавської області для перерозподілу справи.

Повний текст судового рішення складено 20.02.2020 року.

Суддя: Н.С.Миркушіна