Рішення № 87730407, 12.02.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/741/20

Справа №760/31131/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

12 лютого 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді: Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи П`ята Київська державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на момент смерті та не прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду до відповідача та просив встановити факт не проживання ОСОБА_2 разом з спадкодавцем ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )(померлою), в період з 1988 року і до моменту смерті останньої (що відбулась 27.09.2017 року) ні за адресою їх реєстрації: АДРЕСА_1 , ні за жодною іншою адресою.

Встановити факт не прийняття ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) спадщини після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та, відповідно, визнати ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 51 рік померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина, що складається із нерухомого майна, а саме: частин квартир за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , які належали померлій.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена у П`ятій Київській державній нотаріальній конторі за № 615/2017.

Позивачем було подано заяву за вх. № 1603 від 15 листопада 2017 року про прийняття спадщини.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до П`ятої Київської державної нотаріальної контори з проханням видати йому, як спадкоємцю ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину на майно, що їй належало, а саме: 3/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Після розгляду даної заяви листом П`ятої Київської державної нотаріальної контори за вих. № 2856/01-16 від 04.10.2019 року заявника було повідомлено про неможливість видачі йому свідоцтва про право на спадщину, посилаючись, серед іншого, на п. 4.6. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до якого спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від прав на спадкування; неприйняття спадкоємціями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.

Крім того, державним нотаріусом було повідомлено про наявність інших спадкоємців першої черги, а саме матері померлої, ОСОБА_4 , яка була зареєстрована разом з нею за однією адресою, а тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину та протягом 6 місяців після відкриття спадщини не відмовилась від її прийняття.

Проте, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були лише зареєстрованими за однією адресою ( АДРЕСА_1 ), але на момент смерті вже досить тривалий час там не проживали. При цьому, ОСОБА_4 не проживала там більше 12 років, а ОСОБА_3 не проживала там більше 30 років (оскільки після укладання шлюбу переїхала до квартири свого чоловіка, ОСОБА_5 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ).

Зазначив, що тривалий час а ні ОСОБА_4 (більше 12 років), а ні ОСОБА_3 (більше 30 років) не проживали разом, і мали лише спільну адресу реєстрації, а тому, у відповідності до чинного законодавства, ОСОБА_4 не може вважатись такою, що фактично прийняла спадщину (оскільки не тільки не проживала з померлою на момент смерті, а й не проживала разом з нею близько останніх 30 років).

При цьому, 21.11.1987 року ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_6 (яка після реєстрації шлюбу взяли прізвище - ОСОБА_6 ).

Починаючи з того часу (21.11.1987 року), після весілля ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , їх родина проживала разом з ОСОБА_8 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 .

Від шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син, ОСОБА_1 (позивач), який також разом з ними проживав за вищевказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , проте навіть після його смерті ОСОБА_3 залишилась проживати разом з його матір`ю, ОСОБА_8 .

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , матір її чоловіка, та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19.11.2019 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.12.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду.

Залучено в якості третьої особи Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (правонаступник Головного територіального управління юстиції у м. Києві).

03.02.2020 року до суду від П`ятої Київської державної нотаріальної контори надійшла спадкова справа №615/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 .

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, відповідно до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечували позивач та його представник.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Від представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли письмові пояснення в яких він при ухваленні рішення покладався на розсуд суду та просив справу розглядати без його участі.

П`ята Київська державна нотаріальна контора в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши думку позивача та його представника, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві..

Після її смерті відкрилася спадщина, що складається із нерухомого майна, а саме: частин квартир за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.05.2005 року, виданим П`ятою Київською державною нотаріальною конторою та договору дарування 3/8 частин квартири від 06.11.2014 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Київської державної нотаріальної контори.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена у П`ятій Київській державній нотаріальній конторі за № 615/2017.

З матеріалів спадкової справи № 615/2017 заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 вбачається, що позивачем було одноособово подано заяву за вх. № 1603 від 15 листопада 2017 року про прийняття спадщини.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до П`ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою за вх. № 1485/02.14 від 14.10.2019 року з проханням видати йому, як спадкоємцю ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину на майно, що їй належало, а саме: 3/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Після розгляду даної заяви листом П`ятої Київської державної нотаріальної контори за вих. № 2856/01-16 від 04.10.2019 року позивача було повідомлено про неможливість видачі йому свідоцтва про право на спадщину, посилаючись, серед іншого, на п. 4.6. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до якого «…спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від прав на спадкування; неприйняття спадкоємціями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.

Крім того, державним нотаріусом було повідомлено про наявність інших спадкоємців першої черги, а саме матері померлої, ОСОБА_4 , яка була зареєстрована разом з нею за однією адресою (згідно відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.11.2017 року за вих. № 108-27/3787ж), а тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину та протягом 6 місяців після відкриття спадщини не відмовилась від її прийняття.

Позивач зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були лише зареєстрованими за однією адресою ( АДРЕСА_1 ), але на момент смерті вже досить тривалий час там не проживали.

Вказані твердження позивача знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Встановлено, що ОСОБА_4 не проживала за адресою АДРЕСА_1 більше 12 років, що підтверджується актом від 31.07.2019 року та довідкою від 31.07.2019 року, виданими КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця № 904, а ОСОБА_3 не проживала за вказаною адресою більше 30 років, оскільки після укладання шлюбу переїхала до квартири свого чоловіка, ОСОБА_5 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом ТОВ «Будівельна компанія «Фасад констракшн» від 24.07.2019 року.

Також встановлено, що 21.11.1987 року ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_6 (яка після реєстрації шлюбу взяла прізвище - ОСОБА_6 ), шлюб було зареєстровано 21.11.1987 року відділом РАЦС Шевченківського РВК м Києва, актовий запис 1338, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 21.11.1987 року серії НОМЕР_4 .

Починаючи з 21.11.1987 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , проживали разом з ОСОБА_8 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 .

Від шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син, ОСОБА_1 (позивач), який також разом з ними проживав за вищевказаною адресою, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 27.01.1989 року серії НОМЕР_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 01.08.2013 року серії НОМЕР_6 . Після його смерті ОСОБА_3 залишилась проживати разом з його матір`ю, ОСОБА_8 .

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , матір її чоловіка, та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були лише зареєстрованими за однією адресою ( АДРЕСА_1 ), але на момент смерті тривалий час там не проживали.

ОСОБА_4 не проживала за адресою: АДРЕСА_1 більше 12 років, що підтверджується актом від 31.07.2019 року та довідкою від 31.07.2019 року, виданими КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця № 904.

ОСОБА_3 не проживала за вказаною адресою більше 30 років, оскільки після укладання шлюбу переїхала до квартири свого чоловіка, ОСОБА_5 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , де і проживала до дня смерті, що підтверджується актом ТОВ «Будівельна компанія «Фасад констракшн» від 24.07.2019 року.

Факт проживання ОСОБА_3 саме за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується листом від ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» на імя ОСОБА_9 на адресу: АДРЕСА_2 ; Рецептом «Центру первинної медико-санітарної допомоги» № 19115 від 31.08.2017 року, виписаним на ім`я ОСОБА_9 (адреса: АДРЕСА_2 ); Медичною карткою ОСОБА_9 , з вказаним місцем проживання хворого: АДРЕСА_2 ; лікарським свідоцтвом про смерть № 171, в якому зазначено, що смерть настала вдома: АДРЕСА_2 .

Крім того, факт проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 та факт не проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом за адресою реєстрації на момент смерті останньої підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 (позивача), який був допитаний в судовому засіданні в якості свідка.

Встановлено, що протягом визначеного законодавством строку відповідач до нотаріальної контори не зверталась, наміру прийняття спадщини до цього часу не висловила, незважаючи на те, що відповідач зареєстрована за однією з спадкодавцем адресою, однак тривалий час в квартирі не проживає.

Відповідач після смерті ОСОБА_3 , не вчинила жодних дій, які б свідчили про намір прийняття спадщину, тому за нормами чинного законодавства не прийнята відповідачем частка майна, що входить до складу спадщини має перейти до позивача, який виявив намір прийняти спадщину.

Відповідно до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України виникнення права на спадкування пов`язане з вчиненням спадкоємцем певних юридичних дій.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, вищевказані обставини свідчать, що ОСОБА_12 не може вважатись такою, що фактично прийняла спадщину, оскільки незважаючи на наявність реєстрації разом з померлою, ОСОБА_9 , за однією адресою, вона протягом тривалого часу (більше 12 років) там не проживала, і не вчинила дій передбачених ст. 1268, 1269 ЦК України у встановлений для цього строк, а тому вона є такою, що не прийняла спадщину.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Необхідно розрізняти факт реєстрації місця проживання, за яким відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлюється право особи на застосування щодо неї досліджуваної презумпції, та факт постійного проживання, який передбачений нормою ЦК України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов`язані зареєструвати місце проживання.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як передбачено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. (ст. 1270 Цивільного кодексу України)

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

Згідно з положеннями ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. ст. 1296, 1297 цього ж Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно пунктів 4.11. - 4.18. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерство юстиції України N 296/5 від 22.02.2012 р., для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. При цьому у п. 23 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України виникнення права на спадкування пов`язане з вчиненням спадкоємцем певних юридичних дій.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1536,80 грн.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", ст. ст. 1217, 1219, 1222, 1259, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт не проживання ОСОБА_2 разом з спадкодавцем ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (померлою), в період з 1988 року і до моменту її смерті (що відбулась 27.09.2017 року) а ні за адресою їх реєстрації: АДРЕСА_1 , а ні за жодною іншою адресою.

Встановити факт не прийняття ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) спадщини після смерті ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 1536,80 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );

Третя особа: П`ята Київська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 39023905, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 8;

Третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження за адресою: м. Київ, пров. Музейний, 2-Д.

Суддя