Постанова № 8772994, 22.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-14670/09/6/0170 (10:30)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Лєбєдєвій О. М., за участю:

представника відповідача - Гокової Ірини Миколаївни, довідка АБ № 055666;

представника позивача - Бахаревої Наталії Юріївни, довіреність № 04-5/04 від 04.01.10, розглянув адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного малого багатопрофільного підприємства "Камеон"

про стягнення 1913,00 грн.

Суть спору: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Приватного малого багатопрофільного підприємства "Камеон" про стягнення адміністративно-господарський санкцій за 2008 у розмірі 1 913,00 грн.

Представник позивач у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав зазначених у позові.

Відповідач проти позову заперечував з підстав їх необґрунтованості та незаконності, у тому числі звертав до уваги той факт, що відповідач усно проінформував службу зайнятості про наявність вакантних місць, після отримання даної інформації службою зайнятості був отриманий список інвалідів з числа безробітних, але жодний із наданого списку не відповідав критеріям, встановленими позивачем.

Заслухав представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале багатопрофільне підприємство "Камеон"зареєстровано Джанкойською міською радою АРК 22.09.03 за кодом в ЄДРПОУ 32464298, що підтверджується довідкою витягом з ЄДРПОУ (а. с. 6)

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю і гарантує рівні можливості для його реалізації. Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875 зі змінами та доповненнями (далі Закон), передбачені гарантії для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами.

Згідно з ст.19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.

22.09.09 позивачем проведена перевірка виконання відповідачем у 2008 році ст. 19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", про що складений акт (а. с. 7-8). У ході перевірки позивачем встановлено, що відповідачем за перевіряємий період не виконаний норматив робочих місць, призначений для працевлаштування інвалідів, як це передбачено ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та добровільно не сплатило суму нарахованих санкцій за 1 робоче місце.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення "Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 ( далі Положення № 314) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

В силу викладеного суд приходить до висновку, що відповідно до норм, визначених у Положенні №314, робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда. В силу чого стає очевидним, що підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні №314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Судом встановлено, що відповідач повинен був забезпечити у 2008р. працевлаштування інвалідів на 1 робочому місці, фактично працевлаштовані 0 осіб, що також підтверджується актом перевірки виконання ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 22.09.09.

Зазначеним актом встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 23; з них встановлена інвалідність - 0; фонд оплати праці штатних працівників - 44 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 1913 грн. Відповідач повинен був сплатити самостійно адміністративно-господарські санкції у сумі 1913,00 грн. за 1 робоче місце.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2008 р. в кількості 1 особи та не сплатив суми адміністративно-господарських санкцій, у зв’язку з чим, вимоги позивача про стягнення адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими.

При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

При цьому заперечення відповідача з приводу виконання ним всіх заходів щодо працевлаштування інвалідів не приймаються судом виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" Про зайнятість населення підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій).

Судом встановлений факт порушення відповідачем приписів п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", а саме ненадання щомісячно відповідачем до місцевого центру зайнятості відповідних звітів про наявність вакантних місць для інвалідів, що підтверджується довідкою Джанкойського міськрайонного центру зайнятості № 01-07/1392 від 14.10.09, що була досліджена судом у ході розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

При цьому суд не приймає як доведений доказ факт усного звернення відповідача до служби зайнятості з інформацією про наявність вакантних місць для інвалідів, оскільки спеціальними нормами Закону України "Про зайнятість населення" прямо передбачений порядок та форма надання підприємствами, установами, організаціями відомостей про наявність вакантних місць для інвалідів - шляхом надання щомісячно відповідних звітів про наявність вакантних місць для інвалідів. Саме дотримання суб'єктом господарювання визначеного законом порядку надання звітності, передбаченої Законом України "Про зайнятість населення", свідчить про його правомірну поведінку та вжиття законних заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Відповідач доказів здійснення ним заходів щодо працевлаштування інвалідів за спірний період суду не надав.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні 22.03.10 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 26.03.2009р.

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного малого багатопрофільного підприємства "Камеон" (96100, вул. Кримська, б. 31, кв. 1, м. Сімферополь, АРК ідентифікаційний номер 32464298) на користь Державного бюджету м. Джанкой АРК заборгованість з адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 913,00 грн. (код платежу 50070000, р/р №31214230700014, одержувач: Державний бюджет м. Джанкой; 50070000, банк одержувача: Управління Держказначейства в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740824; призначення платежу:*;ЄДРПОУ платника; 50070000;01; адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2008 рік).

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Латинін Ю.А.