Вирок № 87725346, 20.02.2020, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

_______________

Справа № 511/220/20

Номер провадження: 1-кп/511/86/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2020 рокум.Роздільна

Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Іванова О. В.

секретаря судового засідання Кирилової І.В.

прокурора Пантась О.В.

потерпілої ОСОБА_1

захисника обвинуваченої адвоката Головацького С.А.

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019160390000906 від 10.12.2019 року відносно обвинуваченої:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Нові Чобручі, Роздільнянського району Одеської області, громадянки України, з середньою освітою 11 класів, в цивільному шлюбі, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

10.12.2019 року близько 14.40год. між ОСОБА_2 та її матір`ю ОСОБА_1 , які перебували в кімнаті будинку за місцем власного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбулася сварка.

В ході сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, взяла з тумбочки ніж та нанесла 1 удар ножом в область живота з лівого боку, ОСОБА_1 , чим спричинила останній тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота з ушкодженням передньої стінки шлунку і наявною колото-різаною раною шкіри в лівій підреберній ділянці живота.

Наявне у ОСОБА_1 проникаюче колото-різане поранення живота належить до тілесних ушкоджень, небезпечних для життя і за вказаною кваліфікаційною ознакою відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Потерпіла у кримінальному провадженні ОСОБА_1 надала прокурору письмову заяву про згоду на укладення угоди про визнання винуватості в порядку п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України.

07 лютого 2020 року за письмовою згодою потерпілої ОСОБА_1 між прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області Пантась О.В. та обвинуваченою ОСОБА_2 в присутності захисника Головацького С.А. в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено по кримінальному провадженню №12019160390000906 від 10.12.2019 року угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди прокурор Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області Пантась О.В. та обвинувачена ОСОБА_2 з другої сторони, дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст. 121 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена беззаперечно визнала свою винуватість у зазначеному діянні. Також сторонами угоди узгоджено покарання, яке повинна понести обвинувачена за вчинення злочину за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків передбачених п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості та наслідки її невиконання, які роз`яснені обвинуваченій та прокурору Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачена беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні вказаного злочину, надала покази по обставинам справи, які повністю відповідають змісту обвинувачення; повідомила про добровільність своєї позиції при укладенні угоди про винуватість на стадії досудового розслідування, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладення та затвердження угоди, просила вказану угоду затвердити і призначити узгоджену міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила фактичні обставини справи та пояснила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має. Підтвердила, що нею була надана письмова згода на укладення угоди про визнання винуватості, в якій вона просила угоду затвердити.

Захисник Головацький С.А., також просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_2 узгоджене покарання.

Прокурор Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області Пантась О.В. також не заперечувала проти укладення угоди про визнання винуватості, також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, підтвердила в суді, що обвинувачена беззаперечно визнала обвинувачення в обсязі обвинувачення та погодилася на призначення вказаного покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в останньому зібрано достатньо доказів для обґрунтованої підозри і обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а тому визнання нею винуватості є цілком виправданим.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_2 дійсно вчинила кримінальний злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя у момент заподіяння.

Суд також переконаний в тому, що угоду сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладеної угоди також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченою узятих на себе за угодою зобов`язань.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до правил ст. ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно із ч. 4 ст. 469 КПК України угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд, заслухавши думку сторін щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам кримінального процесуального закону; підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.

Крім того, суд переконався, що обвинувачена цілком розуміє права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Суд також вважає, що обставини, які обтяжують і пом`якшують покарання, дані про особу ОСОБА_2 , характер кримінального правопорушення та інші обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості і знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.

Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарань, визначеним ст. 65 КК України. Виконання обвинуваченою своїх зобов`язань за вказаною угодою є реальним.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченої, потерпілої, захисника, які просять суд затвердити угоду про визнання винуватості, перевіривши вказану угоду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що укладення угоди є добровільним та повністю відповідає вимогам ст. ст.469,472 КПК України, угода може бути затверджена судом. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, відноситься до тяжких злочинів, його правова кваліфікація вірна. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченою є можливим.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявністю на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винної, яка визнає свою вину повністю, раніше не судимої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2012 р.н., та 2016р.н., за місцем реєстрації характеризується добре, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченою та прокурором і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; На підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 (три) роки; відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на останню такі обов`язки як: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Судом встановлено, що ухвалами слідчих суддів Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.12.2019 року та 17.12.2019 року було накладено арешт на тимчасове вилучене майно, а саме: жіночу кофту вишневого кольору (упаковано у експертний пакет № ЕХР0307473); ніж кухонний (упаковано у експертний пакет №ЕХР0307481); майку жіночу зі слідами бурого кольору (упаковано у паперовий пакет); жіночу куртку ОСОБА_2 (упаковану у поліетиленовий пакет, скріплену підписами понятих та слідчого), для збереження їх в якості речових доказів, які необхідно знищити.

Суд вважає, що арешт, накладений на тимчасове вилучене майно підлягає скасуванню.

Ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.12.2019 року до ОСОБА_2 була застосована міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на неї наступних обов`язків: - прибувати до слідчого, прокурора, суду, в залежності від стадії кримінального провадження за першою вимогою; - заборонено залишати житло у період часу з 22.00 до 06.00 години. Оскільки строк дії запобіжного заходу закінчується 21.02.2020 року, тому суд вважає за необхідне його дію продовжити до набранням вироку законної сили.

Процесуальні витрати по справі за проведення трасологічної експертизи в сумі 942,06 грн., згідно ст.122 КПК України слід стягнути з обвинуваченої на користь держави.

Керуючись ст.ст.100, 122, 174, ч.2 ст.373, ст.ст.374, 474-475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду, укладену 07 лютого 2020 року між обвинуваченою ОСОБА_2 та прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури Пантась Оксаною Вікторівною про визнання винуватості.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 (три) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на останню такі обов`язки як: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази: жіночу кофту вишневого кольору (упаковано у експертний пакет № ЕХР0307473); ніж кухонний (упаковано у експертний пакет №ЕХР0307481); майку жіночу зі слідами бурого кольору (упаковано у паперовий пакет); жіночу куртку ОСОБА_2 (упаковану у поліетиленовий пакет, скріплену підписами понятих та слідчого) які поміщено до кімнати зберігання речових доказів Роздільнянського відділення поліції ГУНП в Одеській області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь держави витрати пов`язані із залученням експерта для проведення трасологічної експертизи за реквізитами: УК у м. Одесі/ Малиновський р-н/24060300, код ЄДРПОУ 38016923, код банку (МФО) 899998, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області в сумі 942,06 (дев`ятсот сорок дві грн. 06 коп.)грн.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований на підставі ухвали слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.12.2019 року залишити без змін до набрання вироку законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя: О. В. Іванова