Рішення № 87716842, 18.02.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/22030/19

Провадження № 2/344/1556/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Домбровської Г. В.

секретаря с/з Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» (надалі – «Відповідач»), в якому просила стягнути із Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 79 001,44 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 04.09.2019 по 10.02.2020 року з розрахунку 402, 64 грн. за один робочий день.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідачем протиправно не виплачено Позивачу належної їй та нарахованої у встановленому законом порядку заробітної плати при звільненні в сумі 86 869, 17 грн. у зв`язку з чим ОСОБА_2 просить також стягнути з Відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Представником Позивача подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, просила позов задоволити.

Представником Відповідача подано заяву про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує частково, не погоджується з нарахуванням середнього заробітку, оскільки відповідно до наказу ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» від 06.03.2019 року з 10.05.2019 року на підприємстві встановлено чотирьохденний робочий тиждень.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

У період з 16 серпня 2018 року по 03 вересня 2019 року я, ОСОБА_1 , знаходилась у трудових відносинах з Державним підприємством «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» (далі - Відповідач). Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Під час її знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата 99 372,89 грн, з них до виплати - 79 001,44 грн (сімдесят дев`ять тисяч одна гривня, сорок чотири копійки).

03 вересня 2019 року я була звільнена з роботи за згодою сторін на підставі ст. 38 ч.З КЗпП, згідно наказу № 121/ос від 03.09.2019 року. Даним наказом було передбачено провести розрахунок та виплатити компенсацію за невикористану відпустку в кількості 04 календарних дні.

Станом на 17 грудня 2019 розрахунок зі ОСОБА_1 . Відповідачем так і не проведено.

Як вбачається із копії трудової книжки позивача та довідки від 15.10.2019 року №512, виданої ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», ОСОБА_1 працювала в Державному підприємстві «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» на посаді начальника служби з 16.08.2018 року по 03.09.2019 року (а.с.14).

Згідно Довідки від 15.10.2019 року №512, виданої ОСОБА_1 вона працювала в Державному підприємстві «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» на посаді начальника служби, розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 79 001,44 грн.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (стаття 116 КЗпП України).

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Відповідно ч.І ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 p., при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з такого, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно наказу ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» від 06.03.2019 року «Про встановлення неповного робочого тижня» з 10 травня 2019 року встановлено для всіх працівників режим неповного робочого тижня з наступним графіком: з 08-00 до 17-00, понеділок, вівторок, середа, четвер, тобто з 10.05.2019 року на підприємстві Відповідача для працівників встановлено 4-денний робочий тиждень.

Отже, розмір середнього заробітку Позивача за час затримки на дату звернення до суду становить:

липень 2019 нарахована заробітна плата в розмірі 9 547, 82 грн. , кількість робочих днів 19;

серпень 2019 нарахована заробітна плата в розмірі 10 218,92 грн., кількість робочих днів 17,

Загальна сума 19 766,74 грн., 36 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата = 19 766,74 грн./36 днів=549,08 грн.

Період

Вересень 2019, кількість днів протермінування виплати 19, середня заробітна плата 549,08 грн., сума заборгованості 10432,52 грн.

Жовтень 2019, кількість днів протермінування виплати 22, середня заробітна плата 549,08 грн., сума заборгованості 12 079,76 грн.,

Листопад 2019, кількість днів протермінування виплати 21, середня заробітна плата 549,08 грн., сума заборгованості 11530,68 грн.,

Грудень 2019, кількість днів протермінування виплати 12, середня заробітна плата 549,08грн., сума заборгованості 6588,96 грн.

Загальна сума середнього заробітку становить 40 631,92 грн.

Відповідно до частини 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 94 Кодексу законів про працю України).

Строки виплати заробітної плати визначено статтею 115 Кодексу законів про працю України.

Зокрема, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, Довідкою Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» від 15 жовтня 2019 р., розмір нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати становить 99372,89 грн.

Доказів, які б спростовували вищевказану обставину, Відповідачем суду не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

Відтак, вимога Позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 79 001,44 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник, або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом, Відповідач не провів повний розрахунок із позивачем в день звільнення, а тому він повинен понести відповідальність згідно вимог ст. 117 КЗпП.

Станом на час винесення рішення у справі Відповідач прострочив виплату Позивачу розрахунку в день звільнення строком на 111 днів.

Згідно розрахунків, проведених судом, середньоденна заробітна плата Позивача становить 549,08 грн.

Розрахунок проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Отже, відповідач повинен виплатити Позивачу за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2019 року по 10.02.2020 року, середній заробіток в розмірі (549,08 грн. * 110 днів = 60 398,80 грн.).

З врахуванням наведеного вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2019 року по 10.02.2020 року, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. 23 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 259, 263, 268, 273, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку,- задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» (місцезнаходження: с. Микитинці Івано-Франківської міської ради, вул. Юності, буд. № 2 В, код ЄДРПОУ – 05513715) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 :

- 79 001,44 грн. ( сімдесят дев`ять тисяч одна гривня сорок чотири копійки) нарахованої, але не виплаченої заробітної плати , а також 60 398,80 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 03.09.2019 року по 10.02.2020 року (з вирахуванням всіх обов`язкових платежів та внесків), а всього 139 400,24 грн. (сто тридцять дев"ять тисяч чотириста) гривень 24 коп.

Рішення в частині стягнення з Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», місцезнаходження якого: с. Микитинці Івано-Франківської міської ради, вул. Юності, буд. № 2 В, код ЄДРПОУ – 05513715 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 – заборгованої заробітної плати в розмірі 9547,82 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Домбровська Г. В.

Повний текст рішення складено і підписано 18.02.2020 року.