Постанова № 8771610, 02.06.2009, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

Справа 2-а-430/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2009 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

головуюча суддя Неженцева О.В.

при секретарі Волошиній К.Г.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради про поновлення строку на звернення до суду, визнання протиправними дій, стягнення недоплачених сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, моральної шкоди, витрат на правову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим і доповненим під час розгляду справи адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (далі - УПСЗН) про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправними дій відповідача, стягнення недоотриманої суми державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, моральної шкоди та витрат на правову допомогу, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її конституційного права на отримання соціальних виплат на дитину в гарантованому законом розмірі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, в обгрунтування яких послалася на обставини, наведені в позовній заяві, та зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_3, який народився 27 липня 2005 року, і перебуває на обліку в районному управлінні праці та соціального захисту населення. Розмір соціальної допомоги на дитину посадовими особами відповідача необгрунтовано визначений відповідно до Законів «Про Державний бюджет України» на 2007 рік», положення якого відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 не можуть обмежувати право громадян на соціальний захист, у тому числі зупиненням дії окремих норм законів, та не регулюють спірні правовідносини. Оскільки статтею 22 Конституції України визнано, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав, тому розмір допомоги на дитину не може бути на підставі положень ст. 46 Конституції нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму. Неправомірними діями відповідача суттєво порушені її конституційні права на гарантований державою рівень матеріальної підтримки сім’ям з дітьми, тому посилаючись на наведене, позивачка просить суд визнати дії відповідача неправомірними, стягнути на її користь недоплачену державну грошову допомогу за період з 1 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно в загальній сумі 1190 грн. 23 коп., відшкодувати завдану моральну шкоду у сумі 1 000 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 300 грн.

Позивачка вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду нею пропущений

3 поважних причин, оскільки вона немає юридичної освіти та у зв’язку із здійсненням одноособово догляду за малолітньою дитиною, яка за станом здоров’я часто хворіла і потребувала постійного догляду, не мала об’єктивної можливості своєчасно відслідковувати зміни до чинного законодавства, а службові особи органу виконавчої влади на протязі всього часу безпідставно переконували, у тому числі у засобах масової інформації у правомірності своїх дій з посиланням на норми законодавства, що не відповідали вимогам Конституції України, тому про порушення своїх законних прав вона дізналася тільки у березні 2009 року. До теперішнього часу її соціальні права не захищені, у зв’язку з чим просить поновити їй строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права.

Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради позов ОСОБА_1 не визнало, пославшись на його безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечуючи позовні вимоги, стверджував, що соціальні виплати у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку УПСЗН позивачці визначені з січня 2007 року і виплачені в розмірі та порядку, передбачених нормами Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми» у межах бюджетного фінансування за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування відповідно до частини 2 статті 95 Конституції України визначаються виключно Законами про Державний бюджет України на відповідні роки. До нормативно - правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні, згідно до вимог частини 1 статті 4 Бюджетного кодексу України належать постанови Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання цього Кодексу. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, яким визнані неконституційними положення статтей Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не вніс відповідні зміни до законодавства. За таких обставин вважає, що службові особи районного управління праці та соціального захисту населення діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були, тому просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1С, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 КАС України), суд установив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір'ю ОСОБА_3, який народився 27 липня 2005 року, що підтверджено актовим записом про народження від 3 серпня 2005 року № 723, зареєстрованого в книзі реєстрації народжень міського відділу реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції. Позивачка до народження дитини не працювала і є незастрахованою особою.

На обліку в управлінні праці на соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради ОСОБА_1 перебуває з часу надання документів - з січня 2007 року. Органом соціального захисту населення позивачці на дитину виплачена допомога в розмірі: у 2007 році - за січень - 99 грн., лютий - 230 грн. 12 коп.; у березні - 230 грн. 12 коп., з квітня по липень щомісячно по 248 грн. 12 коп., серпень - вересень по 110 грн. 03 коп., з жовтня по грудень включно по 113 грн. 53 коп. Наведені факти та обставини визнані сторонами під час розгляду справи та підтверджені наявними документами.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Питання, пов’язані з призначенням і виплатою державної допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, регулюються для незастрахованої особи - нормами Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-ХII), у статтях 13 і 15 якого передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має незастрахована в системі загальнообов’язкового соціального страхування особа (один із батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід, інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

На підставі положень статті 4 зазначеного Закону фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення згідно Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету, зокрема, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Перерахування коштів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунки населення здійснюють відповідні територіальні управління праці та соціального захисту населення з реєстраційних рахунків за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 080303 «Допомога по догляду за дитиною віком до 3 років».

Приписами Закону від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі - Закон № 489 - V) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 56).

На виконання вимог Закону № 489-V зазначений у ньому розмір державної грошової допомоги на дитину було передбачено також у пункті другому постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми» з подальшими змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 та від 11 січня 2007 року №13).

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, абзац третій частини 2 статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до вимог статті 152 Конституції України, статті 73 Закону "Про Конституційний Суд України" та пункту 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відтак, з 09 липня 2007 року відновлено дію частини першої статті 15 Закону в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно положень законодавства - норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо визначення розміру допомоги на дитину до досягнення трирічного віку втратили чинність з дня ухвалення наведеного Рішення Конституційного Суду України, однак підлягають застосуванню в часі до його прийняття, оскільки вони не були визнані в цей час неконституційними.

Таким чином, виходячи з дії положень Закону № 489-V, у суду відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог в частині за період з 1 липня по 8 липня 2007 року.

Основи соціального захисту відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначаються виключно законами, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала право парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

У частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п’ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами - постановами Кабінету Міністрів України, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 9 липня 2007 року положення частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

З огляду на наведене наявність такого права за Законом у позивача є визначальною для прийняття рішення про задоволення його позову, оскільки пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України змісту та обсягу права, наданого Законом, є безпідставними.

За таких обставин діяльність посадових осіб управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з невиконання вимог закону визнається судом неправомірною, такою, що порушує конституційні права позивачки на гарантований державою рівень соціальних виплат.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2007 рік відповідно до статті 62 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено: з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.

З урахуванням викладених обставин суми недоплаченої позивачці грошової допомоги становлять: липень - 159,43 грн. (463:31x23)+ 64,03 ( за період з 1 по 8 липня ) - 248,12 ); серпень -352,97 грн. (463 - 110,03); вересень - 352,97 грн. (463 - 110,03); жовтень - 356,47 грн. (470-113,53); листопад - 356,47 грн. (470-113,53); грудень - 356,47 грн. ( 470-113,53), а всього в загальній сумі -1934,78 грн.

Приймаючи до уваги викладені обставини, дані про стан здоров’я її дитини, доведеність існування у ОСОБА_1 суб’єктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих нормами Конституції України соціальних зобов’язань перед позивачкою відносно виплат державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік у повному розмірі, судом причина пропуску строку звернення позивачки до суду з адміністративним позовом визнається поважною і відповідно до вимог статей 100,102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу положень частини першої статті 71 КАС України докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивачки недоотриманої нею суми грошової допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку за зазначений період у розмірі 1934,78 грн.

Доводи представника відповідача про здійснення виплат у межах фінансування, передбаченого державним бюджетом, та відсутність у бюджеті спеціального фінансування на виплату за 2007 рік державної допомоги на дитину у розмірах, визначених в статті 15 Закону №2811-XII, суд визнає безпідставними з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату соціальної допомоги, оскільки згідно приписів частини другої статті З Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов’язань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені представником відповідача аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивачки права на отримання соціальної пільги - державної грошової допомоги на дитину і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Позивачкою у зв’язку з порушенням посадовими особами відповідача її прав на достатній рівень забезпечення дитини були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди в сумі 1000 грн. Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, вона послалися на те, що унаслідок нездійснення соціальних виплат у належному розмірі була позбавлена відповідного матеріального забезпечення для гідної життєдіяльності, було принижено її честь та гідність як жінки - матері.

Зі змісту статті 23 Цивільного кодексу України випливає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Як роз’яснено в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (з відповідними змінами і доповненнями в редакції постанови від 25 травня 2001 р. № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядається зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7,440-1 ЦК (1963 року) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов’язання, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Нормами Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», стягнення моральної шкоди з посадових осіб, винних у порушенні зазначеного законодавства, не передбачено. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову в цій частині.

Позивачка з посиланням на вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України просить суд стягнути з Державного бюджету України документально підтверджені здійснені нею виплати в сумі 300 грн. на правову допомогу, які складаються з допомоги адвоката по оформленню позовної заяви.

Відповідно до положень статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правову допомогу. Правилами частини першої статті 90 цього Кодексу визначено, що витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Компенсація стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, з Державного бюджету України витрат на правову допомогу законом пов’язується з розглядом адміністративної справи, судовий розгляд якої регулюється нормами глави З КАС України і здійснюється судом першої інстанції в судовому засіданні.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що правова допомога адвоката ОСОБА_4 містилась у витребуванні необхідних для пред’явлення позову документів та складанні позовної заяви. Правова допомога адвокатом при розгляді справи в судовому засіданні позивачці за договором не надавалась.

За таких обставин суд не находить законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 оскільки адвокат не приймав участі в розгляді справи в судовому засіданні, а понесені позивачкою витрати, пов’язані з оформленням позовної зави в суд, згідно чинного законодавства не підлягають відшкодуванню.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати у виді судового збору.

Приймаючи до уваги, що відповідач є державною установою, суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3,8, 19,22,46,75,83,87,90,92 Конституції України, статтями 9,11,71,88,158,159,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, статями 4,13,15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити частково.

Пропущений з поважних причин ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду поновити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня по 31 грудня 2007 року включно на підставі нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України (код тимчасової функціональної класифікації видатків 090303; реєстраційний рахунок № 35413024001500 в ГК ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЕДРПОУ 25953586) на користь ОСОБА_1 недоотриману нею у 2007 році допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно в сумі 1934,78 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви.