Рішення № 87714061, 29.01.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/1283/19

Провадження №2/263/146/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненка В.О.,

при секретарі Іващенко Н.К.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» про захист трудових прав, третя особа: Маріупольська первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність»,

В С Т А Н О В И В:

28.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ККП «Маріупольтепломережа» про захист трудових прав, а сама, про визнання незаконним Наказу №249/к від 27 грудня 2018 року про звільнення, про поновлення на посаді Загального відділу, про стягнення не донарахованої суми вихідної допомоги, про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до дня ухвалення судового рішення, про стягнення витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги у сумі 7500 гривень. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 2005 року ОСОБА_1 працювала на посаді начальника загального відділу ККП «Маріупольтепломережа». В період з січня-квітня 2018 року адміністрацією підприємства були прийняті рішення про скорочення певного переліку посад, у тому числі її посади, та про введення нового штатного розкладу. Вважає, що вказані дії спрямовані саме щодо її звільнення, у порушення вимог трудового законодавства, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Представники ККП «Маріупольтепломережа» надали заперечення проти позовних вимог.

Позивачка та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та надали свої пояснення у відповідності до заявлених вимог, наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача позов не визнали, оскільки вважають, що ОСОБА_1 звільнено відповідно до вимог законодавства. У зв`язку з відсутністю порушень трудових прав позивачки просили відмовити у задоволенні заявленого нею позову.

Представник Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність» надала заяву про підтримку позовних вимог та розгляд позову без її участі.

Допитані в судовому засіданні працівники ККП «Маріупольтепломережа» Савченко Н.М. та Радченко О.П ОСОБА_2 підтвердили, що в 2018 році було проведено зміни в організації виробництва та праці і скорочення певних посад.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи доказами, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 77 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог і заперечень.

На підставі Наказу №1/к від 01.10.2005 року ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника загального відділу ККП «Маріупольтепломережа» (далі ККП).

Наказом ККП №52 від 31.01.2018 року «Про зміни організаційної структури» до штатного розкладу ККП «Маріупольтепломережа» було введено, у тому числі структурний підрозділ – відділ документаційного забезпечення підприємства з посадами начальника відділу та трьох діловодів.

Наказом ККП №191 від 16.04.2018 року «Про зміни в організації виробництва та праці та скорочення штатної чисельності» з метою вдосконалення організаційної структури підприємства, затверджено організаційну структуру згідно Додатку №1 та виведено з штатного розкладу посади згідно Додатка №2 з встановленням терміну виконання до 19.06.2018 року. Начальнику відділу по роботі з персоналом Радченко ОСОБА_3 доручено: внести відповідні зміни до штатного розкладу підприємства; ознайомити з даним наказом робітників, посади яких підлягають скороченню; для вирішення питання працевлаштування вивільняємих робітників створена комісія по працевлаштуванню, яка має запропонувати оформити переводи на вакантні посади, до складу якої включена Голова профспілкового комітету Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність» Прідущенко ОСОБА_4 .В.; оформити переведення, або провести звільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України. У Додатку №2 міститься Список скасованих штатних одиниць, у якому зазначено: Загальний відділ – начальник відділу, Відділ з організації та оплати праці – начальник відділу, економіст. ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з наказом.

Наказом ККП №312 від 12.06.2018 року встановлено, що відділ документаційного забезпечення підприємства з 14.06.2018 року є відповідальним за прийом вхідної кореспонденції (у тому числі і засобами електронного зв`язку), реєстрацію, облік, обробку та направлення на розгляд керівництва вхідної кореспонденції, організацію своєчасного та адресного направлення до структурних підрозділів вхідної кореспонденції, збереження вхідної кореспонденції, управлінської та організаційно-розпорядчої документації, оформлення посвідчень на відрядження та підготовку наказів на відрядження. Згідно з даним наказом начальнику загального відділу ОСОБА_1 було доручено передати документи згідно до переліку, вказаного у наказі до відділу документаційного забезпечення підприємства у строк до 14.06.2018 року.

З 21.02.2018 року ОСОБА_1 стала членом Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність».

Рішенням Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність» №54/Т від 13.07.2018 року відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , за поданням ККП «Маріупольтепломережа».

Відповідно до Протоколу засідання комісії ККП «Маріупольтепломережа» від 13.07.2018 року було розглянуто рішення профспілки №54/Т від 13.07.2018 року та визнано, що воно є необґрунтованим.

На підставі наказу В.о. директора ККП «Маріупольтепломережа» №249/к від 27.12.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника загального відділу, у зв`язку зі скороченням штатної чисельності робітників на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Зазначено, що відповідно до ст.44 КЗпП України буде здійснена виплата вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та компенсація за невикористану відпустку у кількості 15 календарних днів. Підстава: Наказом №191 від 16.04.2018 року, протокол засідання Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність» від 13.07.2018 року щодо відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , службова записка начальника ВРП Радченко О.П.

ОСОБА_1 , за її заявою від 04.06.2018 року, була надана відпустка на період з 18 червня 2018 року по 18 серпня 2018 року, проте, під час знаходження у відпустці вона знаходилася на лікарняному в наступні періоди: з 05.07.2018 року по 24.07.2018 року, з 31.07.2018 року по 17.08.2018 року, з 27.08.2018 року по 14.09.2018 року, з 04.10.2018 року по 19.10.2018 року, з 22.10.2018 року по 19.11.2018 року, з 21.11.2018 року по 17.12.2018 року.

Протягом квітня-листопада 2018 року ОСОБА_1 неодноразово, а саме 24 рази, повідомлялася про наявність вакантних посад, але не надала згоди на оформлення переведення.

З наданих документів вбачається, що ККП «Маріупольтепломережа» в період з червня 2018 року по грудень 2018 року здійснювало виплати ОСОБА_1 нарахованих грошових сум, у тому числі оплату відпустки, компенсацію відпустки у сумі 6766,50 гривень, вихідну допомогу у сумі 11449,00 гривень. Вказані суми нараховані відповідно до вимог законодавства.

Статтею 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, чи посадою. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Пунктом 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з вказаної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, первинної профспілкової організації.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Проте згідно із частиною першої статті 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Судом встановлено, що в 16.04.2018 року адміністрацією підприємства відповідача було прийнято рішення про зміни в організації виробництва та праці та скорочення штатної чисельності, згідно якого затверджено нову організаційну структуру та виведено з штатного розкладу, у тому числі посаду начальника загального відділу, яку займала ОСОБА_1 .

Позивачка відмовилася підписати наказ, про що складено відповідний акт, тобто її було попереджено про скорочення її посади, про подальше надання пропозицій щодо переведення, а також про звільнення з 19.06.2018 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано переведення на вакантні посади, але позивачка не подавала заяву про працевлаштування.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, зазначено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Судом встановлено, що відповідачем було дотримано вимоги діючого законодавства та ознайомлено позивачку з наявними вакансіями. Під підпис Позивачка неодноразово відмовлялася ознайомлюватися з вакансіями наявними на підприємстві, про що складалися відповідні акти – від 18.04.2018 р., 03.05.2018 р., від 07.05.2018 р., від 23.05.2018 р., від 04.06.2018 р., від 11.06.2018 р., від 27.12.2018 р. Крім того, списки вакансій неодноразово надсилалися на адресу Позивачки рекомендованими листами з повідомленнями про вручення - №85/к від 16.04.2018 р., №86/к від 18.04.2018 р., №87/к від 19.04.2018 р., №96/к від 23.04.2018 р., №116/к від 03.05.2018 р., №137/к від 07.05.2018 р., №146/к від 23.05.2018 р., №161/к від 04.06.2018 р., №172/к від 11.06.2018 р., №177/к від 14.06.208 р., №190/к від 21.06.2018 р., №199/к від 02.07.2018 р., №225/к від 11.07.2018 р., №234/к від 19.07.2018 р., №255/к від 06.08.2018 р., №270/к від 16.08.2018 р., №210/к від 23.08.2018 р., №297/к від 06.09.2018 р., №315/к від 13.09.2018 р., №330/к від 25.09.2018 р., №344/к від 08.10.2018 р., №355/к від 18.10.2018 р., №393/к від 08.11.2018 р., №401/к від 16.11.2018 р.

Відповідачем було дотримано вимоги статті 43 КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а відмова в отриманні згоди на звільнення ОСОБА_1 , з урахуванням змісту рішення профспілки №54/Т від 13.07.2018 року, не є безумовною перешкодою для її звільнення.

Судова практика підтверджує той факт, що у разі відсутності обґрунтованості відмови у наданні згоди на звільнення, роботодавець має право звільнити робітника без такої згоди. Така позиція підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеному у постанові від 01 липня 2015 року №6-119цс15 роз`яснив, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічна позиція також викладена у постанові по справі №6-163цс14 «власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови».

Таким чином, в ККП «Маріупольтепломережа» мали місце зміни в організації виробництва та праці, а як наслідок скорочення штатної чисельності та штату працівників, а адміністрація підприємства діяла в межах наданих повноважень з метою реалізації політики в області вдосконалення організаційної структури підприємства.

Наявність наказу №52 від 31.01.2018 року «Про зміни організаційної структури» підтверджена його виконанням уповноваженими особами та функціюванням нових структурних підрозділів.

Доводи позивачки щодо наявності у новому штатному розкладі посади, аналогічної скороченій, спростовуються матеріалами справи, а міркування позивачки та її представника щодо зміни штатного розкладу підрозділу та звільнення працівників з метою звільнення саме позивачки є безпідставними. З наведеного вбачається, що у ОСОБА_1 не виникло право на переважне залишення на аналогічній посаді, у зв`язку з її відсутністю.

На підставі заяви від 04.06.2018 року ОСОБА_1 була надана відпустка терміном на 61 день з 18.06.2018 року, тобто з дати, коли була скорочена посада начальника Загального відділу. З урахуванням того, що в період відпустки ОСОБА_1 протягом певного часу перебувала на лікарняному, її звільнено в останній день відпустки, а саме 27.12.2018 року.

Суд вважає, що адміністрацією підприємства дотримані вимоги законодавства про працю щодо порядку виплати заробітної плати та інших виплат при звільненні.

Суд вважає, що доводи позивачки щодо порушення адміністрацією підприємства вимог законодавства про працю при її звільненні, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а спростовані інформацією, яка є у наданих матеріалах.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що вимога про стягнення надбавки за високі досягнення не заявлялася, а вимога про поновлення на посаді не містить безпосередньо її назви «начальник».

Через те, що суд відмовляє в задоволення позову по суті первісних позовних вимог, та підстави для розгляду та задоволення похідних вимог, відсутні.

Керуючись Кодексом законів про працю України, Цивільним кодексом України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» про захист трудових прав, третя особа: Маріупольська первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду.

Суддя В.О. Ковтуненко