Рішення № 87711407, 12.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 справа № 914/2296/19

Суддя Господарського суду Львівської області Долінська О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмотрейд», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад», м. Львів;

про: про стягнення заборгованості в сумі 90 599,57 грн

Представники:

від позивача: Дроботько О.В.-ордер на надання правничої допомоги №1001811 від 10.10.2019 року;

від відповідача: не з`явився.

Встановив:

11.11.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Алюмотрейд” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Інтер-Галич-Фасад” про стягнення заборгованості в сумі 90 599,57 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 15.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.12.2019 року.

В підготовче засідання 11.12.2019 р. представник позивача з`явився.

В підготовче засідання 11.12.2019 р. представник відповідача не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвалою-викликом Господарського суду Львівської області суду від 11.12.2019 року, підготовче засідання відкладено на 13.01.2020 року.

В підготовче засідання 13.01.2020 р. представник позивача з`явився. Позовні вимоги підтримав повністю і просить їх задоволити. Пояснив, що відповідачем заборгованість не погашено на даний час.

В підготовче засідання 13.01.2020 р. представник відповідача не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 13.01.2020 року, закрито підготовче провадження та призначено справу №914/2296/19 до судового розгляду по суті на 12.02.2020 року.

12.02.2020 року за вх. № 7562/20, від представника позивача через канцелярію суду поступила заява, в якій просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8700,00 грн та витрати понесені адвокатом на придбання проїзних квитків у судових засіданнях у розмірі 5607,81 грн. (докази містяться в матеріалах справи)

В судове засідання 12.02.2020 р. представник позивача з`явився. Позовні вимоги підтримав повністю і просить їх задоволити та просить задоволити заяву вх. № 7562/20 від 12.02.2020 в повному обсязі.

В судове засідання 12.02.2020 р. представник відповідача не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштові відправлення повернулися до суду з відміткою органу зв`язку про причини невручення: “інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення”.(докази містяться в матеріалах справи)

При цьому суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Суд приймає до уваги, що застосовуючи частину 2 статті 11 ГПК України, норми статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи, частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що з правом особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про усі судові засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідачем, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 12.02.2020 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки № 03/03-0118 від 03.01.2018 року не здійснено повної оплати отриманого товару, внаслідок чого існує заборгованість в розмірі 61 693,35 грн основного боргу. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 2587,84 грн - 3% річних, 22 300,14 грн - інфляційних втрат та 4018,24 грн – пені, а також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8700,00 грн та витрати понесені адвокатом на придбання проїзних квитків, з метою участі у судових засіданнях у розмірі 5607,81 грн. та понесених витрат по сплаті судового збору.

Правова позиція відповідач.

Відповідач в жодне з судових засідань не забезпечив явки свого представника, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав, не скористався своїм процесуальним правом, як відповідач у даній справі, будучи належним чином повідомленим про день, час і розгляд даної справи судом (докази містяться в матеріалах справи).

Фактичні обставини справи.

03.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Алюмотрейд” (надалі по тексту рішення – позивач, згідно з договором – Постачальник” та Приватним підприємством “Інтер-Галич-Фасад” (надалі по тексту рішення – відповідач, згідно з договором - Покупець) укладено договір поставки № 03/03-0118 (надалі – договір), згідно якого Постачальник зобов`язується поставити покупцеві алюмінієві профілі та комплектуючі до них в асортименті та в строк згідно заявки (далі по тексту-товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором.

Кількість, асортимент і ціна Товару узгоджуються Сторонами на підставі Заявок і відображаються у видаткових накладних, які оформлюються Сторонами на кожну партію Товару.

Видаткові накладні, підписані вповноваженими представниками Сторін і скріплені печатками Сторін або підтверджені Дорученнями, додаються до даного Договору та являються його невід`ємною частиною. (п.1.2. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна одиниці Товару та загальна вартість партії Товару зазначені в рахунку на оплату по замовленню Покупця та видатковій накладній, які є невід`ємною частиною даного Договору

В пункті 2.2. Договору, зазначено, що загальна сума даного Договору визначається відповідно до видаткових накладних і рахунків на оплату по замовленню Покупця.

У відповідності до умов п.2.3., 2.4. договору, оплата за Товар здійснюється Покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату по замовленню Покупця на суму партії Товару. що поставляється, шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, а також в іншій формі, що не заборонена законодавством України. Розрахунок між Сторонами здійснюється в національній валюті України - гривні.

Покупець здійснює попередню оплату Товару згідно рахунку на оплату по замовленню.

Моментом поставки Покупцеві Товару, згідно умов даного Договору, є дата передачі товару, зазначена у видатковій накладній, підписаній повноважними представниками обох Сторін.

Згідно п. 2.5. Договору, датою оплати Товару, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Договором передбачено, що оплата товару мала бути здійснена покупцем на умовах передоплати на всю суму партії товару згідно рахунку на оплату.

Відповідно до п. 2.6 Договору, сторони погодили, що якщо в платіжному дорученні Покупець не вказує рахунки-фактури, згідно яких сплачено суму, вказує невірні або вже сплачені рахунки. Постачальник враховує даний платіж в погашення інших рахунків Покупцю на власний розсуд.

Якщо у Покупця виникає прострочена заборгованість по рахунках, Постачальник має право перенести отримані аванси з інших рахунків-фактур на погашення прострочених заборгованостей та письмово повідомити про це Покупця.

На виконання умов договору, позивач було поставлено, а відповідачем отримано продукцію на суму 880 058,05 грн., що вбачається з видаткових накладними (що підписані та скріплені печатками сторін), а саме, видаткові накладні: № 9 від 09.01.2018 на суму 2383,58 грн, № 36 від 12.01.2018 на суму 76 172,40 грн, № 37 від 12.01.2018 на суму 1 076,40 грн, № 77 від 23.01.2018 на суму 3382,56 грн, №227 від 16.02.2018 на суму 19390,90 грн, №370 від 06.03.2018 на суму 7482,24 грн, № 468 від 23.03.2018 на суму 34304,33 грн, № 477 від 26.03.2018 на суму 4988,16 грн, № 483 від 26.03.2018 на суму 25516,02 грн, № 497 від 27.03.2018 на суму 12127,10 грн, № 498 від 27.03.2018 на суму 1633,63 грн, № 526 від 30.03.2018 на суму 38964,98 грн, № 527 від 30.03.2018 на суму 29193,95 грн, № 549 від 03.04.2018 на суму 22953,36 грн., № 554 від 03.04.2018 на суму 1519,52 грн., № 589 від 06.04.2018 на суму 32708,54 грн., № 601 від 10.04.2018 на суму 23877,36 грн., № 602 від 10.04.2018 на суму 34591,56 грн., № 603 від 010.04.2018 на суму 122,50 грн., № 657 від 19.04.2018 на суму 45197,26 грн., № 658 від 19.04.2018 на суму 2973,51 грн., № 659 від 19.04.2018 на суму 2081,45 грн., № 767 від 05.05.2018 на суму 8891,90 грн., № 803 від 10.05.2018 на суму 69966,70 грн., № 1040 від 04.06.2018 на суму 3259,20 грн., № 1115 від 11.06.2018 на суму 143192,15 грн., № 1117 від 11.06.2018 на суму 9870,49 грн., № 1118 від 11.06.2018 на суму 4171,72 грн., № 1227 від 21.06.2018 на суму 4426,79 грн., № 2594 від 08.08.2018 на суму 8441,24 грн., № 2595 від 08.08.2018 на суму 19230,40 грн., № 2718 від 23.08.2018 на суму 30851,88 грн., № 2719 від 23.08.2018 на суму 12386,02 грн., № 2794 від 31.08.2018 на суму 419,52 грн., № 2982 від 17.09.2018 на суму 2097,94 грн., № 3151 від 03.10.2018 на суму 6342,62 грн., № 3278від 12.10.2018 на суму 31043,26 грн., № 3309 від 22.10.2018 на суму 55723,78 грн., № 3310 від 22.10.2018 на суму 30203,44 грн., № 33086 від 31.10.2018 на суму 4590,92 грн., № 3402 від 31.10.2018 на суму 4865,64 грн., № 3473 від 12.11.2018 на суму 7441,13 грн. (копії містяться в матеріалах справи)

Відповідачем частково виконано зобов`язання за договором сплачено позивачеві вартість товару у розмірі 818364,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1049 від 22.03.2018 на суму 4988,16 грн, № 1050 від 22.03.2018 на суму 53134,10 грн, № 1076 від 27.03.2018 на суму 12249,60 грн, № 1077 від 27.03.2018 на суму 114269,38 грн, № 45 від 05.04.2018 на суму 106000,00 грн, № 60 на суму 19.04.2018 на суму 7482,24 грн, № 60 на суму 19.04.2018 на суму 9006,34 грн, № 60 на суму 19.04.2018 на суму 10757,62 грн, № 60 на суму 19.04.2018 на суму 12753,80 грн, № 1166 на суму 04.05.2018 на суму 78858,60 грн, № 87 на суму 30.05.2018 на суму 3259,20 грн, № 87 на суму 30.05.2018 на суму 53,64 грн, № 1228 на суму 04.06.2018 на суму 1633,63 грн, № 1228 на суму 04.06.2018 на суму 561,13 грн, № 1228 на суму 04.06.2018 на суму 1118,08 грн, № 1246 на суму 06.06.2018 на суму 1633,63 грн, № 1247 на суму 06.06.2018 на суму 2081,45 грн, № 1248 на суму 06.06.2018 на суму 7482,24 грн, № 1249 на суму 06.06.2018 на суму 24472,88 грн, № 1250 на суму 06.06.2018 на суму 35000,00 грн, № 1275 на суму 13.06.2018 на суму 5374,87 грн, № 1274 на суму 13.06.2018 на суму 9870,49 грн, № 1275 на суму 13.06.2018 на суму 35000,00 грн, № 1363 на суму 01.08.2018 на суму 8441,24 грн, № 1447 на суму 28.08.2018 на суму 4426,79 грн, № 1447 на суму 28.08.2018 на суму 12597,18 грн, № 1447 на суму 28.08.2018 на суму 1022,76 грн, № 1447 на суму 28.08.2018 на суму 21953,27 грн, № 1518 на суму 13.09.2018 на суму 2097,94 грн, № 1529 на суму 24.09.2018 на суму 6355,62 грн, № 1038 на суму 08.10.2018 на суму 87309,93 грн, № 1038 на суму 08.10.2018 на суму 9196,57 грн, № 1038 на суму 08.10.2018 на суму 6342,62 грн, № 1038 на суму 08.10.2018 на суму 2097,94 грн, № 1038 на суму 08.10.2018 на суму 2362,87 грн,

№ 1051 на суму 11.10.2018 на суму 43104,89 грн. (копії містяться в матеріалах справи)

Таким чином, відповідач покладені на нього зобов`язання щодо повної оплати отриманої продукції за Договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 61693,35 грн. (882 058,05 грн - 818 364,70 грн)

У відповідності до п.6.2. Договору за прострочення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості по оплаті за товар за кожний день прострочення платежу до моменту належного виконання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 2587,84 грн. 3 % річних, 22300,14 грн. інфляційних втрат та 4018,24 пені.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором. Виконання обов`язку проведення відповідачем повної оплати вартості отриманого товару не підтверджено матеріалами справи. Заперечень, щодо факту неотримання товару відповідачем не подано.

Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування основної заборгованості в сумі 61693,35 грн.

Згідно п. 9.1. Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до « 31 грудня 2018», але в кожному разі до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором.

Відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів повної оплати заборгованості до суду не представив, протилежного суду не довів.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, долучені до позовної заяви документи, описані вище, досліджені в судовому засіданні.

Норми права та висновки суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.+

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно п. 2.4. договору Покупець здійснює попередню оплату товару згідно рахунку на оплату по замовленню. Моментом поставки Покупцеві товару, згідно умов Договору, є дата передачі товару, зазначена у видатковій накладній, підписаній повноважними представниками обох сторін.

Матеріали справи не містять доказів виставлених рахунків позивачем на попередню оплату відповідачу, та доказів повернення відповідачем товару позивачу. Отже, суд доходить висновку, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведених обставин, оскільки позивачем поставлено товар згідно перелічених вище видаткових накладних, а відповідачем його прийнято, в матеріалах справи відсутні відомості про погашення відповідачем зазначеного боргу, в повному розмірі, а із долучених платіжним доручень вбачається тільки часткова оплата відповідачем поставленого йому позивачем товару за вказаними видатковими накладними, то суд робить висновок про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 61693,35 грн. основного боргу.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 6.2 Договору у випадку порушенням Покупцем порядку та строків оплати, передбачених п. 2.4. даного Договору, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по оплаті за товар за кожен день прострочення платежу до моменту належного виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором встановлено інше, а саме, сторони узгодили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2018 у справі № 903/647/17)

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, встановив, що сума нарахувань пені є фактично більшою, ніж заявлена позивачем.

Суд приходить до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 4018,24 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок та що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 920/200/160), встановив, що сума нарахувань 3 % річних є фактично більшою, ніж заявлена позивачем.

Таким чином, до стягненню підлягає 2587,84 грн. - 3% річних в межах заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Пленум Вищого господарського суду у своїй постанові № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначає, що індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочення платежів за менший період часу не тягне за собою таких нарахувань.

Вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду. Зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17 зазначено, що коли прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати за договором (за кожен період окремо) становить менше місяця, то це виключає застосування до відповідача такого виду відповідальності як стягнення інфляційних втрат.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вище наведеного, в межах заявлених позовних вимог позивача, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Отже стягненню підлягає 6216,49 грн. інфляційних втрат, в частині стягнення 16 083,61 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як у безпідставно нарахованих.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 61693,35 грн. основного боргу, 2587,84 грн 3% річних, 6216,49 грн інфляційних втрат та 4018,24 грн пені.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, який складається із суми сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 1921,00 грн та витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

У заяві, яка надійшла до суду 12.02.2020 року за вх. № 7562/20, представник позивача просить компенсувати за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8700,00 грн та витрати понесені адвокатом на придбання проїзних квитків у судових засіданнях у розмірі 5607,81 грн. (докази містяться в матеріалах справи)

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8700,00 грн та витрат, понесених адвокатом на придбання проїзних квитків у судових засіданнях у розмірі 5607,81 грн., надано копії таких документів: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1433, виданого 24.02.2000 р.; договору про надання професійної правничої допомоги № 10/10 від 10.10.2019 року; оригінал ордеру на надання правничої допомоги № 1001811 від 10.10.2019 року; оригінал акту виконаних робіт від 12.02.2020 року; копії: бланку замовлення та квитка оплаченого проїзного документу з м. Київ до м. Львів від 11.12.2019 року; посадочного документу із Львова до Києва від 12.12.2019 року; посадочного документу із Львова до Києва від 13.01.2020 року; посадочного документу із Львова до Києва від 13.01.2020 року; бланку замовлення та квитка оплаченого проїзного документу з м. Києва до м. Львів від 11.02.2020 року; посадочного проїзного документу з м. Львів до м. Київ від 20.02.2020 року.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ознайомившись із поданими представником позивача документами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8700,00 грн та витрат адвоката, пов`язаних із наданням правової допомоги у справі (проїзд) на суму 5607,81 грн, такі підтверджені матеріалами справи, а відтак оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу та витрат адвоката, пов`язаних із наданням правової допомоги у справі (проїзд), підлягають до задоволення.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1 921,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1579,98 грн. Решта сума сплаченого судового збору залишається за позивачем.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» (79071, місто Львів, вулиця Кульпарківська, 141, кв. 196, ідентифікаційний код 40145066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алюмотрейд” (04108, місто Київ, проспект Свободи, 2, ідентифікаційний код 40672307) 61693,35 грн. основного боргу, 2587,84 грн - 3% річних, 6216,49 грн - інфляційних втрат, 4018,24 грн пені, 1579 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, 8700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5607,81 грн витрат понесених адвокатом на придбання проїзних квитків з метою участі у судових засіданнях.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 20.02.2020 року.

Суддя Долінська О.З.