Рішення № 87706372, 15.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2018 року № 826/12401/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Скидан С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" доДержавної фіскальної служба України Головного управління ДФС у м.Києві Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії , за участі представників сторін:

від позивача - Антохов Я.С..

від відповідачів - Павленко С.О.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 серпня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" звернулося з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (головуючий суддя Федорчук А.Б.).

В судовому засіданні 13.09.2017 року суддею Федорчуком А.Б. заявлено самовідвід у справі №826/12401/16 на підставі ч. 1 ст. 27 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2017 року заяву судді Федорчука А.Б. про самовідвід у справі № 826/12401/16 задоволено.

Відповідно до розпорядження № 3827 від 25.09.2017 року, у зв`язку з самовідводом судді, в провадженні якої перебувала адміністративна справа №826/12401/16 і не була ним розглянута, справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2017 року, для розгляду справи №826/12401/16 було визначено суддю Клименчук Н.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2018 року справу №826/12401/16 прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судових засіданнях представником позивача позовні вимоги підтримано, з підстав викладених у позові та письмових поясненнях.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачами протиправно відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року разом із додатками, які були надані позивачем контролюючому органу, з підстав того, що звітність подано з порушенням п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується з зазначеними доводами податкового органу та вважає їх незаконними, оскільки Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов`язували платника податку подавати податкову звітність з ПДВ виключно в електронній формі.

Представниками відповідачів щодо задоволення позову заперечено, оскільки нормами чинного законодавства встановлено спеціальні вимоги щодо подачі податкової декларації з податку на додану вартість, яка має бути подана виключно в електронній формі. Отже, оскільки платником податків не дотримано вимог п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, тому подана декларація не була прийнята контролюючим органом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» 15.01.2016 в особі уповноваженого представника у паперовій формі подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року разом з додатками, що підтверджується відміткою на копії останньої, наявної у матеріалах справи.

Листом ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.02.2016року за №936/10/26-55-08-03 «Про відмову у прийнятті» позивачу відмовлено у прийнятті податкової звітності за грудень 2015року, оскільки таку подано у спосіб, що суперечить абз. 2 п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: на паперових носіях.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження рішення контролюючого органу, оформленого листом від 16.02.2016року за № 936/10/26-55-08-03, позивачем подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України.

Рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 16.03.2016 року № 6315/10/26-15-08-04-14 та ДФС України від 06.06.2016 року №12435/6/99-99-08-02-01-15, скарги ТОВ «Нікея-ЛТД» залишено без задоволення.

Позивач вважає дії відповідачів щодо відмови у прийнятті податкової звітності та відмови у скасуванні рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової звітності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається із наданих суду доказів, позивачем подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що і слугувало підставою для відмови у прийнятті такої податкової звітності.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який, згідно пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно визначення, наведеного в пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України).

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів станом на грудень 2015 року регламентувався положеннями статті 49 Податкового Кодексу України у відповідній редакції.

Підпунктом 49.4. статті 49 Податкового Кодексу України встановлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Водночас, відповідно до підпункту 49.8. цієї статті прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з підпунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких, не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11. статті 49 ПК України визначено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

З аналізу наведених норм вбачається, що контролюючий орган вправі відмовити у прийнятті податкової декларації виключно у випадку порушення платником податку при її заповненні вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового Кодексу України.

Згідно з пунктом 48.3 податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пункту 48.4. у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Перелік підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у прийнятті податкової декларації носить виключних характер та розширеному тлумаченню не підлягає.

Недодержання платником податків приписів пункту 49.4. статті 49 Податкового Кодексу України щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі та надання такої звітності у паперовій формі, само по собі, не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, при умові наявності у поданих документах реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Аналогічні висновки викладено у Постанові Верховного суду від 31.07.2018 року у справі № К/9901/50496/18.

Відповідно до змісту Листа Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.01.2016 року № 936/10/26-55-08-03, у податкового органу відсутні зауваження до поданої товариством декларації в частині дотримання вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, ДПІ у Перському районі ГУДФС у м. Києві безпідставно відмовлено у прийнятті податкової звітності за грудень 2015 року поданої ТОВ «Нікея-ЛТД», а тому, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача -1прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року з додатками та доповненнями, як податкової звітності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування Листа Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.01.2016 року № 936/10/26-55-08-03, рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.03.2016 вих.№6315/10/26-15-08-04-14 про результати розгляду первинної скарги та рішення ДФС України від 06.06.2016 №12435/6/99-99-08-02-01-15 про результати розгляду скарги не можуть бути задоволені, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

З огляду на викладене, лист податкового органу щодо повідомлення платнику податку певних обставин та рішення про результати розгляду скарг не відповідають критерію юридичної значимості, не створює для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків, оскільки за своєю суттю, у даному випадку, лише підтверджує підстави прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ"НІКЕЯ-ЛТД" в частині визнання незаконними та скасування Листа Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.01.2016 року №936/10/26-55-08-03, рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.03.2016 вих.№6315/10/26-15-08-04-14 та рішення ДФС України від 06.06.2016 №12435/6/99-99-08-02-01-15.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея -ЛТД» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея -ЛТД».

3. Зобов`язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея -ЛТД».

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея -ЛТД» понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, у розмірі 1378,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук