Рішення № 87705497, 19.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7530/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання рішення про відмову протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про:

визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), яка викладена у формі листа №П-5299/0-3123/0/37-19 «Про надання відповіді» від 22.05.2019 року;

зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) за заявою від 06.05.2019 року.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України і законодавство не передбачає права суб`єкта владних повноважень при розгляді питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність відступати від положень вказаної норми.

Позивачем наголошувалося, що відмова з підстав: «дані про земельну ділянку, яку Ви бажаєте отримати у власність не внесені до Державного земельного кадастру, а відтак не можливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства…», чинним законодавством - не передбачена.

Крім того, ОСОБА_1 , наголошувалося не недобросовісній поведінці Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, оскільки, як було пізніше встановлено позивачем шляхом моніторингу Публічної кадастрової карти, з метою продажу прав оренди на земельних торгах у формі аукціону, щодо земельної ділянки, яка включає запитувану для відведення ОСОБА_1 , земельну ділянку, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою №15-3535/13-19-СГ від 04.07.2019 року, за заявою ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№6461/20 від 13.02.2020р. на позовну заяву (а.с.53-68).

Відзив обґрунтований наступним.

На адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшло клопотання ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

На час розгляду клопотання ОСОБА_1 , діяла постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» №413 від 07.06.2017 року, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, відповідно до якої, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру.

Оскільки, місце розташування бажаного ОСОБА_1 , об`єкта не відповідає вимогам прийнятого відповідно до Земельного кодексу України нормативно-правового акта - Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ним, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 року, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, 22.05.2019 року, за вих. номером №П-5299/0-3123/0/37-19 відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з підстави невідповідності місця розташування об`єкта та відсутності бажаної до відведення земельної ділянки у наведеному переліку.

Крім того, між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір №34 від 04.03.2019 року на підготовку лотів для проведення земельних торгів.

Вказаним договором передбачено, що виконавець за дорученням організатора бере на себе зобов`язання виконати роботи із землеустрою з метою підготовки лотів для проведення земельних торгів.

На виконання договору №34 від 04.03.2019 року, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-3535/13-19-СГ від 04.07.2019 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки -18,90 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наразі підготовка лоту до проведення земельних торгів триває.

Станом на 19 лютого 2020 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

07 травня 2019 року, ОСОБА_1 через свого представника, звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, із клопотанням, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) (а.с.17).

До вказаного клопотання представником позивача було додано копію паспорту громадянина України; графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію довіреності на представництво інтересів (а.с.18-21).

Листом №П-5299/0-3123/0/37-19 від 22.05.2019 року «Про надання відповіді», Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовлено ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з тих підстав, що дані про земельну ділянку, яку ОСОБА_1 , бажає отримати у власність не внесені до Державного земельного кадастру, а відтак не можливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавств (а.с.23-24).

Крім того, ОСОБА_1 , було запропоновано визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у площі, висвітленій на сайті Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та подати клопотання відповідно до вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.

Вважаючи відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - протиправною, ОСОБА_1 , звернулась до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25.10.2001 року (далі – ЗК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, індивідуального дачного будівництва, індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або місцевої ради та необхідний перелік документів.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Частиною 7 ст.118 ЗК України встановлено, що за результатами розгляду клопотання громадянам надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмова в його наданні. Підставою відмови є невідповідність місця розташування місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідаючи на клопотання ОСОБА_1 , листом «Про надання відповіді», а не приймаючи відповідного наказу – діяло не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 , про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), яка викладена у формі листа №П-5299/0-3123/0/37-19 «Про надання відповіді» від 22.05.2019 року – підлягає задоволенню.

Стосовно посилань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на факт включення бажаної ОСОБА_1 , земельної ділянки до переліку земельних ділянок які плануються виставити на земельні торги, суд зазначає наступне.

Частинами 1-4 ст. 136 ЗК України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає, зокрема, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 3 ст. 135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Таким чином, положеннями ЗК України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Водночас, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечує саме організатор земельних торгів, яким у спірних відносинах є відповідач, що здійснює реалізацію права державної власності на спірну земельну ділянку.

Отже, включення у передбаченому законодавством порядку спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням - 07.05.2019 року, а договір №34 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підготовку лотів для проведення земельних торгів укладено - 04.03.2019 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час надання ОСОБА_1 , відмови оформленої листом №П-5299/0-3123/0/37-19 від 22.05.2019 року «Про надання відповіді», відповідач мав можливість бути обізнаним про включення бажаної позивачем земельної ділянки до земельної ділянки, на яку пізніше було надано дозвіл Державному підприємству «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №15-3535/13-19-СГ від 04.07.2019 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Проте, суд звертає увагу, що відповідачем не було прийнято відповідного наказу із зазначенням встановленої законодавством (статтею 118 Земельного кодексу України) підстави для відмови ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд наголошує, що на етапі, коли особа у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у якому вказала бажане місце розташування земельної ділянки і додала відповідні графічні матеріали, єдиним можливим законним варіантом поведінки суб`єкта владних повноважень є прийняття рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації, або ж, у разі наявності вичерпних підстав, встановлених цією ж статтею, – прийняття рішення про відмову у наданні запитуваного дозволу.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 , про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) за заявою від 06.05.2019 року, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Проте, як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) за заявою від 06.05.2019 року – є передчасною, з огляду на не прийняття відповідачем встановленого законодавством рішення про відмову у наданні дозволу, а тому, наразі, задоволенню не підлягає.

Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові по справі №815/6094/17 від 25 вересня 2019 року.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та у належний і послідовний спосіб

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області не було прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 , способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із прийняттям відповідного владного рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_2 , сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 гривень, згідно квитанції №2040510037 від 05 грудня 2019 року, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83, 13 поверх, код ЄДРПОУ 39765871), про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), яка викладена у формі листа №П-5299/0-3123/0/37-19 «Про надання відповіді» від 22.05.2019 року; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) за заявою від 06.05.2019 року – задовольнити частково.

Відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), викладену у формі листа №П-5299/0-3123/0/37-19 «Про надання відповіді» від 22.05.2019 року – визнати протиправною та скасувати.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07 травня 2019 року, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), з прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу.

У решті задоволення позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.