Рішення № 87704470, 10.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа № 160/9062/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: Журікова І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0029471304, №0029461304, №0029481304 від 29.08.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2019р. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, складені відповідачем, а саме:

- №0029471304 від 29.08.2019р., яким було збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 44399,78 грн. з них: податкового зобов`язання на суму 35519,82 грн., та штрафних санкцій на суму 8879,96 грн.;

- №0029461304 від 29.08.2019р., яким було нараховано штрафних санкцій на суму 170 грн.;

- №0029481304 від 29.08.2019р., яким було збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 3699,99 грн. з них: податкового зобов`язання на суму 2959,99 грн., та штрафних санкцій на суму 740 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, так як сума кредиту, прощена (анульована) банком, не є додатковим благом, а отже і відсутні підстави для включення такої суми до оподатковуваного доходу; сума «додаткового блага» в розмірі 198132,30 грн. складається з основної суми боргу (кредиту), процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені), тоді як плата по кредиту (в тому числі у вигляді відсотків) не є фактично отриманим (нарахованим) доходом платника податку; нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед банком та не є доходом платника у разі їх анулювання за рішенням банківської установи; у позивача не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту активів, що свідчить про відсутність об`єкта оподаткування в розумінні положень п.14.1.47 ст.14 Податкового кодексу України, а тому є помилковими посилання відповідача на положення абз. д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, як на безумовну підставу для донарахування позивачеві податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду від 13.03.2018р. у справі № 826/2226/15, від 10.05.2018р. у справі №802/142/17-а, від 21.11.2018р. у справі №813/279/16. У відповіді на відзив від 15.11.2019р. представник позивача зазначає, що згідно рішення Красногвардійского районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2017р. у справі №180/1147/16-ц встановлено факт наявності на 05.10.2017р. заборгованості позивача перед АТ «ОТП Банк» в розмірі 63260,15 швейцарських франків, з яких 54239,94 швейцарських франка – залишок заборгованості за кредитом, 9020,21 швейцарських франка – сума несплачених відсотків за користування кредитом, проте згідно укладеного 10.11.2017р. договору про внесення змін та доповнень №7 (про прощення боргу) до договору кредиту №ML-301/580/2007 від 26.09.2007р. станом на 10.11.2017р. боргове зобов`язання позивача складає 70679,14 швейцарських франків, що в гривні дорівнює 1883778,25 грн., з яких 1245879,08 грн. є курсовою різницею по кредиту, при цьому, сума 198132,30 грн. не визначена сторонами як сума прощеного боргу, за таких обставин, представник позивача вважає, що неможливо встановити суму прощеного (анульованого) боргу, так як до її складу включено відсотки за користування кредитними коштами. Додатково, у письмових поясненнях від 10.02.2020р., представник позивача зазначає, що сума в розмірі 70679,14 швейцарських франків, з якої банком проведено як конвертацію валют станом на 01.01.2014р. так і розрахунок прощеного боргу станом на 10.11.2017р. є сумою боргового зобов`язання, а не основною сумою боргу (а.с.66-68,122-125).

Ухвалою суду від 22.10.2019р. було відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні на 15.11.2019р. згідно до вимог ст.ст. 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2).

У ході судового розгляду справи у судовому засіданні 15.11.2019р., із наданих учасниками справи документів та пояснень сторін, судом встановлено, що сума основного боргу за прощеним кредитом (тіло кредиту) становить 54239,94 швейцарських франків, проте, жодних доказів того, що ця сума саме становить 198132,30 грн., яка визначена як додаткове благо за листом АТ "ОТП БАНК" №07-05-19-6/736 від 26.09.2018р. та була підставою для нарахування грошового зобов`язання за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, суду не надано ні позивачем, ні відповідачем.

З метою надання суду учасниками справи відомостей про те, що сума 198132,30 грн. (54239,94 швейцарських франків) є сумою основного боргу (тілом кредиту) за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій) судом була оголошена перерва до 06.12.2019р. та зобов`язано учасників справи надати відповідні відомості, у тому числі, з урахуванням вимог ст.24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується протоколом судового засідання від 15.11.2019р. (а.с.83-85).

Ухвалою суду від 06.12.2019р., у зв`язку із не наданням учасниками справи вищенаведених витребуваних доказів та з метою їх витребування від АТ "ОТП БАНК" і з урахуванням закінчення строків розгляду та вирішення даної справи, встановлених ст.ст.193, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, було здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження із призначенням підготовчого засідання у даній справі на 13.01.2020р. відповідно до ст.ст. 173, 260 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.96).

Ухвалою суду від 13.01.2020р. було закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10.02.2020р. (а.с.112).

Представник позивач у судовому засіданні 10.02.2020р. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 10.02.2020р. не з`явився без поважної причини, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином 16.01.2020р., 20.01.2020р. та 21.01.2020р., що підтверджується електронним повідомленням, довідкою секретаря судового засідання та поштовим повідомленням, наявними у справі (а.с.116-118).

Разом з тим, 05.11.2019р. відповідач подав до канцелярії суду письмовий відзив на позов, у якому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що у період з 12.07.2019р. по 16.07.2019р. контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., за результатами якої встановлені наступні порушення, а саме: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176 п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік; абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 з урахуванням норм пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 p.4 Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 35519,82 грн.; пп.1.2 пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням додаткового блага з суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого донараховано військовий збір за 2017 рік у розмірі 2959,99 грн. За результатами встановлених порушень контролюючим органом були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019р. №0029471304 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу - 35519,82 грн., штрафної санкції - 8879,96 грн.; №0029481304 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір за податковим зобов`язанням на суму 2959,99 грн. та за штрафних санкцій на 740 грн.; №0029461304 про застосування штрафної санкції у сумі 170 гривень. Відповідач зазначає, що AT «ОТП Банк» здійснив списання кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_2 O ОСОБА_3 . у сумі 198132,30 грн. та суми анульованої заборгованості позивача було включено Банком до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2017 року за ознакою доходу «126» (додаткове благо) у сумі 198132,30 грн. (основна сума прощеного боргу) та за ознакою «127» (інші доходи) у сумі 1245879,00 грн. (прощені проценти, штрафні санкції, пені), при цьому, згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів із сум доходу, отриманого позивачем від AT «ОТП Банк» у розмірі 198132,30 грн., податок з доходів фізичних осіб з джерела виплати не нараховувався та до бюджету не сплачувався. За таких обставин, відповідач вказує на те, що в порушення п.п.164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 та з урахуванням п.п.165.1.5 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України за наслідками перевірки позивача у зв`язку з отриманням у 4 кварталі 2017 року доходу у розмірі 197332,30 грн. (198132,30-800,00 грн.) як додаткове благо у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 35519,82 грн., а саме: 197332,30*18%=35519,82 грн.; перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором встановлено, що для позивача базою оподаткування військовим збором було визначено дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом, який нараховано AT «ОТП Банк» у 4 кварталі 2017 року з урахуванням норм п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 розділу IV Податкового кодексу України у розмірі 198132,30 грн. (198132,30 грн -800,00 грн.), а тому військовий збір, донарахований за результатами перевірки становить 2959,99 грн. (197332,30 грн. x 1,5%) (а.с.47-52).

Згідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду справи, строки вирішення справи, встановлені ст.193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи та із наданих документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

10.11.2017р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено договір про внесення змін та доповнень №7 (про прощення боргу) до Кредитного договору №ML-301/580/2007 від 26.09.2007р., за яким, за умови погашення позичальником боргових зобов`язань в розмірі 439766,83 грн., банк здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 1444011,42 грн., при цьому, курсова різниця по кредиту складає 1245879,08 грн., що підтверджується копією відповідного договору (а.с.74,104).

Пунктом 3.1. зазначеного договору визначено, що якщо сума прощеного боргу перевищує розмір курсової різниці, визначеної п.п.2.3. Додаткового договору, у Позичальника відповідно до вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та Позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України (а.с.74,104).

Вказаний договір про внесення змін та доповнень був підписаний у тому числі і позивачем, що підтвердив і представник позивача.

Згідно податкового розрахунку за формою 1-ДФ АТ «ОТП Банк» було відображено отримання позивачем (платником податку) як додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) встановленого пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені) прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та на виконання вимог, встановлених пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, Банк, шляхом укладення додаткового договору про прощення боргу, повідомляв позивача про обов`язок сплатити податки та збори з доходу сум прощеного боргу (а.с.49).

Надалі, у період з 12.07.2019р. по 16.07.2019р. посадовою особою контролюючого органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., за результатами якої був складений акт за №41108/04-36-13-04/ НОМЕР_1 за висновками якого встановлено порушення позивачем, а саме:

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176 п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України- неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

- абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 з урахуванням норм пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 p.4 Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 35519,82 грн.;

- пп.1.2 пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням додаткового блага у суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого донараховано військовий збір за 2017 рік у розмірі 2959,99 грн., що підтверджується змістом копії наведеного акту перевірки (а.с.11-14).

На підставі наведеного акту перевірки, контролюючим органом 29.08.2019р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0029471304 форми «Р» за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 44399,78 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 35519,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8879,96 грн.;

- №0029461304 форми «ПС» за яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

- №0029481304 форми «Р» за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 3699,99 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 2959,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 740 грн., що підтверджується їх копіями, наявними у справі (а.с.18,19,20).

Позивач оспорює вищенаведені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку, просить визнати їх протиправними та скасувати, оскільки сума кредиту, прощена (анульована) банком, не є додатковим благом, а отже і відсутні підстави для включення такої суми до оподатковуваного доходу та сума в розмірі 70679,14 швейцарських франків, з якої банком проведено як конвертацію валют станом на 01.01.2014р., так і розрахунок прощеного боргу станом на 10.11.2017р. є сумою боргового зобов`язання, а не основною сумою боргу.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Пунктом 163.1 ст.163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності (пп.165.1.55 п.165.1 ст.165).

Підпунктом «а» п.176.1 ст.176 ПК України встановлено, що платники податку зобов`язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

У відповідності до п.179.1, п.179.7 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пп.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року та не включаються суми процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому, у разі отримання такого оподатковуваного доходу у вигляді наведеного додаткового блага (прощення кредитором основної суми боргу (кредиту), платник податку зобов`язаний подати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), сплатити суму податкового зобов`язання, яка зазначена у такій декларації, а також і нарахувати та сплатити з такого доходу військовий збір.

За викладеного, суд приходить до висновку, що додатковим благом є тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, яка підлягає оподаткуванню та декларуванню, і в цю суму боргу (кредиту) не включаються проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Так, як встановлено судом у ході судового розгляду справи, 10.11.2017р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про внесення змін та доповнень №7 (про прощення боргу) до Кредитного договору №ML-301/580/2007 від 26.09.2007р., зі змісту якого видно, що позивачеві Банком, як кредитором, було прощено (анульовано) суму кредиту (основної суми боргу) у розмірі 1444011,42 грн., курсова різниця по кредиту складає 1245879,08 грн., при цьому, у п.3.1 цього договору проінформовано позивача, що у нього відповідно до вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України виникає оподатковуваний дохід та позивач, як позичальник, зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України, даний договір підписаний позивачем особисто, що позивачем не оспорено (а.с.74,104).

Після укладення вищенаведеного договору Банком до контролюючого органу був поданий податковий розрахунок за формою 1-ДФ, у якому відображено, що позивачем у ІV кварталі 2017 року був отриманий дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановлений пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України у сумі 198132,30 грн. прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та на виконання вимог, встановлених пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, Банк, шляхом укладення додаткового договору про прощення боргу, повідомляв позивача про обов`язок сплатити податки та збори з доходу сум прощеного боргу, що підтверджується копіями листів, які містять відповідну інформацію (а.с.62,90).

Також і на запит контролюючого органу та на виконання вимог ухвали суду Банком листами №01-05-19-6/15471-БТ від 28.11.2019р. та №68-68-3-2/365 від 10.01.2020р. надано відомості щодо прощення боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №ML-301/580/2007 від 26.09.2007р., договором від 10.11.2017р. про прощення боргу та зазначено про те, що сума отриманого позивачем доходу як додаткового блага, що є сумою основного боргу (тілом кредиту) за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій) у розумінні пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України з урахуванням положень п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України становить 198132,30 грн., що і було відображено Банком у відповідній податковій звітності (а.с.103,120).

Аналіз наведених норм податкового законодавства та вищедосліджених доказів у їх сукупності свідчить про те, що анульована (прощена) Банком позивачеві сума основного боргу (тіло кредиту) за кредитним договором є доходом, який отриманий позивачем як додаткове благо, а відповідно, такий дохід підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу шляхом відповідного декларування позивачем такого доходу та з такого доходу позивач був зобов`язаний нарахувати податок з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) та військовий збір у встановленому податковим законодавством розмірі, про що позивач був проінформований Банком згідно умов п.3.1 договору від 10.11.2017р., який був підписаний позивачем (а.с.74).

Проте, у ході судового розгляду справи із пояснень представника позивача та аналізу доданих до позову документів, судом було встановлено, що позивач свого обов`язку щодо декларування доходу як додаткового блага за анульованим (прощеним) основним боргом (тілом кредиту) у сумі 198132,30 грн. не виконав, відповідної декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік у встановлений строк не подав та суми ПДФО і військового збору не сплатив, що підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

За викладених обставин та враховуючи те, що судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено факт анулювання (прощення) боргу Банком позивачеві у розмірі 198132,30 грн., яка є сумою основного боргу за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій), що підтверджується відповідною інформацією Банку (а.с.120), вказана сума є доходом позивача у вигляді додаткового блага із якого позивач мала обов`язок сплатити ПДФО та військовий збір за приписами вищенаведеного податкового законодавства, подати відповідну декларацію за 2017 рік, проте жодних дій для цього не вчинила (таких доказів не надано), суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом правомірно були нараховані грошові зобов`язання з ПДФО та військовому збору та застосовані штрафні санкції за неподання податкової звітності за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 23.09.2019р. у справі №825/599/17 та від 01.10.2019р. у справі №819/2619/14-а, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов`язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням встановлених судом обставин щодо того, що сума прощеного (анульованого) боргу у розмірі 198132,30 грн. є сумою основного боргу (тілом кредиту) за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій), аналізу вищенаведених норм чинного податкового законодавства, які регулюють спірні відносини та правової позиції Верховного Суду, яка викладена вище.

З огляду на необхідність застосування судом правової позиції, викладеної у вищенаведених постановах Верховного Суду від 23.09.2019р. та від 01.10.2019р., правові позиції Верховного Суду, на які посилається позивач у позові від 2018 року, у такому випадку застосуванню не підлягають з урахуванням дати їх прийняття.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання представника позивача у судовому засіданні на те, що позивач не погоджується із сумою прощеного боргу, оскільки, по-перше, позивачем власноруч підписаний договір про внесення змін та доповнень №7 (про прощення боргу) від 10.11.2017р., який було укладено після прийняття рішення Красногвардійским районним судом м. Дніпропетровська від 05.10.2017р. у справі №180/1147/16-ц; по-друге, доказів звернення до суду із позовом в порядку цивільного судочинства до Банку щодо оскарження умов договору від 10.11.2017р. про розмір прощеного боргу представником позивача не надано та у судовому засіданні представник позивача підтвердила, що розмір суми прощеного боргу 198132,30 грн. за вищенаведеним договором позивачем у порядку цивільного судочинства не оспорюється станом на момент розгляду цієї справи.

Також і є безпідставними та відхиляються судом посилання представника позивача на те, що рішенням Красногвардійского районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2017р. у справі №180/1147/16-ц встановлено факт наявності на 05.10.2017р. заборгованості позивача перед АТ «ОТП Банк» в розмірі 63260,15 швейцарських франків, з яких 54239,94 швейцарських франка – залишок заборгованості за кредитом, 9020,21 швейцарських франка – сума несплачених відсотків за користування кредитом, проте згідно укладеного 10.11.2017р. договору про внесення змін та доповнень №7 (про прощення боргу) до договору кредиту №ML-301/580/2007 від 26.09.2007р. станом на 10.11.2017р. боргове зобов`язання позивача складає 70679,14 швейцарських франків, тобто Банком невірно розраховано суму прощеного боргу, оскільки договір про внесення змін та доповнень №7 (про прощення боргу) укладено уже після винесення Красногвардійским районним судом м. Дніпропетровська судового рішення та незгода позивача з розміром прощеного боргу за наведеним договором від 10.11.2017р. укладеного між позивачем та Банком не може бути предметом розгляду спору у порядку адміністративного судочинства згідно до вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, слід зазначити, що незгода позивача із розміром анульованого (прощеного) основного боргу (тіла кредиту) за договором про внесення змін та доповнень №7 (про прощення боргу) від 10.11.2017р. без урахування процентів, пені та штрафних санкцій не може бути обрано підставою для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що до повноважень контролюючого органу не віднесено здійснення розрахунку суми основного боргу за прощеним кредитом згідно до вимог податкового законодавства, оспорювані податкові повідомлення-рішення сформовані на підставі відомостей наданих Банком, тобто, розмір прощеного боргу формується Банком та узгоджується з позичальником (позивачем) на підставі договору, у даному випадку договору від 10.11.2017р. про внесення змін та доповнень №7 (про прощення боргу) до договору кредиту №ML-301/580/2007 від 26.09.2007р., умови якого позивачем не оспорені, таких доказів суду не надано.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про те, що оспорювані рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору, понесені позивачем згідно квитанцій №1719-6021-9277-1095 від 16.09.2019р. не підлягають стягненню з відповідача – суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0029471304, №0029461304, №0029481304 від 29.08.2019р. – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 20.02.2020р.

Суддя С.О. Конєва