Рішення № 87704408, 15.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Справа № 160/9802/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Лукомський А.О.,

представника позивача - Чуприна А.В.,

представника відповідача - Мамонова О.П.,

представника відповідача - Скляр М.Ф.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 08.10.2019 року надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2019 року № 0030251305, № 0030371305, № 0030261305 та № 0030421305 відповідно, а також вимогу про сплату боргу від 19.09.2019 року № Ф-0030311305.

В обґрунтування позову посилався на протиправність висновків відповідача щодо завищення позивачем чистого оподаткованого доходу за 2017-2018 рік на загальну суму 159992,35 грн, внасідок чого здійснено оскаржені донарахування. Позивач відмічає, що усі витрати, які понесені протягом визначеного періоду мали на маті отримання доходу, оскільки були направлені на забезпечення його підприємницької діяльності. Суб`єкт господарювання також вказує на необгрунтованість висновків відповідача щодо залишку на кінець звітного періоду нереалізованого товару, у зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких останній у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що оскаржені рішення та вимога прийняті у спосіб, передбачений законодавством України з огляду на встановленні обставини завищення позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 рік на загальну суму 159992,35 грн., внаслідок віднесення останнім до складу витрат, витрат на придбання цементу в асортименті, нереалізованого протягом відповідного звітного періоду, а також витрат на оплату юридичних послуг, судового збору та єдиного внеску (згідно із вимоги про сплату боргу від 23.06.2017 року № 0008351303), які не входять до переліку витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 160/9802/19 на 30 днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд виходить із таких міркувань.

Судом встановлено та не є спірним, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у Виконавчому комітеті Криворізької міської ради 02.03.2001 року, номер державної реєстрації 6130 та перебуває на податковому обліку в органах ДПС; основний вид економічної діяльності – неспеціалізована оптова торгівля; протягом періоду, який перевірявся, здійснював оптову торгівлю будматеріалами.

У період з 23.07.2019 року по 05.08.2019 року посадовими особами контролюючого органу, на підставі наказу від 04.07.2019 року № 4059-п та відповідних направлень, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2019 року № 44749/04-36-13-05/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено, серед іншого, порушення позивачем: пунктів п.177.2, п.177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого останньому донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за 2017-2018 рік на загальну суму 28798,62 грн. (159992,35*18%); пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу 20 Перехідних положень ПК України, в результаті чого останньому донараховано військовий збір за період провадження діяльності за 2017-2018 рік на загальну суму 2399,89 грн. (159992,35*1,5%); пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 35198,36 грн. (159992,35*22%), а також п.198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого донараховано суму ПДВ у загальному розмірі 14926 грн. Також посадовими особами відповідача вказано про порушення позивачем п.201.1, п.201.10 ПК України та зазначено, що останнім на момент проведення перевірки, зведена податкова накладна на операцію з використання Цементу в асортименті 45,297 тонн на суму 89554,45 грн. до перевірки не надана та в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.

Такі висновки відповідач обумовлює у зв`язку з заниженням позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 рік на загальну суму 159992,35 грн. внаслідок віднесення останнім до складу витрат, витрат на придбання цементу в асортименті, не реалізованого протягом відповідного звітного періоду, а також витрат на оплату юридичних послуг, судового збору та єдиного внеску (згідно із вимоги про сплату боргу від 23.06.2017 року № 0008351303), які не входять до переліку витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу.

На підставі акта перевірки та встановлених порушень, відповідачем прийнято, у тому числі:

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 року № 0030251305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 43197,93 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 року № 0030371305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 18657,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 року № 0030421305, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 7462,87 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2019 року № 0030261305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 3599,84 грн.;

- вимогу про сплату боргу від 19.09.2019 року № Ф-0030311305, якою позивача зобов`язано сплатити суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 35198,36 грн.

Не погодившись із такими рішеннями та вимогою, позивач оскаржив їх до суду правомірність прийняття яких і є предметом розгляду у вказаному спорі.

При цьому, підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим за наслідками перевірки податковими повідомленням-рішенням та вимогою.

При вирішені спору суд виходить із того, що предметом дослідження у вказаній справі є висновки відповідача щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу внаслідок завищення вартості витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу за 2017-2018 рік на загальну суму 159992,35 грн.

Склад податкового правопорушення полягає у зв`язку з встановленням під час перевірки обставин того, що обсяг цементу в асортименті, який був придбаний позивачем, але не реалізований у 2017 році та при цьому, відсутній у залишках товарно матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 року у кількості 45,297 тонн на суму 89554,45 грн. (ПДВ – 14925,74 грн.), не пов`язаний з провадженням господарської діяльності та отриманням доходів. При цьому, зазначене порушення, на думку осіб, що здійснювали перевірку вплинуло на заниження позивачем задекларованих показників у сумі 14926 грн. за грудень 2017 року, тобто у частині ПДВ не реалізованого у 2017 році цементу та відповідно відсутності в ЄРПН зведеної податкової накладної на операцію з використання цементу на суму 89554,45 грн. (ПДВ – 14925,74 грн.).

Інші доводи відповідача щодо заниженням позивачем чистого оподатковуваного доходу ґрунтуються на безпідставному віднесенні останнім до складу витрат, витрат на придбання цементу в асортименті, не реалізованого протягом 2018 року на суму 7976,79 грн. (без ПДВ), а також витрат на оплату юридичних послуг (29250 грн.), судового збору (18019 грн.) та єдиного внеску (30116,89 грн. згідно із вимоги про сплату боргу від 23.06.2017 року № 0008351303), які не входять до переліку витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу.

Надаючи оцінку вказаним доводам суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Питання оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано положеннями ст.177 ПК України.

У силу приписів п.п.177.1-177.3 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

У силу положень п.177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За приписами пункту 177.4.5 статті 177.4.5 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця, у тому числі: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою – підприємцем.

Тобто, документальними підтвердженими витратами фізичної особи – підприємця вважаються витрати відповідного звітного періоду, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату. При цьому, наведені приписи ПК України також виокремлюють, що до складу витрат фізичної особи – підприємця належать сплачені суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та не містять будь-яких застережень щодо строків сплати таких сум.

У силу приписів пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Визначення поняття недоїмки зі сплати ЄСВ надається пунктом 6 ч.1 ст.1 вказаного Закону, відповідно до якого недоїмкою є сума ЄСВ, що була своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює-суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Судом встановлено, що до складу витрат у 2017 році позивачем включено суму сплаченої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2017 року № 0008351303 у розмірі 30116,89 грн. При цьому, вказана сума складається виключно із суми недоїмки та не включає суму штрафу та нарахованої пені, що спростовує доводи відповідача у цій частині.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відносячи до складу витрат виключно суми недоїмки за вищевказаною вимогою, яка (недоїмка) за своєю юридичною природою є сумою ЄСВ, що була своєчасно не нарахована та/або не сплачена у визначені строки, позивач порушення вимог податкового законодавства не допустив.

Щодо доводів контролюючого органу, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат підприємця, витрат на оплату юридичних послуг (29250 грн.) та судового збору (18019 грн.) суд зазначає про таке.

Так, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір на надання послуг від 08.11.2017 р. (далі - Договір від 08.11.2017 р.) та Договір про надання юридичних послуг від 01.06.2017 р., з Додатком № 1 (далі - Договір від 01.06.2017 р.). Предметом зазначених договорів є надання послуг з метою:

- за Договором від 08.11.2017 р. про надання юридичних послуг Замовнику по стягненню заборгованості з ФОП ОСОБА_3 за Договором постачання товару № 14 від 18.01.2017 р. на загальну суму 131079,74 грн. (п. 1.2 Договору);

- за Договором від 01.06.2017 р. про надання юридичних послуг Замовнику по захисту його інтересів при вирішенні спору з Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області з приводу донарахування податкових зобов`язань, з штрафними санкціями (п. 1.2 Договору).

Результатом надання послуг за Договором від 08.11.2017 р. є отриманні мною від ФОП ОСОБА_2 відносно стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_3 :

- претензія, про сплату боргу, з розрахунком суми заборгованості;

- позовна заява до Господарського суду Черкаської області, з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми, всього на суму 131079,74 грн.;

- участь у судових засіданнях господарського суду як представник ФОП ОСОБА_1 на підставі довіреності;

- підготовка клопотання та пред`явлення для залучення до матеріалів справи розрахунку проведення оплати за поставлений товар, з надання первинних документів бухгалтерського обліку;

- підготовка та направлення ФОП ОСОБА_3 акту звірки взаємних розрахунків за договором постачання товару;

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.12.2017 р. у справі №925/1372/17 з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 стягнуто 124840,80 грн. залишку основного боргу, 4669,04 грн. інфляційних, 1569,90 грн. як 3% річних та 1967,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

15.12.2017 р. на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 01.12.2017 р. отримано наказ про примусове виконання рішення.

На підставі судового наказу підготовлено та направлено до Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси заяву про відкриття виконавчого провадженні про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 суми боргу та суми судового збору.

Відкрито виконавче провадження відносно ФОП ОСОБА_3 по примусовому стягненню заборгованості.

Результатом надання послуг за Договором від 01.06.2017 р. є отриманні ФОП ОСОБА_1 від ФОП ОСОБА_2 з приводу донарахування податкових зобов`язань, з штрафними санкціями:

- заперечення на акт перевірки;

- скарга до Державної фіскальної служби України;

- адміністративний позов про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду;

- апеляційна скарга на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 р. у справі № 804/6538/17.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 р. скасовано, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в загальному розмірі 535651,11 грн.

На підтвердження реальності надання ФОП ОСОБА_2 юридичних послуг, ФОП ОСОБА_1 надав до перевірки належним чином оформленні: Договір на надання послуг від 08.11.2017 р. та від 01.06.2017 р., акти на виконання робіт та оплату їх вартості, рахунки на оплату, платіжні доручення, які підтверджують проведення оплати за надані послуги та судового збору, сплати авансового внеску за відкриття виконавчого провадження, які є в свою чергу документами первинного бухгалтерського та податкового обліку робіт / послуг, виконаних за договорами.

На переконання суду, отримані позивачем послуги безпосередньо пов`язані з отриманням доходу, оскільки фактично направлені на забезпечення підприємницької діяльності останнього.

Суд відмічає, що правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, згідно з якими до витрат належать документально підтверджені витрати, пов`язані з господарською діяльністю такої особи, перелік яких не є вичерпним. Спроба контролюючого органу обмежити цей перелік посиланням на положення податкового кодексу, норма якого в цій частині має інше правове навантаження, є помилковою. Контролюючий орган повинен зважити на те, що результати оподаткування в будь-якому випадку є похідними від здійснення (проведення) підприємцем господарської діяльності, обмеження його витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, призведе до обмеження господарської компетенції і, як наслідок, вплине на свободу підприємницької діяльності взагалі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відносячи до складу витрат при визначенні об`єкта оподаткування за 2018-2018 рік, витрат на оплату юридичних послуг (29250 грн.) та судового збору (18019 грн.), тобто, витрат, фактично направлених на забезпечення підприємницької діяльності позивача, останній порушення вимог податкового законодавства не допустив.

Щодо доводів відповідача про завищення позивачем витрат внаслідок віднесення до їх складу витрат на придбання цементу, нереалізованого протягом відповідного звітного періоду суд зазначає про таке.

Так, за даними перевірки, позивач, маючи станом на 01.01.2017 року залишок цементу 77,75 тон, протягом 2017 рік придбав цементу в асортименті у кількості 9086,724 тонн на загальну суму 14442403,83 грн. (без ПДВ), тоді як реалізував цементу в асортименті у кількості 9119,177 тонн всього на суму 15 016 330,04 грн. (без ПДВ).

За позицією відповідача, враховуючи, що станом на 01.01.2018 року залишок нереалізованого цементу згідно із довідки позивача від 23.07.2019 року № 138 відсутній, а за даними перевірки становить (залишок) 45,297 тонн на загальну суму 74628,71 грн. (без ПДВ), останній до складу витрат за 2017 рік безпідставно відніс витрати на придбання ТМЦ у загальному розмірі 74628,71 грн., які у 2017 році не реалізовані та при цьому, відсутні у залишках товарно матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 року.

Крім того, особи, що здійснювали перевірку дійшли висновку, що позивачем до складу витрат за 2018 рік безпідставно віднесено витрати на придбання цементу у сумі 7976,79 грн., який у звітному періоді не реалізований та знаходиться у залишку станом на 31.12.2018 року.

Проте, суд не приймає вказані доводи відповідача до уваги та з цього приводу зазначає, що дійсно станом на 01.01.2017 року відповідно до аналізу обсягів придбання та реалізації Цементу в асортименті у розрізі номенклатури за 2017 рік, залишок нереалізованого позивачем цементу складав 77,75 тонн.

У той же час, особи, що здійснювали перевірку не врахували, що станом на 01.01.2017 року позивачем сплачено авансові платежі на користь ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМНТ УКРАЇНИ» на суму 517675,18 грн. за цемент у кількості 311,856 тонн, з урахуванням чого загальна сума придбаного ТМЦ (цементу) за 2017 рік склала 9398,58 тонн, а не 9086,724 тонн як помилково вважає відповідач.

Крім того, поза увагою перевіряючих залишились обставини того, що станом на 01.01.2017 р. у позивача обліковувалась попередня оплата від покупців цементу на загальну суму 659514,36 грн., в тому числі: -ТОВ «БУДІВНИК БК» - 360128,76 грн.; -ТОВ «КАПІТАЛ СТРОЙ» - 224 256,00 грн.; -ТОВ «КЛАС КОМПАНІ» - 75129,60 грн. та на адресу вказаних підприємств-покупців протягом 2017 року був відвантажений цемент в асортименті у кількості 357,153 тон, що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи. Відповідно, загальна кількість реалізованого цементу у 2017 році склала 9476,33 тонн.

Таким чином, враховуючи, що станом на 01.01.2017 року залишок нереалізованого позивачем цементу складав 77,75 тонн., а протягом 2017 року останній придбав 9398,58 тонн ТМЦ, а реалізував 9476,33 тонн, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу щодо залишку цементу у позивача на загальну суму 74628,71 грн. (без ПДВ) станом на 31.12.2017 року та відповідно завищення складу витрат за 2017 рік на суму 74628,71 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо завищення позивачем чистого оподаткованого доходу за 2017-2018 рік на загальну суму 159992,35 грн. та як наслідок здійснення йому оскаржених донарахувань з податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2019 року № 0030251305, з військового збору за податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2019 року № 0030261305, а також визначення єдиного внеску за вимогою про сплату боргу від 19.09.2019 року № Ф-0030311305.

Крім того, враховуючи, що базою визначення позивачеві грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкової накладної слугували висновки відповідача щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання цементу на загальну суму 89554,45 грн. (ПДВ – 14925,74 грн.), не реалізованого протягом відповідного звітного періоду, які (висновки) у свою чергу не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомленнь-рішень від 19.09.2019 року № 0030371305 та від 19.09.2019 року № 0030421305, як таких що є похідними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржені рішення відповідачем оскаржені рішення прийняті без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 1081,17 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 19.09.2019 року № 0030251305, № 0030371305, № 0030421305, № 0030261305, вимогу про сплату боргу від 19.09.2019 року № Ф-0030311305.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1081,17 грн. (одна тисяча вісімдесят одна гривня, 17 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 27 січня 2020 року.

Суддя Л.Є. Букіна