Рішення № 87704163, 20.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 лютого 2020 р. Справа № 120/169/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначила, що починаючи з 1993 року вона перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком. Розмір отримуваної нею пенсії становив 8554,00 грн. Разом із тим, листом від 02.10.2019 №1243/02/05/26/02 її повідомлено про те, що розмір її пенсії зменшено до 4973,88 грн., в зв`язку з проведенням зустрічної перевірки довідок про заробітну плату. Крім того, листом від 06.11.2019 №3150/Т-10 позивачу роз`яснено, що в органах Пенсійного фонду проводилась інвентаризація пенсійних справ, у зв`язку з чим проведено зустрічну перевірку її заробітної плати за період роботи в Адвокатському об`єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів" з 01.01.1995 по 30.06.2000, вказаної у довідках №58/14 від 05.09.2003 та №56 від 02.02.2006. За наслідками перевірки складено акт від 29.11.2018, яким підтверджено відповідність сум заробітної плати за 1996, 1997, 1998, 1999, 2000 роки. В той же час, в акті зазначено, що в книгах нарахування заробітної плати відсутній запис про сплату страхових внесків за 1995, 1997, 1998, 1999 роки, що в подальшому слугувало підставою для прийняття рішення №905290159856 від 25.09.2019 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 без врахування заробітної плати за 1995, 1997, 1998, 1999 роки.

Разом із тим, не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 22.01.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст. 263 КАС України). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що 29.11.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було проведено зустрічну перевірку заробітної плати позивача за період її роботи в Адвокатському об`єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів" з 01.01.1995 по 30.06.2000, вказаної у довідках №58/14 від 05.09.2003 та №56 від 02.02.2006. За наслідками перевірки складено акт від 29.11.2018, яким підтверджено відповідність сум заробітної плати за 1996, 1997, 1998, 1999, 2000 роки. В той же час, в акті зазначено, що в книгах нарахування заробітної плати відсутні записи про сплату страхових внесків за 1995, 1997, 1998, 1999 роки. З огляду на викладене, позивачу було проведено перерахунок пенсії без врахуванням заробітної плати за 1995, 1997, 1998, 1999 роки.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 починаючи з 1993 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком.

Як зазначає позивач у позовній заяві, розмір її пенсії до вересня 2019 року становив 8554,00 грн. Такий розмір пенсії обрахований з урахуванням заробітної плати за період її роботи в Адвокатському об`єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів".

Разом із тим, судом встановлено, що на виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 №19, відповідачем 29.11.2018 було проведено зустрічну перевірку заробітної плати позивача за період її роботи в Адвокатському об`єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів" з 01.01.1995 по 30.06.2000, вказаної у довідках №58/14 від 05.09.2003 та №56 від 02.02.2006.

За наслідками проведеної перевірки складено акт про результати перевірки №3167 від 29.11.2018.

Як слідує зі змісту акта №3167 від 29.11.2018, в ході перевірки було встановлено, що в книгах нарахування заробітної плати відсутні записи про сплату страхових внесків за 1995, 1997, 1998, 1999 роки.

Наведені вище обставини слугували підставою для прийняття відповідачем рішення про проведення перерахунку пенсії позивача без врахуванням сум заробітної плати з 01.01.1995 по 31.12.1995, з 01.01.1997 по 31.12.1999.

При цьому, як слідує із матеріалів справи, після проведеного перерахунку, розмір пенсії позивача починаючи з 01.10.2019 становить 4973,88 грн.

Разом із тим, позивач не погоджується із такими діями відповідача щодо зменшення розміру її пенсії, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 №19, відповідачем 29.11.2018 проведено зустрічну перевірку заробітної плати позивача за період її роботи в Адвокатському об`єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів" з 01.01.1995 по 30.06.2000, за наслідками якої складено акт про результати перевірки №3167 від 29.11.2018.

Зі змісту акта перевірки №3167 від 29.11.2018 слідує, що в ході перевірки встановлено відсутність в книгах нарахування заробітної плати записів про сплату страхових внесків за 1995, 1997, 1998, 1999 роки.

В той же час, із листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №8179/10-1-50/05 від 21.12.2019, наданого на звернення позивача, слідує, що Адвокатським об`єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів" страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.1993 по 31.12.2000 сплачені в повному обсязі. В листі також зазначено, що станом на 20.12.2019 заборгованість з платежів, які адмініструються органами Пенсійного фонду, відсутня.

Із наведеного слідує, що інформація, відображена в акті перевірки №3167 від 29.11.2018 щодо відсутності в книгах нарахування заробітної плати записів про сплату Адвокатським об`єднанням "Вінницька обласна колегія адвокатів" страхових внесків за 1995, 1997, 1998, 1999 роки, суперечить відомостям, наданим відповідачем у листі №8179/10-1-50/05 від 21.12.2019, в якому зазначено, що Адвокатським об`єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів" страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.1993 по 31.12.2000 сплачені в повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що навіть у випадку відсутності факту сплати Адвокатським об`єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів" страхових внесків у спірний період, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17 (№ К/9901/35103/18) та від 17.07.2019 року у справі № 144/669/17 (№ К/9901/22935/18).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів протиправності оскаржуваного рішення відповідача, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за віком згідно рішення №905290159856 від 25.09.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905290159856 від 25.09.2019 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2019 з урахуванням заробітної плати з 01.01.1995 по 31.12.1995 та з 01.01.1997 по 31.12.1999.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено 20.02.2020.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна