Ухвала суду № 87698847, 14.02.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14321/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2020 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

10 липня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва (головуючий суддя Гончарук В.П.) постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

16 жовтня 2013 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, яка занесена до журналу судового засідання, про прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

12 березня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залишення без розгляду первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

07 вересня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, передано в провадження судді Савлук Т.В. в порядку визначеному п. 3 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України.

18 вересня 2018 року суддею Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В. постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження цивільної справи та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13 грудня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про задоволення заперечень позивача ОСОБА_1 щодо розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, проводити за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

14 лютого 2020 року представник відповідача - адвокат Чертков І.В. в судовому засіданні просив залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, оскільки позивач протягом тривалого часу в судові засідання не з`являється, доказів, які мали підтвердити поважні причини неявки в судове засідання, суду не надає, тому наявні підстави для залишення первісного позову без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України, та просив продовжити розгляд по суті поданого від імені відповідача зустрічного позову.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду клопотання про зупинення провадження, у зв`язку з хворобою позивача, яке просила розглянути у її відсутність, у разі незадоволення клопотання, просила проводити розгляд цивільної справи лише за її участі, оскільки не має можливості скористатись правової допомогою адвоката., тому буде представляти свої інтереси самостійно.

Оцінивши наведені представником відповідача підстави для залишення позову без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п.4 п.5 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності) в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства). Тому суд зобов`язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.

За змістом положень ч.3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Питання про залишення без розгляду позову у справі регламентується положеннями ст. 257 ЦПК України. Пунктом 3 частини першої вказаної статті передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом встановлено, що позивач повторно не з`явився в судове засідання, доказів, які мали підтвердити поважні причини неявки позивача в судові засідання суду надано не було, позивач не скористався процесуальним правом подати заяву про розгляд справи у його відсутність, в той же час проведення судового розгляду справи без участі позивача суперечить положенням цивільного процесуального законодавства, оскільки позивач під час розгляду справи має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити підстави або предмет позову, відмовитися від позову, досягнути примирення, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, а суд при здійсненні правосуддя має сприяти як всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, так і здійсненню сторонами їх прав.

Верхолвний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13 (провадження №61-36375св18) розяснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Суд зауважив, що правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13).

За наведених обставин, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив причин неявки, так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Як убачається з матеріалів справи, позивач в останнє брала участь в судовому засіданні особисто - 02 квітня 2019 року, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в подальшому в судові засіданні не з`явилась, зверталась до суду із заявами про відвід судді, зупинення провадження у справі, у зв`язку із хворою позивача, вчинення інших процесуальних дій, які розглядались судом у відсутності позивача, періодично брали участь в судових засіданнях представники позивача, які надавали суду повноваження (ордер адвоката) де містились застереження щодо обмежень прав адвоката та його дії в межах лише одного судового засідання, таких як - подати заяву до суду про відвід суді та приймати участь при розгляді в судовому засіданні заяви про відвід судді, подати окремі клопотання (заяви) до канцелярії суду (за відсутності повноважень брати участь у судових засіданнях), така процесуальна поведінка позивача не сприяла вирішення даного спору по суті в межах строків визначених цивільним процесуальним законодавством та слугувала підставою для постановлення судом ухвал про зловживання позивачем процесуальними правами, які залишились без належного реагування з боку позивача, яка не приймаючи участі в судових засіданнях, продовжувала подавати до суду заяви (клопотання) ідентичні за своїм змістом, та наголошувала на обов`язковій особистій участі позивача в судових засіданнях.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, оскільки викладене свідчить про втрату позивачем заінтересованості у вирішенні даного спору, в той же час з урахуванням предмету спору та суб`єктивного складу сторін проведення судового розгляду справи у відсутності позивача суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Як передбачено п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи викладене та керуючись 131, 223, 257, 258, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, заява якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутись до суду повторно.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я