Ухвала суду № 87698833, 18.02.2020, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 4-с/759/53/20

ун. № 759/2001/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коваль О.А.

при секретарі Слепець Є.С. за участю скаржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві щодо винесення постанови про арешт майна (рахунку) боржника від 18.10.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із скаргою на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві щодо винесення постанови про арешт майна (рахунку) боржника від 18.10.2019 року, обґрунтовуючи її тим, що вказаним відділом виконавчої служби винесено постанову про арешт коштів боржника від 18.10.2019 року відповідно до якої накладено арешт на її рахунки, зокрема UA НОМЕР_1 відкритого у ПАТ "Універсал Банк", тоді як такий рахунок є зарплатним, оскільки використовується нею як фізичною- особою підприємцем в своїй трудовій діяльності, коли стягнення на заробітну плату не має перевищувати 20 % від доходу боржника згідно ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, з таким арештом вона не може сплачувати податки, використовувати його у своїй господарській діяльності та добровільно погасити борг по вказаному виконавчому провадженню. Зазначено у скарзі і те, що постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено скаржнику за адресою де вона з 02.04.2019 року не проживає не зі своєї волі.

У судовому засіданні скаржниця доводи скарги підтримала, просила її задовольнити в повному обсязі з підстав у ній викладених.

Суб"єкт оскарження в судове засідання не з"явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, направив суду свою письмові заперечення з проханням розглядати скаргу без участі державного виконавця, з огляду на що, суд вважає можливим розгляд скарги без його участі з урахуванням строків розгляду справи та наданих суду доказів.

Вислухавши пояснення скаржниці, дослідивши надані суду письмові докази у справі, письмові пояснення державного виконавця та долучені документи, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Із наданих суду доказів вбачається, що на виконанні Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві знаходиться виконавчий лист № 759/2001/17, виданий 24.07.2019 року Святошинським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТКБ "ПРИВАТБАНК" боргу у розмірі 12 397 грн. 25 коп.

18.10.2019 року вказаним ВДВС відкрито відповідне виконавче провадження, постановою від 18.10.2019 року накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору , витрат виконавчого провадження , штрафів 14 136 грн. 98 коп., згідно ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" ). Згідно ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. У судовому засіданні встановлено, що 18.10.2019 року державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження № 60092781, постановою від 18.10.2019 року, яку було направлено за адресою зазначеною у виконавчому листі, що відповідає ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження". Посилання скаржниці на її непроживання за цією адресою з 20.04.2019 року без повідомлення про це державного виконавця згідно ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" не вказують на неправомірність його дій , чому суд надає відповідну оцінку. Згідно ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави зняття арешту, так підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Проте, як встановлено у судовому засіданні борг згідно виконавчого листа № 759/2001/17, який було видано 24.07.2019 року Святошинським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТКБ "ПРИВАТБАНК" боргу у розмірі 12 397 грн. 25 коп. та перебуває на виконанні Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, боржником так і не погашено, як на день винесення постанови про арешт коштів, так і на день розгляду даної скарги, у зв"язку з чим державний виконавець має право на накладення такого арешту згідно норм Закону України "Про виконавче провадження". Підстав для скасування такого арешту наразі, суд під час розгляду даної скарги не встановив. Посилання скаржниці на те, що зазначений нею рахунок є зарплатним також не знайшло свого підтвердження, оскільки з наданих пояснень та доказів вбачається, що боржник ОСОБА_1 є фізичною-особою підриємцем, а тому отриманий дохід не є заробітною платою, оскільки є доходом від підприємницької діяльності, з огляду на, що обмеження визначені Кодексом законів про працю України та Закону України "Про виконавче провадження" в даному випадку не застосовуються. Крім того, підстав заборонення звернення стягнення визначених ч.2 ст. 48 вказаного закону суду не доведено. Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку про безпідставність скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 383-389 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві щодо винесення постанови про арешт майна (рахунку) боржника від 18.10.2019 року, залишити без задоволення. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Повний текст рішення виготовлено 19.02.2020

Суддя Коваль О.А.