Ухвала суду № 87697631, 14.02.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2415/20

№ 1-кс/755/861/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Луценка Я.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Авдарма, Комратського р-ну, Республіки Молдова, гагаузу, громадянину Молдови, із неповною середньою освітою, розлученому, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому, у кримінальному проводженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040001099 від 12.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Віротченка С.С.,

захисника Дуня В.В.,

перекладача Борзенкової Т.А.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Луценко І.К. звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Клопотання погоджено з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Козієм А.А.

Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно скоїв новий умисний злочин проти власності за наступних обставин. Так, 12.02.2020 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, у ОСОБА_1 , який перебував у АДРЕСА_3, виник злочинний умисел на вчинення крадіжки чужого майна з однієї з квартир вказаного будинку. Об`єктом свого злочинного посягання ОСОБА_1 обрав квартиру АДРЕСА_4 вказаного будинку. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, у вказаний час, ОСОБА_1 зайшов до будинку АДРЕСА_3 , де шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проник до квартири АДРЕСА_4 , звідки повторно, таємно викрав належне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майно, а саме: мобільний телефон «Nokia N81», вартістю 400 грн.; запальничку «Zippo», вартістю 100 грн.; портативний зарядний пристрій (пауербанк), вартістю 500 грн.; мобільний телефон «Iphone 6», вартістю 3000 грн., а всього на загальну суму 4000 грн. З викраденим майном ОСОБА_1 залишив місце події, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

12 лютого 2020 року о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

13 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Підставою для повідомлення про підозру у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення послужила наявність достатніх доказів, зібраних під час проведення досудового розслідування: протоколу усної заяви про злочин від потерпілого ОСОБА_2 ; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколу огляду місця події; протоколу особистого обшуку затриманого ОСОБА_1 ; протоколів допиту свідків та інших матеріалів кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризиком того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. Ризиком того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та потерпілого є те, що підозрюваний шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Ризиком того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що підозрюваний раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів, не працює, тобто немає законного джерела прибутку, а тому задовольняє свої матеріальні потреби шляхом вчинення злочинів проти власності, на даний час вчинив також вчинив злочин проти власності, тобто в подальшому, може збагачуватися злочинним шляхом в такий же спосіб. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 може іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування. Також, необхідно врахувати обставини, передбачені ст. 178 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, урахувати його репутацію, вік та стан здоров`я підозрюваного. Під час проведення досудового розслідування не отримано даних про те, що підозрюваний ОСОБА_1 не може утримуватись в умовах державної установи «Київський слідчий ізолятор». Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний неодноразово судимий за аналогічні злочини, свої матеріальні потреби задовольняє злочинним шляхом, не працює, постійного місця проживання в м. Києві не має, буде переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні. Зокрема, просив визначити ОСОБА_1 заставу у максимальному розмірі, а саме 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.

Захисник Дунь В.В. у судовому засіданні заперечив проти застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки предметом крадіжки є мобільний телефон «Nokia», оцінка якого, зі слів потерпілого, становить 400 грн. відповідно до протоколу допиту 300 грн, хоча, реальна вартість такого телефону приблизно 100 грн. Крім того, викрадено «павербанк», вартість якого теж змінювалась від 400 грн. до 500 грн. Зокрема, у протоколі допиту зазначено про телефон «Iphone 6», який, навіть, не вилучався і не зазначався у заяві. Його підзахисний повідомив йому, що дійсно зайшов до квартири, але нічого не брав і пішов на вулицю, а поліція, при ньому нічого не виявила, тому, поклали телефон, павербанк та інші речі йому до кишені. Підозрюваний ОСОБА_1 речі не викрадав і як вони опинились у нього, він не знає. Його підзахисний має особистий новий телефон, який коштує набагато дорожче, ніж телефон «Nokia». У протоколі огляду місця події слідчий зазначив, що виявлено у квартирі відсутність предмету, однак, огляд проводився до допиту потерпілого, у заяві не зазначено, де саме знаходилось майно у квартирі, а слідчий, в свою чергу, вказує, де речі мали бути в квартирі. Виходячи з рапорту, потерпілий не вказував на підозрюваного ОСОБА_1 як на особу, що вчинила злочин. На його думку, працівникам поліції здалось те, що коли ОСОБА_1 зайшов до під`їзду, то він нервував.

Зокрема, захисник усно клопотав та зауважив, що його підзахисного не було затримано на місці вчинення злочину, що є підставою для визнання затримання незаконним. Так, сама подія відбулась на вул. Бойченка, а затримання відбулось на вул. Миропільській. Вважає, що підстав затримувати ОСОБА_1 не було. Зокрема, у протоколі зазначений час затримання 13 година 00 хвилин, а в інших документах зазначений інший час. Під час затримання його підзахисного, при ньому не було предметів чи слідів злочину. ОСОБА_1 спочатку зайшов до під`їзду, потім вийшов, при цьому, у руках у нього нічого не було, а виходячи із рапорту, його все одно затримали. Протокол допиту свідка складено постфактум, тобто, не безпосередньо після події. Допит проводився о 14 годині 20 хвилин, а заява надійшла о 14 годині 03 хвилини та затримання відбулось раніше. У зв`язку із вищенаведеним, просив визнати затримання ОСОБА_1 незаконним та звільнення останнього з під варти. Крім того, зазначив, що підозрюваний ОСОБА_1 має постійне місце проживання у м. Києві, а щодо впливу на потерпілого, то останній вже допитаний, а свідки є працівниками поліції. У клопотанні слідчий просить максимальну заставу, але вважає, що це є необґрунтованим, а тому, просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати останньому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 (за участю перекладача) підтримав думку захисника.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, слідчим у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення є тяжкими, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, наявні ризики дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити інші правопорушення, не надано підтверджуючих документів щодо офіційного працевлаштування, може впливати на потерпілого та свідків, уникати від досудового розслідування та суду, тому, слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Крім того, статтею 29 Конституції України, кожній людині гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Відповідно до п.п. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і, зокрема, в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 КПК України, тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим кодексом.

Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 207 КПК України).

Частиною 1 ст. 208 КПК України, передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до ст. 211 КПК України, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

За вимогами ч. 5 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставлені особи до суду.

Судовим розглядом встановлено, що 12 лютого 2020 року о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_1 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол.

На наступний день, 13 лютого 2020 року, о 12 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що підтверджується копію повідомлення про підозру та стороною захисту це не спростовується.

За вимогами ст. 193 КПК України, обставини затримання особи і тримання під вартою є предметом дослідження під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, під час розгляду клопотання встановлено, що граничний строк тимчасового запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 не перевищено, визначених ст. 206 КПК України підстав для звільнення останнього з-під варти не встановлено, оскільки ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України з дотримання законодавчих вимог, йому оголошена підозра, відповідно до КПК України, ОСОБА_1 доставлений до суду без зволікань для розгляду питання щодо обрання запобіжного заходу у встановлені КПК України строки. Таким чином, стороною обвинувачення доведені обставини, передбачені ч. 5 ст. 206 КПК України.

З огляду на встановлені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним затримання ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 193-196, 206, 208, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Луценка Я.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів з моменту його фактичного затримання, тобто до 11 квітня 2020 року до 13 години 00 хвилин.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 168 160 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: