Ухвала суду № 87696817, 19.02.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 752/3422/20

провадження № 2/752/4352/20

УХВАЛА

19.02.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мельникової Людмили Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», ОСОБА_2 , про визнання іпотеки припиненою,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати припиненим договір іпотеки від 15.02.2008 року, який укладено між Акціонерним банком «Український бізнес Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером 2563, у зв`язку із припиненням основного зобов`язання.

Разом із позовною заявою, представник позивача звернулась до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позовних вимог, в якій просила суд:

-накласти арешт на нежитлові приміщення - нежилі приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 22) (в літ. «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,2 кв.м.;

-заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам Міністерства юстиції України та його територіальних органів, іншим органам чи посадовим особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, - проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нежилих приміщень з № 1 по № 10 (групи приміщень № 22) (в літ. «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,2 кв.м.;

-заборонити ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» та/або будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо примусового стягнення (відчуження) нежилих приміщень з № 1 по № 10 (групи приміщень № 22) (в літ. «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,2 кв.м., до набрання рішенням по даній справі законної сили.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що позивач є співвласником нежилих приміщень з № 1 по № 10 (групи приміщень № 22) (в літ. «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,2 кв.м., які набула у власність у 2017 році. На початку 2019 року позивач дізналась про існування кредитного договору, укладеного 15.02.2008 року між АБ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_2 , у забезпечення виконання зобов`язань за яким вказані вище нежилі приміщення було передано в іпотеку банку ОСОБА_2 , яка на той час була їх власником. У грудні 2014 року АБ «Український Бізнес Банк» відступлено на користь ТОВ «Велес-Д» право вимоги за договором іпотеки від 15.02.2008 року. 10.02.2015 року ТОВ «Велес-Д» ініціювало внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іпотеки у зв`язку із виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 15.02.2008 року. Однак, 29.11.2018 року державним реєстратором внесено новий запис про іпотеку, іпотекодержателем зазначено «ТОВ «Факторингова компанія «Паритет». 15.01.2019 року позивачем отримано повідомлення від ТОВ «Факторингова компанія «Паритет», яким останній повідомив про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнав ОСОБА_1 боржником за вказаним вище кредитним договором. Таким чином, позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити виконання можливого судового рішення про задоволення позову, з огляду на суть позову.

Суд дослідивши матеріали справи за поданою заявою, приходить до наступного.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК

та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судом встановлено, що предметом позовних вимог позивача ОСОБА_1 є визнання припиненим договору іпотеки від 15.02.2008 року, який укладено між Акціонерним банком «Український бізнес Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером 2563, у зв`язку із припиненням основного зобов`язання.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач є співвласником нежилих приміщень з № 1 по № 10 (групи приміщень № 22) (в літ. «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,2 кв.м., право власності на Ѕ частину яких набула на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2017 року; іншим співвласником Ѕ частини приміщень є ОСОБА_3 , який не є учасником процесу у справі за позовом ОСОБА_1 .

Відтак, один із видів забезпечення позову, який просить застосувати позивач, зокрема, накладення арешту на нежилі приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 22) (в літ. «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,2 кв.м., може суттєво вплинути, порушити права іншого співвласника вказаних нежилих приміщень ОСОБА_3 , якого не залучено до участі у справі.

Крім того, у поданій заяві позивач посилається на зміну іпотекодержателя «ТОВ «Факторингова компанія «Паритет», а також направлення останнім повідомлення позивачу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, у розрізі даних обставин, суд звертає увагу на тривалий проміжок часу, що минув з моменту зміни іпотекодаржателя та направлення останнім позивачу повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки (січень 2019 року), до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та заявою про забезпечення позову - лютий 2020 року.

Позовні вимоги позивача зводяться до визнання припиненим договору іпотеки, а відтак заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не є співмірними із заявленими останньою позовними вимогами.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд надходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149 - 153 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мельникової Людмили Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», ОСОБА_2 , про визнання іпотеки припиненою, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя