Рішення № 87687871, 07.02.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10899/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Бенца К.К.,

при секретарі - Віраг Е.М.

за участі сторін:

представників позивача - ОСОБА_6 , ОСОБА_3

представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» - Пітух В.І.

представника відповідача ОСОБА_4 - Мокрянин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , подану в особі уповноваженого представника - ОСОБА_3 до ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», державного реєстратора Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич Івана Васильовича, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Калинича І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування квартири та повернення її законному власнику,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в особі уповноваженого представника - ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», державного реєстратора Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич Івана Васильовича, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Калинича І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування квартири та повернення її законному власнику.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 10 липня 2008 року між АБ «Енергобанк» в особі директора філії АБ «Енергобанк» в м. Ужгород Кирлика Юрія Федоровича та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 08/2008, за яким АБ «Енергобанк» надав позивачу кредит в сумі 55600,00 дол. США на строк з 10 липня по 05 липня 2013 року на споживчі потреби.

10 липня 2008 року між АБ «Енергобанк» і позивачем було укладено Договір іпотеки №08/2008/1, на забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту №08/2008 від 10 липня 2008 року. Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О. А. за №3468.

11.01.2018 року між АБ «Енергобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було укладено договір про відступлення прав за Договором іпотеки №08/2008/1 (про що не було повідомлено Позивача як того вимагає п. 7.6. Договору іпотеки).

Оскільки в Договорі іпотеки було передбачене застереження, яке згідно ЗУ «Про іпотеку» вважається Договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку»), відповідач звернувся до державного реєстратора Іршавської міської ради Закарпатської області Калинича Івана Васильовича, який 04.06.2018 року здійснив реєстрацію права власності на квартиру, що була предметом іпотеки, за ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №127318214 від 12.06.2018.), яке02.08.2018 року продало її ОСОБА_4 (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №133792185 від 09.08.2018.).

Позивач вважає, реєстрацію права власності на квартиру, що була предметом іпотеки, за ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», а відповідно і її подальший продаж незаконними з наступних підстав.

При здійсненні реєстрації державним реєстратором Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич І.В. залишено поза увагою положення п. 1 ч. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідно до якого протягом дії цього Закону (Закон набрав чинності 07.06.2014 р.) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Окрім того, позивач вважає, що відповідачем державним реєстратором Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич І.В. порушено приписи ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей», ст. 177 Сімейного кодексу України, якими встановлюється необхідність дозволу органів опіки та піклування у випадку, коли правочини стосуються прав дітей.

Як зазначає позивач , згідно довідки ТОВ «Управління житлом» від 17.01.2018 року в спірній квартирі зареєстрований син Позивача 2003 року народження.

Також, Позивач вказує на те, що не отримував вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», яка зазначена серед підстав виникнення права власності на спірну квартиру у останньої в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2018. Необхідність направлення такої вимоги закріплена в п. 4.1. Договору іпотеки №08/2008/1 (направлення обов`язково передує початку задоволення стягнення за рахунок предмета іпотеки згідно п. 4.4.1.).

Посилаючись на наведене позивач ОСОБА_2 просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Калинича І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41491429 від 07.06.2018. про реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис №26512217 про право власності зазначеного товариства на вказану квартиру; витребувати квартиру за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571108821101) у ОСОБА_4 та повернути законному власнику ОСОБА_2 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав та мотивів викладених у відзиві на позов. Вказав на те, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_2 та вважає, що вони є необгрунтованими, безпідставними, з неправильним тлумачанням норм та законів та такими, що не підтверджуються жодними доказами. Усі права Кредитора/Іпотекодержателя за Кредитним договором Договором іпотеки ОСОБА_2 належать ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». Не ґрунтуються на законі посилання Позивача про порушення мораторію, оскільки Договір іпотеки №08/2008/1 від 10.07.2008 р. містить розділ 4 Порядку звернення стягнення на імет іпотеки, що передбачає: Відповідно до п.4.1. Договору іпотеки, передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову згоду про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п.4.3. Договору іпотеки, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється:За рішенням суду; У безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; Згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до п. 4.4.1. «Цього договору, передбачено, що у випадку невиконання Іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим Договором у встановлений Іпотекодержателем строк, такі вимоги Іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета Іпотеки. Це застереження згідно із Законом України «Про іпотеку» вважається ДОГОВОРОМ ПРО ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЯ, який є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього Договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом та передбачає: Передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Цей договір про задоволення вимог Іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки». А отже, підписанням Договору іпотеки, ОСОБА_2 одночасно підписав договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого, надав згоду на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Таким чином, уклавши Договір задоволення вимог Іпотекодержателя, відповідно до якого, ОСОБА_2 надав свою згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». За таких обставин, звернення стягнення здійснюється на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, а відтак, відчуження вважається таким, що здійснено за згодою власника, тобто Позивача, (такого висновку притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові №303/179/16-ц від 13.06.2018 р.). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло прав власності на іпотечне майно, трикімнатну квартиру, загальною площею 58,78 житловою площею 42,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору задоволення вимог Іпотекодержателя, шляхом ст.37 «Про іпотеку», з дотриманням ч.1 ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127. Отже, враховуючі вищевикладені обставини та наявні докази, ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНІЯ» наголошує на тому, що позовні вимоги ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, витребування квартири та повернення її законному власнику, не є обґрунтованими, та є безпідставними, оскільки реєстрація права власності ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» відповідає вимогам чинного Законодавства, та здійснено без порушень.

Окрім того наголосив на тому, що позивач не довів в судовому засіданні належними доказами те, що квартира передана в іпотеку на забезпечення кредиту є постійним і єдиним місцем проживання позивача та його родини. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 заперечив проти задоволення позовних вимог. Підтримав доводи представникаТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та вказав, що позивач не проживає у квартирі, яка передана в іпотеку на забезпечення кредиту, що також підтверджується поштовою кореспонденцією, яка повертається як невручена позивачу за адресою АДРЕСА_1 . Просив відмовити у задоволенні позову.

Державний реєстратор Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич І.В. в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

30.01.2019 року представником ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

30.01.2019 року представником ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву.

01.02.2019 року ОСОБА_4 через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

08.02.2019 року представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив.

22.02.2019 року представником ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» через канцелярію суду подано заперечення на аідповідь на відзив.

19.03.2019 року представником ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

09.04.2019 року представником ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

16.04.2019 року представником ОСОБА_4 через канцелярію суду подано клопотання про проведення підготовчого судового засідання у відсутності представника.

16.04.2019 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про проведення підготовчого судового засідання у відсутності представника.

18.04.2019 року представником ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

14.05.2019 року представником ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

07.06.2019 року представником ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» через канцелярію суду подано клопотання про приєднання доказів;

19.09.2019 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

25.10.2019 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про ознайомдення з матеріалами справи.

13.01.2020 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

01.10.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду заяву позивача про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідачів , вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті , суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Контитуції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обгрутованим.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 10 липня 2008 року між АКЦІОНЕРНИМ БАНКОМ "ЕНЕРГОБАНК" правонаступником якого є ПАТ «ЕНЕРГОБАНК») та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 08/2008, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 55 600,00 доларів США строком до 05 липня 2013 року з цільовим призначенням - споживчі потреби.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 08/2008 від 10 липня 2008 року, між ОСОБА_2 та АКЦІОНЕРНИМ БАНКОМ «ЕНЕРГОБАНК» було укладено Договір іпотеки № 08/2008/1, який посвідчений 10 липня 2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. за реєстровим № 2769, згідно якого позивач передав банку в іпотеку нерухоме майно: трьохкімнатна квартира, загальною площею 58,78 кв.м., житловою площею 42,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

11 січня 2018 року між ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було укладено Договір №13 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами , іпотечними договорами .

11 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. було посвідчено та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 4 Договір про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. 10.07.2008 за реєстровим № 2769, укладений між ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», відповідно до якого ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло право Іпотекодержателя за Договором іпотеки №08/2008/1, який був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. за реєстровим №2769.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом після набуття новим іпотекодержателем ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» усіх прав за договором іпотеки №08/2008/1, який був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. 10 липня 2008 року за реєстровим №2769 , ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» повідомляло позивача ОСОБА_2 про зміну кредитора та зміну іпотекодержателя, а також з вимогою про усунення порушень щодо невиконання зобов`язань за кредитним договором та повідомляло про наслідки невиконання цих вимог, зокрема про набуття у власність предмета іпотеки, що підтверджується письмовою вимогою від 15.01.2018 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу ОСОБА_2 за № 0411217262813, яке позивач особисто отримав 22.01.2018 року.

Отже,аргументи позивача про те, що ним не отримано вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» не відповідають обставинам справи, а тому є необгрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Однак вимога ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», була проігнорована позивачем, а саме, порушення не були усунуті протягом 30 днів з моменту отримання вимоги.

Як встановлено судом, 07.06.2018 року ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у відповідності до положень/умов Кредитного договору та Договору іпотеки, враховуючи норми ст. З7 Закону України «Про іпотеку», задовольнило свої кредиторські вимоги за рахунок Предмету іпотеки, а саме, ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло права власності на трьохкімнатну квартиру загальною площею 58,78 кв.м, житловою площею 42,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструвавши за собою право власності на вказану квартиру , номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 26512217.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 133792185 від 09.08.2018 року , власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має пра во в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).

За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання пору-шеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого стро-ку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до тако-го договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Приписами статті 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко-держателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодав-цем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержа- теля, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимогиіпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Зважаючи на викладене, аргументи позивача про те, що державний реєстратор Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич І.В. не мав права без згоди органу опіки та піклування, в позасудовий спосіб реєструвати за ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» право власності в порядку звернення стягнення на квартиру, в якій проживала неповнолітня дитина, не грунтуються ні на спеціальному Законі "Про іпотеку", а також не випливають з договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Окрім того, надання згоди органу опіки та піклування не передбачено приписами пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок).

Таким чином, аргументи позивача про те, що державний реєстратор Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич І.В. не мав права без згоди органу опіки та піклування, в позасудовий спосіб реєструвати за ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»право власності в порядку звернення стягнення на квартиру не грунтуються на приписах законодавства, а відтак відхиляються судом.

У п. 4.4, п.4.4.1 договору іпотеки від 10.07.2008 року № 08/2008/1 укладеному між ОСОБА_2 та АКЦІОНЕРНИМ БАНКОМ «ЕНЕРГОБАНК», сторони обумовили способи задоволення вимог іпотекодержателя: У випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим Договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Це застереження згідно із Законом України "Про іпотеку" вважається Договором про задоволення вимог іпотекодержателя , який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього Договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом та передбачає:

-передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Цей договір про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки;

-право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". В цьому випадку правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки є укладений між іпотекодержателем та покупцем договір купівлі-продажу предмета іпотеки .

7 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителяу власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне засте-реження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпоте-ки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателяне перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).

Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержа теля, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку у постанові від 20.11.2019 року у справі № 802/1340/18-а , що квартира площа якої не перевищує 140 кв. м та яка використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем як забезпечення виконання особою умов кредитного договору , укладеного в іноземній валюті.

Як встановлено судом, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , передана позивачем ОСОБА_2 в іпотеку Банку на забезпечення виконання умов кредитного договору, наданого позивачеві в іноземній валюті , не перевищує 140 кв.м.

З`ясувавши повно всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач в порушення приписів ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 є місцем постійного проживання позивача.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 року у справі № 802/1340/18-а було висловлено правову позицію про те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відтак, позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав в частині заявлення вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Калинича І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41491429 від 07.06.2018. про реєстрацію права власності на квартиру, а відтак в задоволенні такої слід відмовити.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конститу ційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захис-том порушених прав.

Вказана правова позиція відображена в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Оскільки вимоги позивача щодо витребування квартири за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571108821101) у ОСОБА_4 та повернення законному власнику ОСОБА_2 є похідними, тому вони також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача. Оскільки в позові відмовлено, підстав для присудження на користь позивача з відповідачів судових витрат суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.12,76,81,141,259,263-265,268, 272 273, 352,354ЦПК України, суд,

У х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , подану в особі уповноваженого представника - ОСОБА_3 до ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», державного реєстратора Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич Івана Васильовича, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Калинича І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування квартири та повернення її законному власнику - відмовити .

Витрати із сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч.4 ст.273 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідачі:

ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (місце знаходження вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112).

Державний реєстратор Іршавської міської ради Закарпатської області Калинич Іван Васильович (місце знаходження пл. Народна, 2, м. Іршава, 90100).

ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ).

Дата складання повного судового рішення 17.02.2020 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца